Нижче піде мова лише про роки коли у письмових згадках згадується назва Україна!

 У декого буде шок!

1187

Київський літопис 1187 (за Іпатіївським списком), оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича, під час походу на половців, говориться, що «за ним же Україна багато потужила».

У тому ж літописі за 1189 згадується, що князь Ростислав Берладник приїхав до «України Галицької».

У Галицько- Волинському літописі, під 1213, записано, що князь Данило «забрав Бресті, і Угровськ, і Верещин, і Столпье, і Комов, і всю Україну»…

1556

Уривок із Пересопницького Євангелія (1556) в якому зустрічається слово «україна»: «пришол в україни иудейския»

1585

Це значення слово Україна зберігає також у 15 - 16 ст. (і навіть пізніше). Документи говорять про «Україну подільську», «Україна Брацлавську», «Україна київську». «Dyaryusz sejmowy» 1585 називає Поділля «Ukraina Podolska». З розвитком Козацтва в 16 в . назва Україна стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала широкі простори Наддніпрянщини - Правобережної і Лівобережної, де в адміністративній системі Речі Посполитої було розташоване воєводство Київське . У такому значенні термін Україна вживається в писаннях київського католицького єпископа. Верещинського (кін. 16 ст.), В діяріюшах С. Бєльського 1609 й Ш. Окольського 1638, в листах гетьмана П. Сагайдачного, єпископа (згодом митр.) І. Копінського та ін Сагайдачний в листі до короля Жіґмонта III 15 лютого 1622 писав про «Україну, власну, споконвічну вітчизну нашу», «городи українські», «український народ» і т.д. І. Колімській в листі патріарха московського Філарета з 4 грудня 1622 (з Мгарського монастиря) скаржився, що «все зде на Україну, під межі Київському сотесняемся». Але поняття Україна все далі поширюється за межі самого Київського воєводства, зокрема на Лівобережжі, де в першій половині 17 в . проходить процес посиленого української колонізації, яка захоплює також володіння Московської держави (Слобідська Україна) .

1671

Особливої політичного значення назва «Україна» набирає в наслідок Хмельниччини.

Старшина Дорошенко в листі до Запоріжжя 1671 писав про «всю Україну», «народ наш український», «українські міста» і т.д. Про «вітчизну Україну» згадував П. Полуботок у листі до В. Кочубея 1685 . Антігетьман П. Іваненко ( Петрик ), укладаючи 1692 союзний договір з Кримським ханством, вчинив цей «для одобрання од московське влади миле вітчизни своєї України», а в своїх універсалах і листах писав: «наша Україна». Ця назва охоче вживав і в офіційних актах і в приватних листах екзильний гетьман П. Орлик . Обидва тексти (латинський і російська) Бендерської конституції 1710 згадують «Ucraina», «in Ucrainam», «на Україні», «Київ та інші украінскіе городи» . У договорі з Кримом 1711 Орлик титулується «dux Ucrainae». Не дивно, що ця назва тоді стала відомою і популярною в Західній Європі (також завдяки другому вид . «Description d'Ukrainie» Г. Л. де Боплана 1661 ) . Після Андрусівського договору 1667 і поділу між Москвою і Польщею з'являються назви «сьогобічна» і «тогобічна» Україна, а для Лівобережжя ще «Малоросійська Україна».

1690

Хоча назва «Україна» широко вживалося на Гетьманщині 17 - 18 ст. і за її межами, вона не стала офіційною назвою Української держави, що їй далі залишилося «Військо Запорозьке» або, почасти під російським впливом, «Малоросія». З іншого боку, поділ України між Москвою і Польщею, який тривав до кінця 18 в . (а частково і пізніш) гальмував процес перетворення локальної назви Україна на загальнонаціональну назва території українського народу. Більш того, в процесі ліквідації Гетьманщини назва Україна як би регресує до свого давнього суто локального географічного значення. Ще наприкінці 17 в . вона вживалася по відношенню до частини Гетьманщини : «Того - ж' року (1690) велика сарана била України і коло Стародуба, на Свері» ; «А інная тут', на Украін, коло Нжіна та Чернігова і на Свер, коло Стародуба зазимували» (Літопис Самовидця ) . Навіть у другій половині 18 століття. (1770 - і рр.). Україною називали на Стародубщині центральну частину Гетьманщини, від Чернігова та Ніжина до Прилуки, Лохвиці та Гадяча.

