<?xml version="1.0" encoding="windows-1251"?><rss version="2.0" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<channel>
<title><![CDATA[идиётец - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/</link>
<description><![CDATA[Заметки в блоге идиётец на BLOG.I.UA]]></description>
<image>
<url>//i.i.ua/avatar/0/3/651130_1.jpg</url>
<title><![CDATA[идиётец - BLOG.I.UA]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/</link>
</image>

<item>
<title><![CDATA[Маленький папа. Казка]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2427346/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2427346/</guid>
<description><![CDATA[Жив-був папа.<br />
І в нього була дитина. <br />
Він піклувався нею, думав та робив так, щоб його дитина ставала кращою за нього, щоб їй було легше та вільніше, щоб вона дихала всім небом, плавала усією водою та ходила по справжній землі. <br />
А іноді він просто робив свої справи, створював помилки та досягнення, напивався чи перемагав, жив.<br />
Та в кожний новий момент, що приносило йому життя, він все одно думав про дитину, фільтрував життя для неї. І кожен раз казав собі: &quot;Це хоч і твоя дитина, але зовсім інша людина - в неї свій шлях, не твій.Тож зроби так, щоб життя іншої людини, твоє, - обов'язково допомогло(хоч чимось) життю окремої, іншої особистості. Бо вона твоя дитина. Але не давай їй риби -дай вудку.&quot; <br />
Тож він, як міг, розказував їй про вудки і про те що ловити можеш не тільки ти, але й тебе.<br />
<br />
Та життя плине. І пташка полетіла.<br />
З того часу, він став себе відчувати якось дивно по-іншому.<br />
Він став ніби трохи менше.<br />
Ні, тіло залишалося тим самим, хоч і старішало та слабшало але залишалося тим самим, його тілом. Мабуть стала менше душа. Коли вони були разом, його тіло й душа займали одне й те саме місце, і він ніколи не звертав на це уваги.<br />
Таж щось змінилося. І він почав відчувати в собі... себе. Але такого, що був трохи менший за себе.<br />
Кожен день, що проходив без неї, його дитини, робив його наче меншим. Невідомо на скільки. А скільки у нього ще є життя?<br />
Він так само думав для неї, аналізував життя та створював їй нові і нові вудки. Та вони вже були не по розміру його тіла, а по розміру його душі. Поменші.<br />
Того, меншого він став називати &quot;маленький папа&quot;.<br />
Інколи вона приходила, приїздила. Отак от от, прямо додому, до свого дому. Він не волав від радощів, адже маленький папа казав йому на вухо, що вона ненадовго, часу мало, і треба встигнути їй показати нові вудки, що ти винайшов для неї, адже тільки це принесе їй справжню користь...<br />
А ще йому було соромно. Соромно за те, що маленький папа став ще меншим. Хоч він і точно знав , що вона не бачить ні розмірів маленького папи, ні самої його наявності.<br />
Коли вона уходила , він відчував, що маленький папа сьогодні НЕ СТАВ меншим, він залишався таким, яким був вчора.<br />
І його маленький папа не знав - радіти цьому чи знову плакати. Він зацепінювався. <br />
І коли приходив новий день і маленький папа знову ставав все меншим...<br />
Дні йшли за днями, і днями, і днями.<br />
Складались в роки та десятиріччя.<br />
Маленький папа став настільки маленьким, що його майже не було чутно. Та він ще намагався кричати про вудки, керування невизначеностю, фіксування реальності традиціями, протидію его-маніпуляціям... та нові й нові речі, важливість яких він тільки-но почав розуміти.<br />
Але його голос вже було не розчути... не розчути навіть старому, застиглому, хоч наче ще й здоровому але дуже виснаженому, тілу, що колись було великим татом.<br />
А дні все йшли.<br />
І маленький папа став настільки маленьким, що його не можна було навіть погладити, не можна почути, і майже не можна побачити.<br />
Але він є.<br />
Його не може не бути, доки живе ще це старе тіло.<br />
І кожну мить свого вже не доведеного існування, маленький папа ще намагається допомогти вже великому існуванню своєї вже дорослої, але ще такої маленької і ще дітячо-дітячої. Доньки.<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2427346/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 14 Mar 2025 19:05:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Фортеця Україна]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2402615/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2402615/</guid>
<description><![CDATA[Ця писанина є деяким продовженням писанини про орків<br />
<a href="http://blog.i.ua/user/651130/2393652/" target="_blank">http://blog.i.ua/user/651130/2393652/</a> <br />
Отже, бажано спочатку перечитати першу писанину з цієї серії.<br />
Відповідав собі на питання &quot;чому саме на нас та чому саме зараз?&quot;<br />
Побачив наступні причини:<br />
<br />
1. Потреба самої Орди. <br />
Як раніше зазначено, орда, щоб існувати - має постійно живити ся додатковими ресурсами. Природніми та людськими. Принцип отримання тих ресурсів має бути якнайшвидший та найпростіший: вдаватися до складних механізмів їх отримання Орда не може, бо історично суттю виживання орди було &quot;захоплюй, споживай і як виникають складнощі то йди далі&quot; . Тому помилково вважати, що війну почав лише Хан, одноосібним рішенням. Вимогу пожерти-накрасти та виплеснути накопичену внутрішньо агресію, назовні  - висував насамперед узагальнений ординець.<br />
(окремо зазначу: орда буде й далі перебудовувати ся у &quot;бойове положення&quot;: шляхом знищення менш готових своїх ординців  заради виведення більш агресивних та  сповнених ненависті до всього живого, орків. Орді для створення &quot;армії берсерків&quot;, не жалко втратити й 10% боєздатного населення. Себто, витратити 4,5-5 мільйонів ще живих ройїсян, заради виведення 500-600-тисячної боєздатної орди )<br />
<br />
Тож, після цієї головної причини, в орків має виникати питання &quot;вибору жертви та часу&quot;:<br />
Чому саме ми, чому на нас напали? <br />
Здавалося б є &quot;більш легкі та ресурсоємні&quot; цілі, на кшталт Казахстану, Таджикистану, Вірменії, Азербайджану або прибалтів, монголів чи фінів?<br />
І чому саме у цей час, а не скажімо на покоління (17 років) раніше чи пізніше?<br />
<br />
2. Час та місце. <br />
По-перше, здійснилася внутрішня підготовка орди до великих військових дій: <br />
за час свого правління, хан виростив покоління відданих орків, що не знали іншого володаря, окрім нього. Та ще й витратив 4-5 років на навчання цього війська у чеченських, грузинській та сирійських війнах.<br />
І він не мав більше вільного часу, бо це військо цілком реально могло зайнятися вже його особистим усуненням та перерозподілом &quot;місця для поживи&quot; у межах самої величезної території орди.<br />
(миттєве збільшення &quot;державної ваги&quot; прігожина та кадирова, колишніх ляльок хана - цьому реальний доказ)<br />
<br />
&quot;Час для нас&quot;. <br />
Україна, серед усіх можливих об'єктів близької атаки, була  дуже виснажена на шляху перетворення совкової та постсовкової системи на свою особисту, українську. <br />
Настільки виснажена, що інколи наставали часи(14й рік, 11й, 08й, 04й) коли деякі державні інституції або зупинялися у безкерованості, або підмінювалися на корпоративні.<br />
Але Україна й більше за всіх зробила кроків для повного відокремлення від постсовка. І була вже на фінішній прямій. Що, при наявності досить розвиненої економіки - фактично унеможливлювало будь-які подальші спроби завести Україну під протекторат та &quot;мирне захоплення&quot; ордою.<br />
У той же самий час, у вищеперерахованих країнах, вже існують хоч і постсовкові, але   особисті соціальні системи. Засновані, перш за все, на своїх національних традиціях та соціальних стосунках. Ці системи - неможливі для швидкої інтеграції зараз у ординський простір. <br />
І це , ймовірно, головна причина відсутності прямої війни проти них.<br />
