[Приєднана картинка] 1 Хай буде так, як я згадаю, тільки душа часів на знає. Якби прийдешне і минуле мої два серденька всміхнули. Якби я осінь проминула, неначе сон повільноплинний, якби про зиму я забула, щоб милуватись ніжним, синім вчорашнім щастям. Слово „грати“ - викреслить з мови будь-якої. Якби нам тільки зустрічатись, а розлучатися - ніколи. І щоб можливі були тільки широкі небеса і свята, книги і діти. Вибухівка для витонченості завзятій, для вашої. Для мене ж...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Високо косиш, високосний рік.Бруківка збита сизими дощами. Кого ти ще сьогодня не зберіг, кого забрав і не залишив з нами. Не в тому справа, що життя мина, не в тому біль, що полягли покоси. Сім сотен сорок днів іде війна, і наші долі у безодню зносить. Ось – Бог, а ось тобі - поріг: зтирають втрати спалахами вічність. Їх всіх покликав високосний рік Вони не дочекатись місяць січень.

[Приєднана картинка]Ніч і зима. Тихо так, наче всі на світів ковдри сховалися й дивляться сни холодні.Тільки одна Мальвіна, повз вікна закриті,простує по місту з вірним своїм Артемоном.Вони не бояться нічого - прикмета дитинства,їм сяють сніжинки під ліхтарями ясно,сузір'я виблискують в небі святковим намистом,складаючи все це - в казкові зимові пазли.

Століття - взагалі не строк;косматі вітри тішать душівисоких і ясних зірок,якими милуватись мушувночі, коли всі смертні сплятьколи безсмертні просинають,коли богів всесвітніх ратьнас від безбожжя захищає.Од половини половинмого життя спливають мріїв той бік, де ти завжди одині не залежиш від надії.

Визуальное представление странного аттрактора[Приєднана картинка]

Melody Gardot - Heineken Jazzaldia 2012 https://www.youtube.com/watch?v=iCptD3F-acE

Повітряне місто над містомземним. Там спливають зіркидо стрічки нічного намиста,зіркового. В чащі стрімкихвесняних прозорих відбитків,без снів непривітних і злих,поплинуть по небу хмаринки,не схожі на світ ледь живихістот замилено-оких,тінями мраку підкресленних.Хмари застигнуть у спогадах,щоб в серці хоч шось не щезло.

Була собі ясочка, одна-одненька,тужила, гнулася, наче трава,згадала два серденька свої рідненькіі - наче застигла. Хоч то все слова.А десь пролітав сірий птах сивий,глянув в віконце і далі - за край;позаду залишились землі і сині,і листя зелене. Мені проспівай -просила б його, благала б, та пізно:відстані долі і розмах крилміцно скувала, неначе залізом,осінь морозная. Зовсім без сил, безсонні примари, пливуть тучівисоко в небі, - куди пливуть?Все вони знають про сльози горючі.І...

Читати далі...

Да, это важно, кто выстрелил в небо,в самолет серебристый и в детские лица; да, это важно, как пилот охнул;как взлетали осколки, тела, страницы;да, это важно, чья рука не дрогнула; да, это важно, кто приказ отправил;да, это важно, кем жизни крохотныеотправлены в ночь на войне без правил.

Вже тепло і земля радіє.Конвалії - мов діточки.Із днем народження, Надія,з днем непростим і визначним!Хай сила буде в душах божих,хай буде небо вільним знов.Любов і віра переможуть,бо що ж тоді, як не любов.