Тільки в 19 в ., З об'єднанням більшості українських земель і утворенням українського територіального масиву назва Україна повільно набирає значення української національної території . Починаючи з другої половини 19 в ., Назва Україна вживається в українському цивільному та приватного життя, визначаючи всю територію українського народу і усуваючи всі інші назви (зокрема Малоросія ), незалежно від їх походження та історичного споживання.

1846

Росія офіційно визнала назву Україна, яка була позначена на мапі 1224 року!! У 1844 році Павлищев приступив до своєї головної праці - "Історичного Атласу Росії 1845р.", для військово-навчальних закладів.  18 лютого 1846 Н.І. Павлищев за свою працю "

" був удостоєний Найвищої нагороди.

1917

Після проголошення Української Народної Республіки (універсали Центральної Ради III - 20 листопада 1917 і IV - 22 січня 1918 ), Український (Гетьмансько ) Держави (29 квітня 1918) і Західно -Української Народної Республіки (1 листопада 1918), назви Україна і український народ остаточно упрочиваются як офіційні назви Української держави та її народу. Офіційне прийняття назви Карпатська Україна (15 березня 1939) поклало кінець коливанням по властивої назви і цієї частини української землі.

Під радянською владою України мала назву Українська Соціалістична Радянська Республіка (декрет Українського радянської уряду з 6 січня 1919), а з 31 січня 1937 - Українська Радянська Соціалістична Республіка .

1991

З проголошенням Незалежності в 1991 році за українською державою була закріплена назва Україна .

З XVI ст. в голови людей втовкмачували і вселяли міф, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського ; що Київська Русь - колиска трьох братніх народів - російського, українського та білоруського, що росіяни за законом «старшого брата» мають право на спадщину Київської Русі.

Відомо що : - Під час існування держави Київської Русі про Московську державу не було жодної згадки.

Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, заснований ханом Менгу- Тимуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь вже існувала понад 300 років ; - Немає жодних фактів про зв'язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI в. У той час, як в 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані. Як можна говорити про якесь «старшого брата», коли цей «старший брат» з'явився на світ кілька століть пізніше русичів - українців. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприйняття.

Усім відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великоросійського» і російського народу, а була Суздальська земля - земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило до складу Золотої Орди - держави Чингизидов.

З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики обходять мовчанням питання про своє національне походження.

Московити, великороси - хто вони ? Московити.

У IX -XII ст. великий край від Тули, Рязані і нинішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші - все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великороси». У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха - Юрій Долгорукий, який залишився без княжого столу в Київському князівстві.

Юрій Долгорукий почав князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. У нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований у лісовій глушині в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій порвав усі зв'язки з батьківської дружиною і зі старими київськими звичаями. У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ : прийшов як варвар, яка не відчував ніякої спорідненості зі слов'янською святинею - Києвом. За короткий час (50-80 років) в кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уродженець від матері - мерянкі, муромчанкі, мокшанкі...

Так з'явилися на землі «Моксель» князівства : Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. У цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масовий «перетікання» слов'ян з Наддніпрянщини на землю «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов'янам з родючих земель Придніпров'я йти через непрохідні хащі і болота тисячі кілометрів на невідому полудикую глушину ?

На основі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською.