Адже їх постсовковість дає шанси орді підмінити їх, з часом. Без великої витрати ресурсів.<br />
Саме тому на них не напали.<br />
І саме тому напали на нас.<br />
<br />
3. Внутрішні орки. Внорки.<br />
Одним з найпотужніших факторів, при виборі нас ціллю атаки - була наявність серед нас найбільшого числа та відсотка внутрішніх орків. Внорків, що жили та планували своє подальше життя згідно орківської ідеології, орківських соціальних та особистих відносин. <br />
Осіб, що є орками по своїй внутрішній суті.<br />
Орки природньо здатні до мімікрії. Тож багато з них чудово розмовляють українською. Та чудово використовують проукраїнські гасла за надійний щит до своїх справжніх і завше добре прихованих, дій. <br />
Наразі,зараз ще дуже важко відрізнити внорка від <br />
українця(представника ще не сформованої, остаточно, системи) або від величезного відсотку осіб, що ще не зробили свій життєвий вибір. Тож зараз внорки присутні у абсолютно всіх прошарках та структурах країни - від родичів чи сусідів до владних, безпекових та й армійських структур. Вони іноді роблять цілком корисні для країни дії, <br />
але головна мета їх світосприйняття - бути частиною соціальної структури та ієрархії орди. <br />
Тому раніше чи пізніше вони проявляють себе у діях, що так чи інакше перешкоджають розвитку незалежної України. <br />
Частіше за все, вони це роблять з метою особистої користі, рідше - аби просто піднасрати усім, хто живе поруч, ще рідше - з метою завдання прямої шкоди країні. Але під час появи складних ситуацій - всі внорки дуже швидко проходять шлях від особистої користі до прямої шкоди та зради. Тож не варто дивуватися коли давно знайомі люди &quot;нормальні та трохи з прокацапськими поглядами&quot;, під час важких випробувань, - стають навідниками, зрадниками чи колаборантами. Бо це - внорки.<br />
Але якщо ми просто відкриємо полювання на внорків, то повторимо жахи &quot;нквдшних трійок та ворогів народу&quot;. Та доки існуватимуть внорки - доти існуватиме безпосередня загроза нашим життям та небезпека повторного нападу.<br />
Монолітність нашого суспільства - складний, але найбільш реалістичний засіб убезпечити нас від мотивованих воєн.<br />
Тому нам одночасно потрібно віднайти цивілізовані та соціальні методи знешкодження цієї небезпеки. <br />
Одним з таких методів вважаю введення &quot;градації соціального залучення&quot;. Себто, якщо людина приймає БІЛЬШУ участь у житті соціуму(безоплатна праця на відтворення країни, участь у створенні та реалізації ідей покращення соціуму етс) - то вона отримує кращі умови життя (менші податки, комунальні збори, слабше держрегулювання етс.)<br />
Якщо ж людина апатична чи патрімоніальна, то вона просто не отримує покращення.<br />
<br />
Ясно єдине: якщо ми хочемо жити в мирі - від вноркив треба здихатися. <br />
Чи фізично, чи перетворивши їх на людей - вирішувати громаді.<br />
<br />
<br />
4. Переплетені соціальні системи. Методи розплетення.<br />
Ось я і добрався, нарешті, до головної мети цього допису:<br />
віднайти та зрозуміти відмінності орківської та української соціальних систем.<br />
І не просто знайти відмінності, а й знайти головні риси, що уособлюють ці системи.<br />
Себто, НЕ зосередитися на обгавкуванні їх , на кшталт <br />
&quot;чому вони такі кончені орки&quot;,<br />
а зосередитися на <br />
&quot;чому ми - українці&quot;. <br />
Що і як саме нас відрізняє від них.<br />
Що саме робить нас українцями, українцями, як новою соціальною системою. А саме:<br />
про що ми спілкуємося один з одним<br />
кожен день, <br />
як та на яких принципах ми діємо чи взаємодіємо один з одним <br />
кожен день,<br />
як та на яких принципах ми здійснюємо керування нашим суспільством,<br />
як та на яких умовах, погоджуємось (чи не погоджуємося) на передачу своїх прав та можливостей якимсь &quot;уповноваженим особам&quot;.<br />
<br />
І що найголовніше, це <br />
 про майбутнє - як маємо жити не на час війни,<br />
а на час миру.<br />
Бо нам - жити далі.<br />
А як не нам - то нашим нащадкам.<br />
<br />
Отже.<br />
<br />
Щодо орків. Припускаю, що головним важелем їх соц.системи є &quot;можливість сили&quot;. Сила в них сприймається не тільки як фізичне застосування, а й як економічне, фінансове чи соціальне насильство чи примус. Себто, особа, що найкраще застосовує ці різновиди примусу до сородичів - займає краще становище у їх соціальній ієрархії. Це протиборство всіх проти всіх і воно не зупиняється ні на мить.<br />
Знайома картина, правда?<br />
В нас наче так само зараз, нє?<br />
<br />
У тому то й справа, що нє...<br />
<br />
Картина знайома саме тому, що дуже багато орків, на самих вищих щаблях, втовкмачували нам її вже більше півтисячі років. Добре, що ця картина в нас постійно ламається. Отже, це означає, що право сили - не задовольняє наше суспільство.<br />
<br />
Насправді ж, українцям набагато більше притаманна СПІВПРАЦЯ. Нажаль, частіше на горизонтальному рівні. В ті рідкі часи, коли співпраця ставала ся й на вертикальних перетинах - Україна отримувала миттєву перевагу і ставала справді окремою соціальною структурою.<br />
Себто, саме співпраця (а не безальтернативне кермування чи безвідмовне виконання) між керівниками та виконавцями різних та одного рівня і має стати основою відносин.<br />
Співпраця, а не конкуренція. Поступка розумною частиною своїх переконань та власності заради отримання більших можливостей та надбань.<br />
<br />
До того ж, припускаю, що термін &quot;ієрархія&quot; - зовсім не притаманний українській соціальній системі.<br />
Скоріш:<br />
 &quot;в кожному місті свій нрав і права, кожна імєєт свій ум голова&quot;<br />
(с) Сковорода.<br />
Себто, містечкове самокерування. З виділенням частки ресурсів на субдержавний рівень для армії, поліції, судів, дипломатії та життєзабезпечення.<br />
В критичні моменти на кшталт військової небезпеки або принципової зміни норм життя (закони, Конституція) - має автоматично збиратися всенародне зібрання, щось на кшталт Майдану.<br />
Бо одноосібні рішення - ніколи не приносили Україні користі.<br />
<br />
<br />
 Є два чудових українських слова:<br />
<br />
&quot;спільнота&quot;(від слова &quot;спільно&quot;, як головного принципу утворення соціуму). Без &quot;спільно &quot; в нас нічого не залагоджує ся між нами, суспільством. Справжньої спільності важко досягти, але ми маємо знайти технології для цього.<br />
Наприклад, старовинні &quot;толоки&quot; - періодичні зібрання невеликих соціальних груп для вирішення локальних питань та погодження позиції щодо питань глобальних, державних.(теперішні &quot;представницькі&quot; органи самоврядування, нажаль живуть окремим від спільноти життям)<br />
<br />
та слово &quot;прошарки&quot;. Що означає частини українського суспільства, що є слоями об'ємної загальної спільноти, загального шару, Сфери.<br />
Помітили? Сфери! а не якоїсь пірамідальної чи взагалі двовимірної ієрархічної структури орків (де окремі &quot;сорти&quot; суспільства намагаються унеможливити будь який взаємоперетин).<br />
Наші прошарки, на відміну навіть від постдемократичних пірамід, часто включають до себе представників різного майнового чи владного цензу і більш зосереджені на особливостях традицій та родинного виховання. Тут є невелика схожість з клановими соц.структурами Близького Сходу та Азії, але там клани принципово не перетинаються, на відміну від наших прошарків, де стійкі контакти можливі між представниками будь-яких місць соціальної Сфери.<br />
<br />
Ще однією найважливішою рисою соцструктури українців вважаю &quot;бажання віддавати&quot;.<br />
Віддати, поділитися своїм часом, своїми зусиллями, своєю працею, своїми грошима, своїми ідеями, досвідом та знаннями.<br />
Поділитися просто так. Наперед. Без сподівань на &quot;взаєморозрахунок&quot;.<br />
