Чому козаче спочивеєш, Пісень веселих не співаєш, Чи кров козача захолола, Чи сила вражая зборола. Чи може ниють старі рани, Що їх задіяли бурани, Пройшовних воєн по землі, Від них дісталося тобі. Чи знов захтілося побачить, Красу дівочу, чи заплаче, Вона, згадавши козака Недовга вірність молода. Чи пригадалась тобі мати, Вже не чекає коло хати, Давно вже десь подівся син, У полум'ї буремних війн. Чому ж козаче спочиваєш, Пісень веселих не...

Читати далі...

Чому козаче спочивеєш,Пісень веселих не співаєш,Чи кров козача захолола,Чи сила вражая зборола.Чи може ниють старі рани,Що їх задіяли бурани,Пройшовних воєн по землі,Від них дісталося тобі.Чи знов захтілося побачить,Красу дівочу, чи заплаче,Вона, згадавши козакаНедовга вірність молода.Чи пригадалась тобі мати,Вже не чекає коло хати,Давно вже десь подівся син,У полум'ї буремних війн.Чому ж козаче спочиваєш,Пісень веселих не співаєш.

Я розлюбив і згасли очі, І з них упали кайдани, І в серці щось мені шепоче, Ти переможець у війні. Кінець безсонню й апетит, Вже повернувся. На місцях, Усе в квартирі вже лежить, І щезли блискавки в очах. Благославетная самотність, Прийшла. Нарешті розлюбив Але покликавши відвертість, Одужав? Ні, я захворів!

Я розлюбив і згасли очі, І з них упали кайдани, І в серці щось мені шепоче, Ти переможець у війні. Кінець безсонню й апетит, Вже повернувся. На місцях, Усе в квартирі вже лежить, І щезли блискавки в очах. Благославетная самотність, Прийшла. Нарешті розлюбив Але покликавши відвертість, Одужав? Ні, я захворів!

Мені так сумно. я не знаю, Чим ще наповнити свій день. Я позіхаю, як читаю, Мене вже верне від пісень. На всіх сторінках все знайоме, Я кожну ноту вже десь чув, Кохання не таке приємне, Ну а про дружбу вже забув. В душі іржа і павутиння, Покрила очі і летять, Думки без ґрунту і коріння, Думки без жаги пізнавань. Мені так сумно, я не знаю, Чи я щось бачу, чи живу, Чи я щось чую, чи кохаю, Чи просто в течії пливу.

Мені так сумно, я не знаю, Чи я живу, чи помираю, Мов та краплиночка на склі, Лиш повзаю я по землі, А сонце вийде то й ростану, Не залишу по собі рану, Лиш спогад. Був такий собі, Прожив життя мов у вісні, Кохав і мріяв без підстав, Хоч не тікав він від забав, Та сумно жив тому і часто, Пригадував Еклізіаста, Прийшов, пішов і все по нім, Розвіялись мара і дим.

Знаете ли вы украинскую ночь? Нет, вы не знаете украинской ночи! Здесь небо от дыма становится черно, И герб звездой пятиконечной вточен. Где горилкой, удалью и кровью Запорожская бурлила Сечь, Проводов уздой смирив Днепровье, Днепр заставят на турбины течь. И Днипро по проволокам-усам Электричеством течет по корпусам. Небось, рафинада и Гоголю надо! Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин; Мы знаем Италии безрукие руины; Мы знаем, как Дугласа галстук краплен... А что мы...

Читати далі...

                                  Вон         Вона відкрила двері і вийшла у ще прохолодний світанок. Було вже зовсім світло і все навкруги виблискувало чистотою, вимите у росі.Село вже прокинулось і звід усіль лунали звуки ранкових клопотів. Двері до хліва були відкриті і по двору бродили кури. Вона підійшла до хліва і притулившись до одвірку подивилась у напівтемряву. До звичних ароматів хліва домішувався різкий аміачний сморід.Тіло висіло посередині хліва і колихалось - об його ноги, що ...

Читати далі...

[Приєднане відео]

[Приєднане відео]