Московія, як князівство, що виникло в 1277 р. за наказом татаро- монгольського хана Менгу- Тимура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Данило (1277-1303) ( молодший син Олександра т.зв. «Невського»). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 хан Узбек ( про це йдеться у вищезгаданому романі - дослідженні В. Бєлінського ) призначив свого брата Кулхана питомою московським князем, а з 1328 р. - Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий, як «Калита», Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319-1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чингизидов в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 в Московії перервалася династія роду Чингісхана, яка почалася від князя Івана Калити ( Кулхана ). Т

обто близько 270 років Москвою правили чисті Чингізиди. Нова династія Романових ( Кобиліних ) в 1613 зобов'язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старої династії Чингізидів. Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро- монгольської державності в Московії.

Ще за часів князювання Василя III (1505-1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ'яМОНАХ ФІЛОФЕЙ : «ДВА РИМИ ВПАЛИ, А ТРЕТІЙ СТОЇТЬ, А ЧЕТВЕРТОМУ НЕ БУТИ». З тих пір у росіян зароджується думка всемогутності і «богообраності», що «Москва - третій і останній Рим». Ці думки поширювалися і затверджувалися в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше - царями заради цієї ідеї - маячні.

У царювання Івана IV ( Грозного ) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії посилюються.

Так, за переказами, шапка Мономаха, нібито подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом - базилевсом Костянтином IX, вважалася символом передачі влади Візантією Київської Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син Володимира Мономаха Юрій Долгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а й на спадщину колишньої Візантійської імперії.

  Насправді, шапка Мономаха була золотою Бухарської тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319-1340), який пристосував цю тюбетейку для свого звеличення. ( Логвин Ю. «Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха»/ / Час. - Київ, 1997, 27 березня).

Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро I. Він вперше в 1701 р. видав указ про вилучення у підкорених народів всіх письмових національних пам'яток : літописів, хронографів, хронік, стародавніх історичних записів, церковних документів, архівів і т.д.. Особливо це стосувалося України -Руси. У 1716 р. Петро I «знімає копію» з так званої Кенігсберзької літописі, де було показано «об'єднання» стародавнього літописання Київського і Московського князівств і обгрунтовувалося єдність слов'янських і фінських земель. Однак доступ до «копії» - фальшивку, як і до самого оригіналу, був закритий.

Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій - написання так званих «Загальноруських літописних зведень», в яких обгрунтовувалося право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 ЖОВТНЯ 1721Р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів - росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі - українців історичну назву Русь.

Катерина II, продовжуючи фальсифікацію, своїм указом від4 грудня 1783 створює«Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і наглядом графа А. П. Шувалова, у складі 10 видатних істориків. Основне завдання, яке було поставлено перед комісією, полягала в тому, щоб за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зведень та інших фальсифікацій обгрунтувати «законність» присвоєння Московією історичної спадщини Київської Русі та створення історичної міфології держави Російської.

Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямках: - Збір усіх письмових документів ( літописів, архівів тощо ). Ця робота вже частково було зроблено Петром I.

Збір матеріалів проводився не тільки зі своєї країни, а також з інших країн - Польщі, Туреччини та ін. ; - Вивчення, фальсифікація, переписування і знищення історичних матеріалів.

Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість временних літ», «Лаврентіївський літопис» і багато інших. Деякі літописи переписувалися по кілька разів, а оригінали знищувалися або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, виданої в 1776 і 1787 рр..., «Історія Російська з найдавніших часів» В. М. Татіщева , видана 1747г.

 Написання нових «загальноруських зведень», які писалися в XVIII в., А подавалися так, що вони XI, XIII, XIVвв. Всі ці склепіння проповідували «загальноросійську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов'янські племена (поляни, древляни, сіверяни та ін.), Які вже були християнами, в «Залещанськіх» землях жили фінські племена ( мурома, меря, весь, мокша та ін.), Які знаходилися в напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI в. ; - Для обгрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зведень. Всі ці склепіння і літописи, як вказується в романі - дослідженні В. Бєлінського, є тільки в переписаному вигляді, І ЖОДНОГО ОРИГІНАЛУ. ЖОДНОГО ! !

Все це вказує на неймовірні за масштабами безсоромності і нахабства фальсифікації при створенні історії Держави Російської.