Так, така наша риса відразу викликає у орків (та й не орків) бажання негайно &quot;обдурити довірливих&quot;... Але коли ми її використовуємо у межах лише (!) нашого суспільства, лише нашої Сфери - вона приносить колосальну користь як в цілому спільноті, так і кожній окремій її особі.<br />
Себто, вирішивши проблему &quot;кому треба довіряти&quot; - ми вільно зможемо використовувати нашу природнью рису &quot;допомогти та разом стати краще&quot;. <br />
Як це відбувається зараз.<br />
 Механізм &quot;визначення ступеню довіри &quot; - має стати державним механізмом та звичною побутовою методикою.<br />
<br />
Ще однією досить важливою для ідентифікації рисою, вважаю так звану &quot;монолітність натури&quot;.<br />
Зрозумійте вірно, в нас є різні люди: добрі й злі, ті що створюють та ті що руйнують, ті що заздрять та ті що допомагають. Різні.<br />
Але більшість українців не схильні міняти свій психотип, свою натуру на іншу, відповідно до обставин.<br />
Бо у спільноті України для всіх них є своє місце: місце і для добрих українців і місце для злих українців. Для всіх. Хто вважає Україну своєю батьківщиною.<br />
На відміну від нас, виживання орків дуже часто залежить від їх вміння вчасно перевзути ся.<br />
<br />
(Тож часті та несподівані зміни натури - цілком можуть вказувати на наявність орка під шкірою)<br />
<br />
Ще однією цікавою рисою вважаю довідливість.<br />
Себто, бажання отримати якнайбільше інформації, перед тим як прийняти рішення.<br />
Орки ж не схильні до отримання надлишкової інформації бо її наявність може стати причиною застосування сили щодо них від орків більш вищого сорту.<br />
<br />
Ну і дуже важливою нашою рисою є природня креативність.<br />
Так чи інакше, кожен з нас у своєму житті не тільки щось придумував нове, а і втілював це в життя. (До речі, тої креативності дуже не вистачає зараз в світі і досить невелика кількість країн може похизуватися природньою схильністю своїх громадян до неї.<br />
Наприклад, Китай - не може, а Індія - може)<br />
<br />
І головне. <br />
Цю війну цілком можуть зупинити лише наші ЗСУ.<br />
Але навіть вони не можуть забезпечити відсутність нової війни.<br />
Забезпечити цю відсутність НАЗАВЖДИ (!) можуть лише мирні, цивільні люди. Які живуть ТАК, щоб ні в кого не виникало й думки,<br />
що ці люди можуть жити якось інакше.<br />
Навіть, якщо їх захопити та поневолити.<br />
Нажаль, треба констатувати, що реальна можливість космополітичного єднання людства наразі втрачена. І хвилі &quot;бед ньюз&quot; посилюються з кожним роком.<br />
Тож маємо створити свою особисту фортецю.<br />
Фортецю Україна.<br />
<br />
Як ви вважаєте, які риси уособлюють соціальну структуру українців та де ми відрізняємо ся від соціальної структури орків?<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2402615/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Mon, 09 Jan 2023 23:35:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Чергові переклади пана Кіплінга]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2399192/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2399192/</guid>
<description><![CDATA[З моєї точки зору не дуже вдалий.<br />
Але особистий.<br />
_____________<br />
<br />
Будь сам собою власний. <br />
Аж до краю<br />
Між натовпу, що тЕбе забубнив.<br />
Своєю вірою знесись до небокраю,<br />
Та боягузам ти пробач їх мить.<br />
<br />
Знай, де твій час, чекай як він настане.<br />
Не май поваги щодо брехунів.<br />
І вибач тих, хто робить тобі рани -<br />
якщо в тіх ранах ти ж і завинив.<br />
<br />
Мрій ти лише, як мрії мають дію,<br />
Не заглибляйсь в пустоворіт думок<br />
А після Успіху й Поразки - май надію<br />
Лише вона не зведе тебе зі стежок.<br />
<br />
Не спонукай себе до помсти.<br />
За оману.<br />
Якою злидень твою мову викривля<br />
Коли життя твоє зневічено.<br />
До стану<br />
Що маєш ти почати все з нуля.<br />
<br />
Навчись ризикувати всім здобутком,<br />
Що накопичив ти за все життя.<br />
А, як програєш - встати. Та без смутку<br />
Почати нове своє майбуття.<br />
<br />
Як згинуть твої сили та погорда<br />
Між немочі, в душевній пустоті -<br />
Ти маєш встати. Та сказати собі гордо :<br />
&quot;В тебе немає сил?<br />
Та ж треба йти!&quot;<br />
<br />
Будь сам собою в балачках з царями<br />
Та не бреши, як з натовпом гудеш.<br />
Прямий та чесний будь з друзями й ворогами -<br />
Своєю честю славу ти збудЕш.<br />
<br />
Най кожна мить для тебе буде з сенсом.<br />
І най часи життя доповнюють його.<br />
Тоді весь світ до тебе обернеться.<br />
Вшановуючи Чоловіка...<br />
Одного<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2399192/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 16 Oct 2022 21:56:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Одненька лампочка.]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2399156/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2399156/</guid>
<description><![CDATA[Завше розумів, що лише єднання... побутове, економічне,соціальне та духовне (саме в такій послідовності) - й може зробити так, щоб моя країна нарешті почула себе в безпеці.<br />
<br />
І я завше міркував, як можна насправді об'єднати українців.<br />
Не пустими(для більшості) гаслами чи присилуванням, як було багато разів... а якимось справжніми діями. <br />
<br />
 справжніми, щоб не менше 92-94% громадян разом робили ці дії. Виключно, з власного бажання , а не з користі чи страху.<br />
<br />
І ось, чи не найперше в житті, я побачив прецедент такого.<br />
<br />
Електрика.  Дивна штука. Закони, за якими вона працює - не потребують поліцейського догляду . Але виконуються вони настільки безвідмовно, що змінюють навіть такий кашлатий різнобрід, як людське суспільство.<br />
<br />
Веєрні відключення. Під час війни.<br />
Вони не залежать від жадібної, чи не дуже, влади. Вони не залежать навіть від технарів, що перемикають важелі на пультах центрів енергомереж. <br />
Не залежать - бо просто нема достатньо енергії.<br />
<br />
Вони залежать від єдиного - наявності потрібної напруги.<br />
<br />
А напруга та - залежить від нас.<br />
Бо ж скільки кожен з нас її на себе забере - настільки ж він зменшить шанси, що напруга та БУДЕ не тільки у сусідів або у найвіддаленіших куточках нашої країни , а і навіть у самого себе.<br />
<br />
Так, мені скажуть, що існує промисловість, що жере Гіга та теравати. Але промисловість регулюється, а приватна промисловість - теж є лише рішенням приватного керівника -  включити додатковий станок, обладнання чи лампочку.<br />
 Теж є рішенням особи.<br />
<br />
І, в загальному підсумку, момент... коли напруга зникає - залежить від найменшої, наймасіпусінької лампочки.<br />
І зникає вона усюди. Такий принцип дії електрики. <br />
У загальній мережі.<br />
У загальній мережі людей.<br />
І вже потім технарі відрубають якійсь гілки цієї мережі, аби зберегти дієздатність залишку мережі. Відновити напругу.<br />
<br />
Багато з нас. Дуже багато.<br />
Кажуть &quot;та чхали ми на інших&quot;.<br />
І включають,що їм треба: <br />
- ті хто воліють зігрітися - нагрівачі.<br />
- ті, хто воліють нажертися - нажирачі.<br />
- ті, хто воліють ще заробити - зароблювачі.<br />
- і навіть ті, хто воліють насрати в коментах - також вмикають свої насирачі.<br />
<br />
І вважають себе виконувачами своєї волі...<br />
<br />
Та ж електрика все розставляє на свої місця:<br />
 що занадто - то не здраво.<br />
<br />
І ось бізнесмен втрачає зв'язок зі своєю удальонкою.<br />
А багатодітна матір - втрачає можливість допрати білизну та приготувати їжу своїм дітям,<br />
І слюсар не може включити свого верстата,<br />
а контрики - так і не домовляться про своє паті.<br />
а Василь Петрович - так і залишився бухати в темному під'їзду сам, без братанів.<br />
А хтось у ліфті застряг, у когось пологи... А десь на радіолокаційній станції, у непотрібну мить, перемкнулася напруга.<br />
<br />
