Замітка з пахощами...

Люблю я внюхатись. Амброзія благовоній не перестає дивувати мене своєю палітрою. До вже знайомих, рідних і коханих ароматів звикається дуже швидко, хм, і це тоже закон природи: до доброго звикаєш швидко. Часом перехожа панянка радує рецептори душі своїми пахощами -- нове і свіже переживання прекрасного завжди вражає швидко, але триває рівно ж стільки часу, щоб вспіти оцінити той багаж солодкого трунку, що завжди з тобою. Натуральні речі найкраще всотують аромати, от, для прикладу, шерстяний светрик нахабно видасть запахом спілкування з  кохан(к)ою далеко краще за помаду чи золотаво-пшеничні волоски на тому ж таки реглані. Ги.. а волосся ж є  тою таки шерстю ). Воно (коли помите) трояндами пахне, якщо говорити про те, що нюхаю я, ваші можуть віддавати і лавандою, і іланг-ілангом, і цитрусовими плодами. Та зрештою медом, жовтком чи кропивою, мені до вашого байдуже.

Хоча ми різні і смаків різних у нас до біса і трошки, а нас таки поєднує один спільний і улюблений запах. Аромат, здавалося б нічим не унікальний для решти живої природи, не побоюся вжити це слово -- ординарний. Так от, афродизіак він ще той -- мало що може так зваблювати, як пахощі любі шкіри коханої. 

П.С. Спитаєте може, чому чоловіки втрачають голову і гаманці від цього аромату жіночої шкіри? так відповідь дуже проста - жінка пахне новим шикарним автомобілем.  

П.С.С. у супроводі мої вітання з Різдвом