Підбірка мап, що покажуть вам різноманітні зрізи в суспільному житті нашої планети.

Від найпопулярніших країн для туризму до карт расової нетерпимості і сексуальності.

Місця на Землі, які найбільше фотографують

Карта сексуальності жінок

 Карта емоційності

 Середній вік початку статевого життя

Карта розмірів грудей

Карта розмірів пенісів

Кількість любові в світі

Кількість сигарет на душу населення

Кількість метал-груп на душу населення

Кількість рудих в Європі

 Де потрібно народитися (дані аналітиків EIU )

Карта расової терпимості

Скільки пива можна купити на мінімальну зарплату в кожній країні

Кількість атеїстів в світі

Країни, в яких гомосексуалізм вважається злочином

У кожному з цих регіонів живе по 1 млрд людей

Освіта лідерів країн

Найпопулярніші країни світу (кількість туристів)

Все очень просто. Посмотрите, в какую сторону происходит вращение девушки? Сразу оговорюсь, вращаться ее можно заставить в любую сторону.

Если Вы видите, что девушка вращается по часовой стрелке, предполагается, что Ваше правое полушарие мозга более развито. Если видите вращение против часовой стрелки — левое.

Чаще люди видят, что девушка вращается против часовой стрелки. Следовательно, эти люди больше используют левую часть мозга. Напомню, что сосредоточившись, Вы сможете поменять направление движения девушки.

Интересно, что несколько десятилетий тому назад, правому полушарию мозга особого значения не придавали. Принято было считать, что оно в некотором роде бессмысленно. Однако со временем, ученые сделали вывод, что правое полушарие мозга человека очень важно для развития творческой личности.

• Для тех, кто не может взглядом поменять направление вращения танцовщицы ниже расположены 3 картинки. Кратко посмотрев на левую или правую картинку, Вы без труда сможете поменять направление движения на центральной картинке. Этот простой тест поможет Вам проверить какая часть мозга у Вас наиболее активна.

Обрабатывается вербальная информация. Левое полушарие отвечает за языковые способности, контролирует речь, способности к письму и чтению. Используя именно левое полушарие мозга человек запоминает факты, даты, имена и контролирует их написание.Левое полушарие мозга анализирует все факты, отвечает за анализ и логику. Математические символы и числа распознаются также левым полушарием. Информация обрабатывается последовательно.

Обрабатывается невербальная информация. Правое полушарие мозга человека обрабатывает информацию, выражающуюся не в словах, а в образах и символах. Используя правое полушарие человек способен фантазировать и мечтать, сочинять истории. Правое полушарие мозга отвечает за способности к изобразительному искусству и музыке. Правое полушарие одновременно обрабатывает много различной информации. Оно дает возможность рассматривать все в целом, не прибегая к анализу.

Если верить результатам исследований, проводимых в Йельском Университете в течение пяти лет, если человеку удается, не сильно напрягая глаза, поменять направление вращения девушки, то эти люди имеют IQ выше 160.

А может это всего-навсего оптическая иллюзия? Можете проверить. Лично мне это удается сделать достаточно легко.

Британские ученые выяснили, что девять из десяти лондонских божьих коровок болеют грибковым венерическим заболеванием. Этот показатель гораздо выше, чем во всех других городах Великобритании, сообщает ВВС.

Лондонский исследователь Грег Херст считает, что виной столь большого количества больных представителей этого вида насекомых в британской столице является высокое загрязнение воздуха. Он говорит, что божьи коровки питаются тлей, а лучшей среды, чем грязный воздух, для тли не найти.

Яркие двухточечные божьи коровки, обитающие в городах, где в воздухе полно промышленной гари, постепенно темнеют. А затемненные божьи коровки лучше нагреваются под скудными солнечными лучами, проникающими сквозь загрязненный промышленными отходами воздух, поэтому быстрее ярких букашек находят питание и лучше размножаются.