І це все - лише тому, що якась Маргарита Павлівна десь з Києва, Іван Самуїлович десь з Рахіва та Арсен Денисович десь з Калинівки <br />
 - срали на всіх.<br />
І залишили свою непотрібну лампочку включеною. <br />
Бо їм впадло її було виключати.<br />
Бо ж всі - не заради них,<br />
то й вони - не заради всіх.<br />
<br />
Але... що за куйня? світло пропало!<br />
То ж виключилося. Включилося...<br />
І знову пропало!<br />
<br />
І нарешті, до наших Маргаритів, Іванів та Арсенів - починає доходити, що саме вони спричинили колапс не тільки для інших, але й для себе!<br />
Їтіть-розпердіть!<br />
<br />
І ось саме тут настає момент істини.<br />
Момент, коли людина себе почуває справжньою часткою, справжньої мережі.<br />
Мережі Людей.<br />
<br />
І все це - лише завдяки електриці <br />
Точніше - завдяки НЕНАДЛИШКУ її обсягів.<br />
<br />
Дбайте один про одного.<br />
Витрачайте на це свій час та свою енергію.<br />
І буде вам мир.<br />
надовго<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2399156/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 15 Oct 2022 23:43:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Людям зі Сходу (Востока) України]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2398855/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2398855/</guid>
<description><![CDATA[Неодноразово був свідком того, що люди зі Сходу України боялися, що &quot;Захід їх розірве&quot; <br />
І тільки з-за цієї дурної омани, піддавали своє життя страшним небезпекам.<br />
<br />
Ваші припущення хібні.<br />
Нормальні там люди.<br />
А відсоток психопатів, такий же, як у вас на сході, навіть менший.<br />
Там справді є люди, що будуть турбуватися за вас.<br />
І якщо ви поважно їм вклонитеся, то їх увага до вас часто буде перебільшувати їх особисту увагу до своїх родин.<br />
Я бачив та чув багато різного, аж до стрілянини між собою...<br />
Та я точно знаю що : ті люди, що вклонялися хазяям хати - часто мали більше,ніж самі хазяї.<br />
Люди.<br />
Часто коли буває, що нам тре віддати частку своєї погорди іншим. Щоб отримати погорду інших до себе<br />
Там вже ціла індустрія на допомогу &quot;східнякам&quot;.<br />
І вони справді змагаються, аби найліпше вам догодити.<br />
Аби лише ви їх не ображали.<br />
<br />
Тож , не ображайте. <br />
Бо ви для них -<br />
не пусте місце<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2398855/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 08 Oct 2022 12:36:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Орки]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2393652/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2393652/</guid>
<description><![CDATA[<font size="3">ну нафіг... дуже багато буков. не читайте.<br></font><div align="right"><font size="3">шотсторіз: орки - то не люди.<br></font><br><blockquote><div align="right"><div><div><font size="3"><i><font size="2">&nbsp; і збрехав 
окаянний: передав їх, зв'язавши, татарам; <br>а город взяли і людей посікли і
 тут кістьми пали;<br>&nbsp;а князів вони задавили, поклавши під дошки, <br>а самі 
зверху сіли обідати</font>,</i></font></div></div></div></blockquote></div><font size="3">
<i><br>Що таке орки?</i><br><br>&nbsp;З візуальних рядів, пригадуємо, що орки - істоти, ззовні дуже схожі на людей: в них є по дві руки, ноги, голова, тулуб. Але все це викривлено, спотворено аж до відмінностей, що не можуть бути досягнуті природніми змінами людського організму. <br>Їх орда функціонує на принципах постійного захоплення нових територій з ресурсами та повного й незворотного їх використання. <br>Важливою рисою орди є принципова відмова від усіх механізмів відтворення використаних ресурсів, навіть для підтримання свого існування на захоплених територіях.<br><br>
Але то все - візуальний ряд. Завдання якого було відобразити відмінність внутрішнього стану психіки , моралі та принципів існування, що відрізняють людей та орків.<br><br>&nbsp;<i>Бо орки мають той самий зовнішній вигляд, що й люди.</i><b><br></b><br>&nbsp;Без детального розуміння  відмінностей,  ефективне реагування на б.я. дії орків - у людей може викликати фатальні, для них, помилки.<br><br>&nbsp;<i>Як виникли орки?</i><br><br>&nbsp;Біологічно, люди та орки мають теж саме коріння. Під час створення перших соціальних відносин не тільки в середині однієї групи, а й між різними групами - існували можливості по різному їх розвивати.
<br>
Деякі групи мали змогу лишатися  на невеликому ареалі пересування. Задовольняючи свої потреби у їжі та збиранні плодів, вони знаходили або допрацьовували природні прихистки.<br><br>&nbsp;Що згодом стали їм <u><b>житлом</b></u>.
<br><br>Наявність житла сприяла кращому виживанню та збільшенню групи. Але, в умовах обмеженості житла та ареалу безпечного пересування, накладала певні (невеликі) обмеження на кожну особу. <br>Що важливо, ці обмеження не були життєво необхідні, здійснювались за вільним вибором та впливали лише на можливості загального поліпшення життя.
<br><br>- Поступитися чимось одним, щоб отримати покращення в іншому.
<br>- Прийняти незручність від інших, щоб вони прийняли незручності від тебе.
<br>- Користуватись загальними здобутками на умовах додання до них своїх особистих.
<br><br>Саме на цих критеріях почало базуватися формування  соціальних відносин людей.<br><br><br>&nbsp;Та були й інші групи первісних людей, що об'єднувалися на територіях, де не було близьких природніх прихістків. <br>
І ті групи також вели себе по-різному:
<br>Всі вони мали мігрувати, у пошуках іжи та легших умов виживання.
Постійне пересування накладало жорсткі вимоги щодо фізичного та психічного стану його учасників . <br>Та раніше чи пізніше такі групи знаходили місце, на якому створювали своє житло та приєднувалися до принципу соціальної взаємодії.
<br><i><br>Та існував ще один різновид кочуючих соціальних груп</i>.
<br>Вони надали перевагу використанню здатності Землі до самовідтворення. <br>Себто, якщо постійно кочувати, то через довгий час, можна повернутися на те саме місце та мати майже ті ж умови для споживання, як до початку користування. <br>Або використовувати навіть кращі умови, створені вже сталими групами. 
<br><br>За допомогою насильства.
<br><br>Так з'явилися орки.
<br><br>Головна відмінність від територіальних конфліктів між групами, що вже мали житло або шукали його, у тому, <br>що групи первісних орків принципово не бажали його мати, <br>вони просто користувалися ресурсами територій та й шли далі. <br><br>Такий засіб існування накладав зовсім інші принципи формування соціуму:
<br><br><i>- потреба у постійних війнах та внутрішніх сутичках, як засобі забезпечення особистого існування
</i><br><i>- постійна особиста конкуренція: ті, що встигали швидше розграбувати , отримували кращі умови виживання</i>.
<br><i>- тотальна ієрархія</i>:<br>Перші конфлікти при розподілі награбованого, швидко створили пірамідальну систему розподілу(у мобільних умовах) та&nbsp; владу(саме як право на відповідну частку розподілу, а не коригування ефективності діяльності соціуму). 

<br><br><u><i>Будь які суперечки з ієрархією призводили лише до залишення незгідного поза шляхом орди.</i></u> 

<br><br>Така система стимулювала досить протилежні якості, які мала мати особа, щоб просто вижити.
<br>З одного боку, безумовне підкорення вищим щабелям влади.
<br>З іншого, постійні сутички з однорівневими за право залишитись на рівні та отримувати звичну частку награбованого.<br>І з третього - намагання послабити вищі щаблі, щоб отримати право на більшу частку. <br><br>Припинення виконання особою б.я. з цих вимог - відкидало її на нижчі щаблі існування.
Соціальні відносини орків були зосереджені на ефективності<br>&nbsp;<b>протистояння особистості та соціуму</b>. <br>І це є важливою відмінністю від соціальних відносин людей, що зосереджені на<b> <br>співпраці особистості та соціуму</b>.

