Поросятковий рай

Там, десь далеко за Львовом, серед полів та лісів, що смугами тягнуться між Прикарпаттям та Поліссям, серед численних озер Розточчя причаїлася вона, молочно-біла, чиста-пречиста водяна лілея.

Бутон цього дива, оспііваний у багатьох народних переказах та легендах, вигулькнув з-під плеса лісового озера, тихі води котрого впритул підступають до стовбурів столітніх дубів. їх листя творять над головою смарагдового кольору шатро, котре своїм хлорофільним фільтром затримує палючі проміння сонця у тридцятиградусну спеку (нарешті, дочекалися).

Гріхом би було не використати таке природнє багатсво, що падає "з неба".Варто лише глянути, які красуні та красені знайшли свій притулок під кронами цим лісових велетнів.

Дивлячись у очі (чомусь на диво людські) цим тваринкам, загалом відчуваєш дику несправедливість у відношенні людей до цих благородних скакунів болотяних прерій.

Ці милі створіння лагідними оченятами споглядають на чужинців, що збентежили їхній спокій під час полудневої сієсти.