В результате божьи коровки стали плодиться с невероятной скоростью. Настолько быстро, что их поколения теперь могут производить потомство друг от друга. И это увеличило риск распространения венерических заболеваний.

"После зимовки они становятся удивительно неразборчивыми, - говорит доктор Херст. - На самом деле количество венерических заболеваний у них выше, чем у всех остальных насекомых. К концу мая инфекцию подхватывают 80-95% взрослых божьих коровок".

К счастью для божьих коровок, последствия болезни гораздо мягче, чем у людей.

"Это заболевание проходит в очень мягкой форме. В Восточной Европе божьи коровки страдают более серьезными болезнями, которые приводят к бесплодию. Тогда со дня заражения у них остается только 17 дней для размножения", - говорит доктор.

Грибковые инфекции, которыми страдают божьи коровки, - один из многих вопросов, которые рассматривались на международном энтомологическом симпозиуме в британском городе Рединге.

Подробности сексуальной жизни божьих коровок 
Встреча полов, ухаживание и спаривание 

Если самцов и самок на несколько дней изолировать, а потом соединить, поместив в прозрачную чашку Петри, спаривание может произойти в течение нескольких секунд. Распознавание партнера происходит почти мгновенно, и если самка зрелая, уже имевшая сексуальный опыт, то сколько-нибудь продолжительного "ухаживания" не требуется.

Однако при встрече готового к спариванию самца и молодой, еще девственной самки разыгрываются душещипательные сцены обольщения, преследования, борьбы и, наконец, лишения невинности. 

Вот как это происходит у наиболее часто встречающейся в Европе и особенно хорошо изученной двуточечной божьей коровки (Adalia bipunktata). 

При встрече с другим жуком самец адалии старается забраться на спину. Если под ним оказался жук иного вида или не женского пола, самец немедленно слезает. Если же это самка, он делает попытку спариться с ней. 

Во время спаривания самка не занимается активными поисками пищи, хотя и не отказывается от нее. Самец адалии во время спаривания обычно не двигается, а если он относится к более крупным видам (например, семиточечным коровкам), ведет себя темпераментно, "страстно", периодически резко раскачиваясь слева направо, так что наблюдать за этими парами малолетним детям не рекомендуется. 

Адалии - чуть ли не единственный вид животных, самцы которого способны во время одного спаривания эякулировать 2-3 раза. Спаривание у них, как и у других божьих коровок, продолжается исключительно долго - от одного до 9 часов. Адалии в благоприятных условиях способны спариваться ежедневно и, вероятно, даже по нескольку раз в день. 

Каков биологический смысл такой длительной, многочасовой копуляции? Казалось бы, она вредна: жуки, во всяком случае самцы, при этом не питаются, пары малоподвижны и на них могут напасть хищники. Почему же эволюция растянула процесс спаривания на столь длительное время? На этот вопрос сейчас можно дать только один ответ: это выгодно самцу; он препятствует спариванию самки с другими жуками и тем самым увеличивает шансы на передачу своих генов потомству. Если самцы млекопитающих обычно придерживаются активной тактики, отгоняя конкурентов от своей избранницы или своего гарема, то тактика самцов божьих коровок пассивная - просто долго сидеть на самке, не прерывая с ней контакта и тем самым лишая конкурентов возможности спаривания. 

Извращения 

Без них не обходятся и божьи коровки. В лабораторных условиях нередко можно наблюдать некрофилию: самцы спариваются с умершими самками (а иногда и с мертвыми самцами). Спаривание в этом случае может продолжаться долго, столь же долго, как и с живым партнером, сообщает "Природа". 

Содомию изредко можно заметить у божьих коровок в природе. Самцы одного вида могут спариваться с самками другого. В некоторых случаях результат такого извращения бывает трагическим - из-за несоответствия формы половых органов партнеры пытаются, но не могут разойтись, травмируя друг друга. Межвидовые скрещивания не дают потомство, и спаривание самца с самкой другого вида может считаться биологически бессмысленным и даже вредным. 

