Хай буде так, як я згадаю
- 01.01.17, 05:07
1тільки душа часів на знає.
Якби прийдешне і минуле
мої два серденька всміхнули.
неначе сон повільноплинний,
якби про зиму я забула,
щоб милуватись ніжним, синім
викреслить з мови будь-якої.
Якби нам тільки зустрічатись,
а розлучатися - ніколи.
широкі небеса і свята,
книги і діти. Вибухівка
для витонченості завзятій,
утопії-країни строки
про невеличкі чудеса.
Дощ теплий падав і звисав
за комір даху. Тут... про кризу.
стежить з верхів суворим оком
за тим, що діється, за всім -
глибоким там, чи за високим.
поснулі квіти: час букетів.
Дурні години сподівань,
хвилинами невчасно стертих
для тих, хто винен - катування.
І ангел до душі злетів,
чудово завершив завдання.
відчую неодмінно вранці
і у долонях донесу
квиток до предостанніх станцій.
Його я навіть не благала.
Лише зім'яла папірець,
який з дитинства зберігала,
щось там записане, щось - стерте.
Була не жертвою, гравцем.
Мене перемогли вчетверте.
злетів з якихсь дитячих правил.
Порушення законів мас -
подруге - світ душі затьмарив.
кохання-сцена - замість плахи.
З цим рахуванням, вам смішним,
рівняються картинні жахи.
Я ж - на узбіччі вижидаю,
коли розкриє крила птах -
чорний як ніч. Звичайно, знаю -
Чому ти плачеш? - Звістка злая
утримує вчорашній день
за зламану дугу трамваю.


