Була собі ясочка, одна-одненька,тужила, гнулася, наче трава,згадала два серденька свої рідненькіі - наче застигла. Хоч то все слова.А десь пролітав сірий птах сивий,глянув в віконце і далі - за край;позаду залишились землі і сині,і листя зелене. Мені проспівай -просила б його, благала б, та пізно:відстані долі і розмах крилміцно скувала, неначе залізом,осінь морозная. Зовсім без сил, безсонні примари, пливуть тучівисоко в небі, - куди пливуть?Все вони знають про сльози горючі.І...
Читати далі...