Возможно, что-то из рассказанного о личной жизни божьих коровок напомнит некоторые проявления сексуальной жизни людей. Такому сходству можно дать два объяснения. Половое размножение у всех животных преследует одни и те же цели и осуществляется в форме взаимодействия двух функционально различных партнеров.

Люди отримують такий твіт, він шокує, викликає ненависть.

— Бандеровские мрази.

— Давить сволочей.

— И эти хотят в Европу, да куда она смотрит.

— Ужас, и этих прославляют на Украине.

У голову кожного москалика втовкмачують, що бандерівці  створювали на деревах з дітей так звані вінки.

 Навіть пам'ятник цього злочину є. Пам'ятник дітям вбитих бандерівцями:

Ось приклади того як москалі гіпнотизують своїх рабів:

Перейти до джерела

Ще одне джерело

А тут читайте коменти

Але раптом ... Виявляється, що ця фотографія 1923 року а не 1943,   і у цих дітей є - мама, яка їх і вбила!

Ось вона, звали її Маріанна Долинська, циганка за національністю, вбила своїх дітей, прив'язала їх до дерева і пішла здалася,  за свій вчинок попала в дурдом.

На цей вчинок її підштовхнув голод. Чоловіка за 2 роки до цього зараештували, тому не маючи змоги дістати їди, і будучи відштовхнутою місцевою громадою вона вирішила вберегти своїх дітей від голоду прийнявши рішення про їх вбивство.

 джерело

 Після вбивства на місце злочину виїхала поліція і сфотографувала трупи дітей.

Через кілька років Долинська померла в психлікарні, а лікар, що записував книгу про психічні розлади, вніс поліцейське фото у свій запис, лікаря звали Вітольд Луньовські.

І ось там два товариші: Олександр Корман і Єжи Вегерскі для піару і доказів злочинів УПА,  віднайшли останнє фото, воно й пішло гуляти підтвердженням жахливих звірств бандерівців.

Наочна еволюція фотографії вбивства дітей:

Пам'ятник цій трагедії планували поставити поляки, але через його жорстокість відмовились ставити, тому його ви і не знайдете ніде.

Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо зв'язана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення.

В умовах національного відродження українська мова набула особливої ваги. Вона стала вирішальним чинником самобутності талановитого, віками гнобленого українського народу, виразником інтелектуального і духовного життя.

 З погляду на сучасне становище мови зразу і не скажеш про її болюче минуле, про столітні намагання знищити, викорінити її з пам'яті людей, як щось огидне та не потрібне. Проти мови, як самого          сполучення слів, нічого не мали. Знищити хотіли сам народ, націю, а знищення мови  було б вирішальним та найболючішим ударом до здійснення цього жахливого плану. Наш народ хотіли поневолити, напевно, тому, що вбачали в ньому гідного конкурента та, можливо, майбутнього правителя Європи. Тому всі сусідні держави намагалися нас знищити. Особливо до цього доклала зусиль сусідня держава Росія.

  Проти України застосовували лінгвоцид. Лінгвоцид (мововбивство) – це свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу – народності, нації. Лінгвоцид спрямовується, в першу чергу, проти писемної форми мовлення. Кінцевою формою лінгвоциду є не геноцид, тобто фізичне винещення певного народу, а етноцид – ліквідація цього народу як окремої культурно – історичної спільноти, винародовлення етносу. Лінгвоцид присутній у багатонаціональних державах, де стикаються інтереси панівного та поневоленого народів. Є такі форми лінгвоциду: жорстокий та поміркований, відвертий чи закамуфльований, але не важливо яка у нього буде назва, суті це не міняє, не міняє також кінцевої мети. Так, за допомогою лінгвоциду, боролась і російська імперія з Україною. Так боролися з Україною в різні часи при різній владі та за допомогою  різних форм. Боролись, бо не могли змиритись з існуванням волелюбного та такого духом народу.

  Не забувай!

1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».

1863 рік. Валуєвський циркуляр: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії».

1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.

1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.

1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.