<br><br>Постійні пересування орків виявляли нові незайняті місця для життя, які досить швидко ними спустошувались.<br>Тут важливо, що більш складні дії для здобування їжі та її транспортування сприймалися як ознака спустошення регіону та необхідності подальшого кочування.<br>&nbsp;А покинуті місця займали більш відповідальні та працьовиті групи.<br>&nbsp;<br>Сутички з захищаючими свої ареали групами - <i>зробили вбивство та війну для орків звичним, а відношення до цього - ординарним</i>. <br>Просто засобом існування, без якого їх виживання було неможливо.<br>&nbsp;Так з'явилося оруелівське <b>&quot;війна - це мир&quot;</b>.
<br>Якщо в особи виникали окремі особисті бажання та вона починала їх втілювати - це заважало безперервному руху орди, та особа залишалась на місці втілення своїх бажань. А без захисту орди - потрапляла у рабство.
<br><br>Так виникло&nbsp; <b>&quot;свобода - це рабство&quot;</b>. для орків.
<br><br>А постійне придушення своїх бажань, при їх постійному виникненні - призвело до створення двох, а потім й більшої кількості особистостей ( в залежності від кількості рівнів піраміди розподілу, з якими спілкувався індивід). <br>Себто, до шизофренії. А точніше - психологічної мімікрії.<br>
Саме за допомогою миттєвої мімікрії й стало можливим відокремити втілення власних бажань від вимог орди на марші.Та при цьому, й залишатися під захистом орди.<br><br>Саме здатність орків до психологічної мімікрії - дуже часто вводить в оману людей.<br>Бо ж люди таку рису вважають рідкісною хворобою і не розраховують на неї, як тотальну ознаку виду.<br>&nbsp;<br>З часом, різні групи орків стали частіше програвати сутички з більш розвинутими осідлими і вимушені були кочувати по менш придатним территоріям.
<br>Вони витискалися з різних соціальних груп, народів та націй та збивалися у єдину орду, що об'єдналася лише принципом &quot;іти, щоб їсти&quot;.

<br>Треба зазначити, що досить великі частки орків - залишалися на територіях оседлих. <br>Але єдиною умовою їх асиміляції була відсутність достатньої групи, клану.
<br>Без наявності такої групи, вони не могли використовувати свої переваги спонтанної агресивності та нав'язування своїх бажань соціуму за допомогою сили. 
<br>Та потреба у наближенні до особ спільного виду завше їх збиває до купи, бо полегшує їх існування.<br>Тому, з часом, у б.я. закритому соціумі, орки все одно об'єднуються та намагаються відокремитись від цього соціуму.<br><br>&nbsp;Ще з часом та технічним прогресом, орки були випхані до найменш легкоресурсних територій, де майже не залишилось достатнього місця для &quot;йди , щоб їсти&quot;<br>&nbsp;та були змушені пристосовуватися до вже домінуючого засобу існування оседлих.<br>При цьому, зберігши усі видові відмінності на генетичному рівні. <br>Та вони не втратили принципів функціонування орди, загарбуючи ще менш придатні, але гігантські території Уралу, Сибіру, Далекого Сходу та Північної Азії.
<br><br>Та сталася &quot;оказія&quot;(вас не дивує це слово? розберіть його по частинах).<br><br>&nbsp;Останні 30 років... <br>Змінилася система керування ордою. <br>Замість стандартної ієрархічної системи розподілу загарбаного... себто, коли навіть найнижчим щось перепадало. <br>Фактично, увесь зиск від загарбання ресурсів, почала отримувати лише дуже вузька верхівка.
Тож орда почала потребувати своє.<br>&nbsp;Отже, треба розуміти,що потребу у подальших &quot;територіях для їсти&quot; - <b>ініціювала не верхівка</b>...<br>&nbsp;Це загальна потреба всієї орди.

<br><br>Як ви бачите, відмінності у процесу побудови психіки людей та орків створили два ззовні схожі, але внутрішньо принципово відмінні підвиди колишнього homo sapiens.
Відмінні по принципу відношення до схожих на себе <br><i><u><b><br></b></u>Як функціонує орда?</i>
<br><br>Орда існує, поки рухається.
<br>Використання наявних ресурсів задля задоволення проблем лише у терміні на сьогодні. <br>Завтра буде завтра.
<br>Одночасно: прямування до зменшення числа ресурсоспоживачів та підтримання числа орків, достатнього для потрібної загальної маси орди.
Що призводить до постійного зниження вартості однієї ордоодиниці.
<br>Цінність життя особи залежить від положення у ієрархії<br>&quot;Оседлі не можуть перемогти орду, бо їй завше є куди піти та відтворитися. На відміну від оседлих&quot;(що в сучасних умовах, вже неправда). 
<br>Себто, самозбереження(навіть ядерне) не потрібно.
<br>Сила орди у її кількості.
<br>Надто велика орда відразу розпадається.
<br>Тільки хан визначає кількість орди, відповідно до своїх сил.

<br><br><u><i><b>Чи можна орку стати людиною? Чи можна людині стати орком?</b></i></u>
<br><br>Це дуже делікатне питання. 
<br>Орк - постійно у русі та не має бажання опановувати все більш складні та делікатні людські відносини. Для цього потрібно зупинитися. А для орка це смерть. Щоб змінити своє ставлення, йому потрібно наново прожити усі ті тисячі років. А це можуть занадто мало орків.<br><br>&nbsp;Людина навпаки, досить часто потребує зміни місця та житла. І відправитись у &quot;незкінченний похід&quot;, це всього лише один з варіантів. <br><br>Адже вона має право вибору.<br><br>&nbsp;Має доти, доки не стане ордою.
<br><br>Отже, припускаю, що орк не може стати людиною, а от людина стати орком(при певних обставинах)&nbsp; - може.<br><br>Шановні українці!<br>&nbsp;Скажіть чесно. Що саме буде відрізняти ваше життя у вільному світі, від життя під ордою?<br><b><br>&nbsp;Відсутність права вибору.</b>
<br><br>Така фігня, яку ви  не помічали, завше її маючи.
<br><br><i>Як зупинити орду?</i><u><i><b>
</b></i></u><br><br>Якщо ви прочитали інше, ви вже знаєте відповідь.
<br>Для свого життя, орда має рухатись.
Фізично, соціально, інформативно.
<br>Орда - як вірус,що не можна визначити, живе воно чи ні.
<br>Можливо лише відокремити орків від людей. <br>
Саме як вірус.<br>Повна та тотальна ізоляція, відсутність контакту.<br>Без поживи, орда почне пожирати саму себе. <br>А місця, що почали відокремлюватися від орди</font><font size="3"><font size="3">(по суті, просто менші ордочки)</font> - також вводити у карантин. <br>Всі.
<br>Термін карантину не менший ніж час на зростання двох половозрілих осіб, одного роду.
<br>Регіони, що позбутися вірусу орків, будуть приєднуватися до людей природньо, без додаткових тестувань.<br>&nbsp;Саме з за орків, населення Землі не може вийти за межі свого початкового ареалу.
<br>Адже вони нивелюють зусилля соціумів на розвиток, протидіючи їм по своїй природі.<br>Тож Велике Тестування та Внутрішній Карантин має пройти усе населення Землі.
<br>Це всього лише біля 35 років.
