Не думай, що цей вірш про тебе. Він зовсім не про тебе, а про мить, Коли так ніжно хмари обіймають небо І сонячне проміння на душі бринить. Про обрії – широкі і блакитні, Осіннє листя, що так звучно шелестить. Не думай, що цей вірш про тебе, Він зовсім не про тебе, а про мить… E. G.

Мої думки, мої прозорі крила Несіть мене подалі від людей Високо в небо, де кінчаються надії, Де починається народження ідей. В безмежному полоні снігу й льоду На висоті, де серце вже мовчить Не мають значення ні розум, ані врода Хіба, що забуття щаслива мить. Там високо лиш самогубців душі – Порожні, сірі, та, нажаль, німі І, може, їм сказать щось мушу Та всі слова та звуки тонуть у пітьмі. Немає тут ні жалю, ні прощення І зорі не такі яскраві, як завжди...

Читати далі...

Сьогодні ти вдихнув мене як квітку І я розквітла, наче навесні. Та випустив мене так швидко, Що я лишилась знов на самоті. Я не чекаю, що зірвеш для себе Мене колись ти і лишиш собі, Лиш знає сонце і блакитне небо, Що треба квітці крім води. E. G.

Снег Так безобразен мир, а ты – прекрасен. Ты чист и лёгок, просто невесом Пушистые ресницы приукрасив, Ты замираешь, опускаясь в сон. И я иду, порою не вдыхая, Боюсь спугнуть спокойствие твоё. Ты мирно на ресницах спишь не зная, Что только мне одной не всё равно… E. G. &nbsp...

Читати далі...

Мені б сьогодні просто жить Не думать про буденні речі І не шукати щастя мить В моїй одвічній давній втечі. Мені б сьогодні просто йти З закритими на світ очима. У світлі йти і в темноті, Поміж людьми і повз машини. Мені б сьогодні просто знать, Що завтра день не буде гірший І істин більше не шукать В моїх безглуздих часом віршах. Мені б сьогодні просто жить, Не думать про буденні речі. Нехай життя моє летить У пориві нової втечі. E. G.

*** Мого життя примар чарівний танець Мій дух виплясує щоночі поміж хмар. Я ще живу і на обличчі глянець Такий же штучний, як моє ім'я. Мої думки за межами кімнати За межами реальності і теплих сліз І від мого життя вже нічого чекати. І де той хтось, хто квітку щастя не приніс?.. Ще молода, але душею посивіла. Закрию очі – бачу у вісні, Як ти пішов, а я сказать не вспіла, Що щось-таки подобалось в тобі. E. G.

Звёзды млеют в небесах Волки спрятались в лесах. Опустилась ночь благая, Тихо шепчет всем «усни» Лунным блеском заливая. Новый день уже в пути. Мышка взвизгнула под давкой Хвостик ей прижало скалкой. (Оказалось вкусным тесто, Завтра чудным будет хлеб). На столе ей мало места Лучше норки места нет. А в курятнике хохлатки Спят на сёдлах сладко-сладко. Спите, спите дорогие Без тревог, без всяких бед Завтра пёрышки общиплют Вкусный будет с вас обед. Спит...

Читати далі...

Сейчас слово "блог" не вызывает никаких вопросов. Все знают что это. У некоторых несколько блогов на разный сайтах. Многои не представляют своей жизни без них. Рождаются новые знакомства, отношения, кто-то, даже, находит свою вторую половинку. А что для вас блог? Для чего он вам нужен? Вспомните, что побудило вас однажды сесть за комп, включить инет и создать свой блог?

Утро обычное Строки печальные. Тушью размытою Мысли прощальные. Было всё сказано В строках размытых. Сердце наказано Найден был выход. E. G.

Для мене день бридкий і неймовірний І проклинаючи його, себе караю. Такий повільний, часом – швидкоплинний. Милуючись, в душі я проклинаю Оті хвилини і години десь на дворі, Що вічно їх розріджує блідий туман. Я завтра, крадучи чужії долі Злочинцем загублюсь в тумані там. І далі блазнем я піду між людьми Десь там топтатись з ними у багні, Щось мовити блаженно всюди І йти наосліп, просто в нікуди. І звикнути до образа «нікого», Позбутися брехливих гомонінь І від живого...

Читати далі...