1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.

1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.

1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».

1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.

1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.

1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.

1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.

1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.

1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.

1906 і 1907 рік. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.

1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.

1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.

1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.

1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.

1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.

1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.

1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.

1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ.

1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.

1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива «Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах».

Я вір'ю, що наш народ не загине, не загубиться між документами і цією повсякденною метушнею, я вірю, що наша нація буде безсмертна, вона не помре,  не помре і мова, як головна ознака нації, бо правильно каже приказка: "вмирає мова – вмирає нація". З приходом нової влади все зміниться на краще, про Україну почують на весь світ. І якщо навіть теперішнє покоління піде на пенсію, то захищати і відстоювати інтереси держави буде кому. Адже хто здійснив цей переворот, хто не змирився з масовим обдур'юванням? Це наше покоління. Це народна душа, а вона безсмертна.

Система «5.10» покликана зупинити тисячолітній відплив грошей і вивезення сировини з території України і запустити зворотній процес, коли на території України буде вигідно жити і працювати. З метою створення умови для стрімкого економічного зростання України та збагачення її громадян, вся територія країни має стати безмитної зоною для людства. А щоб остаточно розбити голову корупції та надати громадянам України можливість купувати товари за найвигіднішою ціною в світі, мита, акцизи на ввезення повинні бути скасовані. На нашій території повинні вільно обертатися гроші з усього світу, безперешкодно обмінюючись і забезпечуючи кредитування, обмін і розрахунки.

 5.10 - це економічна система, заснована на кардинальних реформах, яка здатна зробити країну інвестиційно привабливою, підвищити ВВП і рівень життя.

Сайт партії 5.10

Скасування всієї податкової системи України (скасування ПДВ, акцизів і мит ) і введення простої зрозумілої системи: 5% з продажів, які платять споживачі товарів і послуг, і 10% соціального податку, які оплачуються одержувачами зарплати. Детальніше про нарахування податків

Вільний обіг валют. Розрахунки в Україні повинні проводитися в будь-якій зручній громадянам валюті без будь-яких обмежень.

Вільне, без обмежень проходження товарів і вантажів через митницю, повне відкриття економічних кордонів України. Митний контроль здійснюється тільки з метою виявлення зброї та наркотиків.

Принцип економічної свободи, якою повинен бути наділений кожен громадянин країни. Йдеться про права і можливості заробляти гроші без відповідних дозволів від державних органів.

При введенні 5,10 буде встановлена мінімальна заробітна плата 5 доларів на годину, і за законом 90% працюючих на будь-якому підприємстві повинні бути виключно громадянами України.

Проста реєстраційна система для реєстрації власності. 1% збір на реєстрацію акцій, нерухомісті.

На будівництво доріг громадяни України будуть платити дорожній збір, включений у вартість  бензину.

Україна має оформити статус території безмитної торгівлі, прийняти відразу і не менше ніж на 40 років без можливості його зміни. Саме така стабільність викличе особливу довіру підприємців всього світу.

Скоротити державну машину на 80%, відмовившись від практично всіх державних витрат. Держава стає арбітром, що забезпечує законність.

 Все це в сукупності забезпечить громадян України небаченими досі доходами.

 У нас не буде контрабанди, бо не буде мит і акцизів. Митниця, скорочена в п'ять разів, нарешті займеться тим, чим їй належить займатися - зброєю і наркотиками. Всі інші товари повинні перетинати кордон України безперешкодно, перетворюючи нашу країну в чудову, найкращу в світі транзитну зону. Тільки на кордоні, коли товар переупакованої, оброблений, буде йти на експорт, буде стягуватися 5% -й податок.

 Низька ділова активність на території України, бюрократія, корупція є наслідком заплутаної податкової та дозвільної системи, які потрібно скасувати і впровадити просту і зрозумілу систему взаємовідносин з державою. 5% з продажів, які платить покупець, реалізую принцип «купуєш - платиш» і 10% соціальний податок, який платить сам одержувач заробітної плати.