<br>Задля життя та Всесвіту.<br></font><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2393652/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 22 May 2022 23:54:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Середина лета 20.21]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2376849/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2376849/</guid>
<description><![CDATA[Да, сегодня 20 августа, но именно сегодня -<br />
<br />
Середина лета.<br />
<br />
Ибо именно сегодня наслаждение окружающим миром, перестало затмеваться спешкой в его получении<div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2376849/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 20 Aug 2021 19:04:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Памяти Андрея Мягкова]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2364356/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2364356/</guid>
<description><![CDATA[<div style="text-align: right;"><i>Интеллигентность - это когда вам топчут ноги,&nbsp;</i></div><div style="text-align: right;"><i>а вы уступаете всем им место, чтоб они потоптались друг на друге.</i></div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Уходят последние, из предержащих достоинство человеческое.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">&quot;У меня двое - мальчик... и мальчик&quot;.</div><div style="text-align: left;">Имя твое, как и мягкость человеческая, уходят в прошлое.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Знаете, с вами было хорошо, с вами ВСЕМ можно было чувствовать себя людьми.</div><div style="text-align: left;">И даже, если вы незначимый, и не супергерой, - можно было утонуть в заводях нашей внутренней глуби.</div><div style="text-align: left;">и радоваться этому.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Доброта.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Такое , нынче ненужное чувство. Которого до беспамятства, болезненно, ищут все супергерои.</div><div style="text-align: left;">А вот она, здесь.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">&quot;со мною вот что</div><div style="text-align: left;">происходит</div><div style="text-align: left;">ко мне мой старый друг</div><div style="text-align: left;">не ходит</div><div style="text-align: left;">а ходят в праздной</div><div style="text-align: left;">суете</div><div style="text-align: left;">разнообразные</div><div style="text-align: left;">не те&quot;</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Умение найти среди человеков, Человека.&nbsp;</div><div style="text-align: left;">Того, к которому стремиться душа. Которому не жалко, и не страшно доверить самое-самое.</div><div style="text-align: left;">И никогда не пожалеть о том.</div><div style="text-align: left;">Быть таким Человеком.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Выигрывать бои нужные, проигрывать бои нужные.... и не сражаться в боях не нужных.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">&quot;только крыши.</div><div style="text-align: left;">снег.</div><div style="text-align: left;">и кроме</div><div style="text-align: left;">Крыш и снега</div><div style="text-align: left;">никого.&quot;</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Не завидовать. Не страдать.</div><div style="text-align: left;">Быть счастливым тем, что тебе отпустила судьба.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">О сколько.&nbsp;</div><div style="text-align: left;">Сколько чувств ненужных,&nbsp;</div><div style="text-align: left;">дыханьем вдохновляет жизнь.</div><div style="text-align: left;">Тебе лишь видятся наружными.</div><div style="text-align: left;">Но ты - держись.</div><div style="text-align: left;">души держись.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">&quot;Ребята. ребята. Люди!</div><div style="text-align: left;">у меня родился очень важный тост.</div><div style="text-align: left;">Давайте выпьем за нашу дружбу!&quot;</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">А давайте. Давайте выпьем, хоть это и вредно. Но за наличие дружбы - можно и рискнуть.</div><div style="text-align: left;">Ведь вы еще не забыли, какая она - дружба настоящая? нет, не забыли?</div><div style="text-align: left;">и ЧТО вы готовы за нее отдать, чем пожертвуете?</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Андрей, вы один из последних людей, что не только смог признать свою ошибку, но и создать из нее любовь.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Мы теперь будем мерятся по вам.</div><div style="text-align: left;">И как признавать ошибки, и как создавать любовь.</div><div style="text-align: left;"><br></div><div style="text-align: left;">Спасибо вам за это.</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2364356/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 20 Feb 2021 21:33:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Вечерний просмотр или Время Утесова]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2363085/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2363085/</guid>
<description><![CDATA[Знаете, мне любиться Утесов. Сочный голос, теплые песни... и еще что-то такое.<div>Вот вечером , решил порыться в ютубе и послушать его.&nbsp;</div><div>под коньячек, в одиночестве.</div><div>Нашел одну, вторую, третью... потом случайно наткнулся на советскую телепередачу, что-то типа квартирника.</div><div>Начал смотреть, и вроде отвернуло - совковая слащавость и правильность.</div><div><br></div><div>Но смотреть продолжал. И продолжал. Что-то не отпускало.</div><div>Пришла с работы жена - голодная и усталая. Кинулся ей быстренько что-то готовить, а с компа продолжала звучать передача.</div><div>В итоге у нас получился чудесный ужин, под передачу, смотреть которую было интересно.</div><div>Жена сказала: &quot;Я уже сто лет не смотрела телевизор, но то, что мы посмотрели сейчас - доставило мне удовольствие&quot;.</div><div><br></div><div>И я задумался. От чего же? Обычный совсковый квартирник - сейчас таких миллион на каждом канале.</div><div>Захотелось понять что же отличает эту передачу от тысяч других, которые я не смотрю.</div><div>Много чего отличает. Личности. Культура. Импровизация.</div><div>Но, &nbsp;самое главное - полное отсутствие желчи. Издевки над ближним. язвенности. Самовлюбленного хихикания, пиара и манипуляций.</div><div><br></div><div>Возможно, именно поэтому я досмотрел эту передачу до конца - отвык смотреть что-то, от чего не надо напрягатся.</div><div><br></div><div>Знаете, последние 5 лет я провел в курилке, среди простых рабочих людей.</div><div>&nbsp;И за это время... их речи, от которых бы не несло злобой и желчью - могу пересчитать на пальцах рук.</div><div>До этого, 25 лет пробыл в компаниях различных высоколобых интеллектуалов. В их речах я тоже не слышал добра - язва, издевка, желчь. Пусть и сдобренные порциями красивых фраз - не переставали быть язвой, издевкой и желчью.</div><div><br></div><div>Я так давно не слышал того, от чего не надо было бы напрягаться...</div><div>пожалуй, в последний раз это было за праздничным столом у бабы Раи и деда Вани, которых уже давным-давно нет.&nbsp;</div><div>Но песни и смех у этого стола - звучат в моей памяти до сих пор.</div><div><br></div><div>Время Утесова. Страшное время. Люди гибли пачками. Возможно, именно это их заставляло общаться между собой прямо и тепло. Обратил внимание, как принципиально отличаются от когорты &quot;времени Утесова&quot;, тогда еще молодые Ширвинд и Державин. У этих уже проскакивают толики язвенности, они ведь выросли в более благополучное время.</div><div><br></div><div>И еще заметил. Когда в песнях проскакивало &quot;Москва, москвичи&quot;&quot; и пр. - невольно убирал звук. Не потому, что было стыдно - просто не хотелось слышать эти слова. Хоть я и понимаю, что они обусловлены тем временем.</div><div><br></div><div>Что-то мы упустили с тех времен.&nbsp;</div><div>От туда не надо брать все.&nbsp;</div><div>Но что-то лучшее - вполне достойно было бы быть взятым.</div><div>Хотя бы то, спокойное , культурное и заинтересованное общение</div><div>(пусть и слегка дифирамбное)</div><div>, что было в этой передаче</div><div><iframe width="640" height="385" src="http://www.youtube.com/embed/K0PO9FQ3i2Y"></iframe><br></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2363085/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 05 Feb 2021 22:04:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Не перебивать]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2362168/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2362168/</guid>
<description><![CDATA[Искуйство общения - постепенно уходит от нас.<div>Ведь общение - это обмен. Обмен мнениями, мыслями, прошлым , будующим.</div><div>А обмен предполагает, что все стороны выскажутся полностью.</div><div><br></div><div>Все реже и реже наблюдаю это.</div><div><br></div><div>Чаще люди, в стремлении доказать , что они ЗНАЮТ это - перебивают и доказывают...</div><div>Доказывают, натыкаясь на соответственные перебивания.</div><div><br></div><div>Старый анекдот:</div><div>Два умных :&nbsp;</div><div>полностью выслушают мнения друг друга и поблагодарят.</div><div><br></div><div>Умный и дурак:</div><div>&nbsp;умный попытается &nbsp;высказать свое мнение. Если его пербьют - выслушает мнение оппонента и поблагодарит за него. Дурак будет уверен, что он победил в споре.</div><div><br></div><div>Два дурака:</div><div>будут беспрестанно доказывать правоту своего мнения. Победит более тучный. или с пистолетой.</div><div><br></div><div>Мне, в последнее время, стали почему-то часто говорить, что очень внимательно слушают меня.</div><div>Потому, что я говорю тихо и при перебивании - сразу замолкаю.</div><div><br></div><div>Зачем же мне перебивать?</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2362168/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 26 Jan 2021 11:36:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Конечный итог пандемии]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2352554/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2352554/</guid>
<description><![CDATA[Это, когда мы будем бояться больше, чем любить.<div><br></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2352554/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Thu, 07 Jan 2021 02:35:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Отец и дочь]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2350936/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2350936/</guid>
<description><![CDATA[Моя дочь уже взрослая. Ей 24.<div>Они, с парнем, переехали и живут уже сами.</div><div>И начали они, столь сложный период, в самое начало коронавируса.</div><div>У меня нет теперь возможности взять ее за руку и поговорить. нет возможности сурово нагавкать и принудить опытом поступать в жизни так, как хочется мне.</div><div>Я лишь стою и иногда протягиваю руки. к небу. для страховки, на всякий.</div><div>Иногда созваниваемся, ей еще надо слышать наши голоса.</div><div>Изредка встречаемся, живем в соседних городах.</div><div><br></div><div>Недавно у нее был день рождения.&nbsp;</div><div>Каждый год, этот день ВСЕ очень ждали и начинался он одинаково:</div><div>Я ночью писал ей стихи, и мы с женой надували ей воздушные шарики, рисовали плакаты и наполняли ее комнату детским счастьем. Она, даже будучи уже достаточно взрослой, ждала этого. Детского счастья.</div><div><br></div><div>В этом году она жила уже не с нами, а у меня с женой были существенные подозрения на корону.</div><div>И поэтому, мы вместе решили даже не встречаться. Но не смогли.</div><div>Взяли шарики, шампанское и подарки - поехали к ним, с самого утра.</div><div><br></div><div>Это было очень странное из наших &quot;обычных&quot; дней рождения:</div><div><br></div><div>Площадка возле лифта. По ней развешены детские шарики, а по углам стоят четыре человека , в масках.</div><div>&nbsp;И поздравляют одну из них с ДР.&nbsp;</div><div>Сюрприз нам удался.&nbsp;</div><div>Но я не мог обнять свою дочь на ее день рождения, ведь мы так договорились.</div><div>Знаете, я &nbsp;- твердый человек. Но не смог сдержать своего обещания, и все таки ее обнял. Хоть и весьма странно - за колени. Обняла и ее мама, моя жена. так же.</div><div>Мы плакали, в этот праздничный день. Но наш плач не был горестным.</div><div><br></div><div>Она многого достигла вопреки. Вопреки нормам, укладам жизни и общественным привычкам. Будучи инвалидом II группы, она получила золотую медаль, красный диплом, а сейчас - и хорошую и хорошо оплачиваемую работу. Что для нее, выходца из нашей очень бедной семьи - крайне важно.</div><div><br></div><div>Я, не будучи в состоянии помочь ей деньгами , - всегда старался правильно ее настроить. Настроить так, чтобы все получалось. А это, при ее сходном со мной, упрямом и своенравном характере, - очень не легко. поверьте.</div><div><br></div><div>Но сейчас она уже не со мной - сама. И сама все решает. как хотела. Пока ее решения - хороши. Но она, не обладая опытом, не знает насколько быстро все это может изменится.&nbsp;</div><div>Вовсе не потому, что решения будут не оптимальными - потому, что в мире за волной успеха - всегда идет провал между волнами. А тот, кто не верит в этот провал - всегда может захлебнуться.</div><div><br></div><div>Она иногда звонит.&nbsp;</div><div>Ей нужна еще наша поддержка.&nbsp;</div><div>Моя жена - отдает все, лишь бы эту поддержку выказать.</div><div>А я вот нет.</div><div><br></div><div>Я , по прежнему, стараюсь предостеречь, наставить и подсказать. Ведь она этого не видела еще и не знает. а я - знаю.</div><div>И выходит так, что дочь моя, ища поддержки и тепла - постоянно натыкается на мои увещевания.</div><div>Со временем, это переросло в конфликт, она устала от увещеваний. Ей кажеться, что она уже успешна и так будет всегда.</div><div><br></div><div>Я совершенно четко понимаю, что вместо моих умствований - ее нужно просто обнять за колени, как на дне рождения.</div><div>Но я знаю, что это ее расслабит и не даст развиваться.</div><div>И, поэтому, не позволяю себе ее снова обнять за колени.</div><div><br></div><div>Хоть и очень хочеться.</div><div>тяжко.</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2350936/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 18 Dec 2020 15:23:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Право на социальную хирургию]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2347388/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2347388/</guid>
<description><![CDATA[Снова о коронавирусе.<div>По исходу восьми месяцев борьбы, человечество не смогло найти методы победы над ним.</div><div>Это очень грустный факт.</div><div>Обещания вакцин - тупо разбиваются о статистику повторных заражений.</div><div>Поэтому, уже стоит серьйозно рассмотреть к чему приведет мир &quot;жизнь с короной&quot;.</div><div><br></div><div>Интернет. средство общения, комуникаций... но не действий.&nbsp;</div><div>Попытки роботизирования пожеланий человеков и претворения их в действия - слишком слабы.&nbsp;</div><div>На данный момент, они могут обеспечить выживание очень малого числа людей, недостаточного для гарантии выживания вида в целом.</div><div>Поэтому, можно четко определить, что интернет СЕЙЧАС играет негативную роль. Роль разделителя. Изолятора.&nbsp;</div><div>Одной особи от другой.</div><div><br></div><div>Мейнстрим пандемии на социальное дистанцирование, отсутсвие личных контактов и пр. - тоже имеет целью создание устойчивой привычки на изоляцию одной особи от другой.</div><div><br></div><div>Во всех своих тысячелетних бедах и вызовах, человечество выживало исключительно благодаря социальному объединению. Взаимопомощи.</div><div><br></div><div>Сейчас, условный некто, фактически забирает возможность такового объединения у людей, как вида.</div><div><br></div><div>И, в совокупности с отсутствием практического метода излечения, нас разделили и будут резать по одному.</div><div>И для этого - вполне достаточно ресурса даже текущего вируса, без жестких модификаций(которые тоже возможны).</div><div><br></div><div>Пусть вы скажете: &quot;изоляция - это временная мера. вот-вот нас попустит, и мы снова вернемся к нашей обычной социальной жизни&quot;...</div><div>Простите, уважаемые... а есть хоть какие-то реальные предпосылки к тому, что нас &quot;вот-вот попустит&quot;?</div><div><br></div><div>К чему это я?...</div><div>Человечество сможет выжить только так, как раньше и выживало - сражаясь бок о бок и во всем помогая друг другу.</div><div><br></div><div>И все мыслишки о том, что &quot;я - изолируюсь, глядишь и пронесет&quot; &nbsp;- разбиваются о простую истину.</div><div>Истину о том, что СЕЙЧАС, ни одна особь не способна на автономное существование:&nbsp;</div><div>будь то это селянин, выращавающий лично себе пожрать&nbsp;</div><div>или высоколобый хайтек, обеспечивающий себе технологический комфорт.</div><div><br></div><div>А если мы не способны на автономность, то мы его подхватим.</div><div>Ибо с каждой минутой число вирусов растет, и питательной средой для него являемся мы, человеки.</div><div><br></div><div>Живите вместе.</div><div>Встречайтесь. Пожимайте руки. Целуйтесь. Трахайтесь.Общайтесь.</div><div>&nbsp;Ищите возможности и шансы победить этот вирус.</div><div>Но, обязательно, все вместе.</div><div>Только коллективный разум человечества способен преодолеть этот вызов.</div><div>На этом пути возможны колоссальные жертвы.</div><div>Умереть можешь ты, она, он и даже я.</div><div>Так уже бывало.</div><div><br></div><div>Но вместо тебя или меня могут выжить наши дети.&nbsp;</div><div>Или их дети.&nbsp;</div><div><br></div><div>Выход обязательно найдется.&nbsp;</div><div>И тогда наша жизнь окажется не напрасной.</div><div>Главное, не дать возможность социальным хирургам обрезать нас. человеков.&nbsp;</div><div><br></div><div>до приемлемых им, размеров.</div><div><br></div><div>Не знаю , как вам, но &quot;жизнь&quot; бройлеров меня не прельщает.</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2347388/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Mon, 09 Nov 2020 23:08:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[О том, как прошли эти выборы.]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2346177/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2346177/</guid>
<description><![CDATA[<div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Заметка для себя.&nbsp;</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Чтоб не забыть чего, если наши мозги кому-то снова захочеться кошмарить.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Пошел на участок около полудня. В период, тэкскэть, максимального наплыва. Участок - это наша школа.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Внимательно оглядел столбы, на предмет рекламы.&nbsp;</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">В прошлый раз были завешены кандидатами, а сейчас сияют чистотой объявлений о работе.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Несмотря на прайм-тайм, електората крайне мало, фактически заходят по-одному раз в 2-3 минуты и судоржно ищут очередь. Почти, как на рыбалке.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Но вот сервис-персонала, выделенного на богом забытый участок , прилично : 3 экзитпольщика и наблюдающий, 3 зеопросчика и наблюдающий, два мента с кулеметами наперевес, человек 14 комиссии и по полтора наблюдающих от ведущих политсил(т.е. около семи-восьми). На улице - две группки во главе со смотрящими, где босы - мирно беседуют со штыками. Небольшие, человек по 8-9. Ну и все лавочки вокруг школы заняты теми же молчаливыми штыками, но с пивасом. еще человек 12-15.&nbsp;</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Ну, то есть около 65 лиц, с оплачиваемым трудом. А если считать вахтера, то все 68, уж больно парень старается.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Как для таких непонятных выборов, то немного.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Ну да ладно.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Стены на участке почему-то не завешены плакатами политсил, с описанием как и кому в них раньше плохо жилось. Это уже плюс.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Правда на самом участке, возле непроходимого баскетбольного стенда, вдалеке алели фотографии кандидатей.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Туда не пошел. Побоялся перевернуть, по пути, пару парт с бюлетневыдавальщиками и устроить международный шкандаль.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Потом об этом горько пожалел.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Ну непроходимые пути, к избранникам нашим! Еще до их выбора , непроходимые!</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Подхожу к парте со своим адресом. Две тетки. Одна идентифицирует мну по списку, заставляет снять маску(с дрожью выполнил) и только потом смотрит в паспорт. Прописку, кстате, не смотрела, удовлетворившись фотографией начала моей половозрелости. Я ей понравился, и поэтому она сразу сунула мне листок участия, на подпись.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Вторая тетка, тем временем, активно рылась Я думал, мож ее оса укусила. Но неть, это она собирала мне бюлетни...</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Еханый бабай! </div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Сколько же их? А. Их всего четыре...Но размеры.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Самый короткий был сантиметров 45.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Для любителей шортрида, поясняю - это неимоверная куча букв, около 2 страниц печатного текста.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Самый длинный приближался к метру.&nbsp;</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Два средних не сильно отставали от него.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Т.е. нынешние любители шортрида читают столько приблизительно за полгода.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Но там же еще и надо писать...</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">И тут. Я обратил внимание на интересную особенность: електората возле парт, аж два человека, включая меня. А вот перед кабинками начинают странно роиться...</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Я уже хотел сообщить о нарушении, но посмотрев на свои бюлетни, передумал.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Через каких-то 10 минут... (любителям математики около 10 минут памножить на около 600 избирателей на кабинку - скока времени будет?)... я зашел в кабинку.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Достал, дурак, ручку и занялся чтением самого короткого бюллетеня. Минут через 5 понял, что в кабинке не хватает кресла и бутылки чая. Ну для ответственного выбора.</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Но в коротком бюлетне я знал/слышал/наблюдал всех и выбор мне было сделать несложно.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Тут из соседней кабинки, сзади, ко мне протянулась морщинистая рука... После небольшого приступа икоты, я сумел расслышать старческий голос:</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><i>- &quot;сынок, допоможи. А то я х.. знаю, шо тут ставити, а ноги вже болять&quot;</i></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Внутрення борьба сочуствия и избирательного права, закончилась победой эгоцентризма.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><i>-&quot;бабуля, я тоже х.. знаю, шо тут ставит</i>и&quot; - ответил я.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">И в этот раз, я был абсолютно искреннен.</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Не то, чтобы я совсем не разбираюсь в местной политике. Кого-то видел, кого-то читал, чьи-то подписи под бумажками наблюдал, пиар-акции облагодетельствования спортмайданчиками да мусорными баками - даже наблюдал.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Но!</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Этих бренд-лиц, пусть от силы человек 25-30. И то, часть из них ты знаешь лишь по никам на фейсбуке.</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">А тут - сотни фамилий! С инициалами. Которых ты точно не знаешь.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Одолев выборы мера и выборы городской рады, минут за 10, я понял, что дальше мне будет сложно.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Ибо чрезвычайно ненужные районные и областные рады - были заполнены рядами совершенно неизвестных фамилий и инициалов.</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><b>Выбирать наугад - совершенно безответственно.</b></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Но выбора метода выбора на выборах у меня совершенно не было.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Вначале хотел оттолкнуться просто от политсил.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Но!</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">каждый раз, в списках партий замечал людей, которым не стал бы доверять власть. Или просто узнавал фамилии и первый инициал.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">В итоге, на районной раде, все фамилии были перечитаны раза четыре. Читаю я быстро, могу даже по диагонали, но тут не стал.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Ибо ментальный тупик. Или тупняк.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><b>Приемлемая политсила - обладала неприемлемыми ее реализаторами. А иногда - и наоборот</b>.</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Сразу скажу, теорий &quot;меньшего зла&quot; я не приемлю. Ибо зло не бывает всегда меньшим или большим - оно просто бывает.</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">В общем, проблему выбора я таки разрешил. Долго и мучительно. Сразу скажу, голоса отдал за конкретных людей, а не политсилы, и они были разные. Но моя неинформированность в местечковом политикуме - мну очень удивила. Многих из этих сотен фамилий я должен был знать.&nbsp;</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Но не знал.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Обернувшись назад , в зал и подглядев в каютки... Я понял, что по сравнению с остальными бабушками и дедушками(их в этот раз, много) - то я просто титан политобразования.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Вытерши политический пот запасной маской, я выпал из кабинки.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">После стольких трудов, я уже НЕ ХОТЕЛ замечать каких-либо нарушений:</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">- подпресованные бюлетни в урнах - могли продавится своим немалым весом</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">- люди, ходящие из кабинок, смотреть на фотки-фамилии и просящие своих родственников посторожить кабинки(а те отбивались от следующих во весь грудь) - были вполне понимаемы</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">- вяло ругающиеся комиссионэры, в предверии ада подсчета бюлетней, и делающие кучу ашипок протокола - тоже.</div></div><div><div style="font-size: 15px; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Не понятно мне одно.</div><div style="font-size: 15px; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-size: 15px; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Сейчас были выборы без выбора. </div><div style="font-size: 15px; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-size: 15px; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Для большинства людей - <b>обычная рулетка</b>.</div><div style="font-size: 15px; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-size: 15px; font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Они, в ПОДАВЛЯЮЩЕМ большинстве, отдавали свои голоса...</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><font size="5">свое право власти - просто не зная кому.</font></div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">А это значит, что решающими голосами на этих выборах - будут не избиратели... будут сами эти &quot;политсилы&quot;.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Часто состоящие из десятка-другого участников...</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">И это еще - не учитывая манипуляции в комиссиях, махинации с итоговыми числами на ИК всех уровней, мервых голосов, подмененных урн, вбросов и прочей политмахинации, пережитой нами на всех предыдущих выборах.</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Ну не может маргинальный мизер людей даже ведущих политсил - представлять интересы большинства!</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">К чему это я...</div></div><div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Выборы, как механизм демократии, себя изжили.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">По крайней мере, у нас.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Электронные выборы - еще возможны. Там у тебя хоть есть время подумать да погуглить.</div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;"><br></div><div style="font-family: inherit; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Хоть и никто еще не знает, как реально прогарантировать их честность, нехакнутость и личное представительство</div></div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2346177/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Sun, 25 Oct 2020 19:16:00 +0200</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Суды]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2344770/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2344770/</guid>
<description><![CDATA[Третья власть.<div><br></div><div>а , по-факту, первая.</div><div><br></div><div>Что нам известно о судах, их деятельности, принципах работы, избирательности и смены составов?</div><div><br></div><div>А практически, ничего. Умники расскажут, шо президент кого-то назначает, а Рада - утверждает...</div><div><br></div><div>Но, на деле, эта власть - внутри самой себя.&nbsp;</div><div><br></div><div>Она ничем не ограничена.</div><div>Умники скажут - законами. Но законы наши обладают неимоверным числом противоречий.&nbsp;</div><div>Что позволяет принимающим решение, всегда принимать его в свою пользу.</div><div><br></div><div>Тысячи, а уже и десятки тысяч корупционных дел по судьям - просто смывает ветерком.</div><div><br></div><div>&quot;Судей мало!&quot; - кричат их друзья.</div><div>&quot;Но им на все насрать...&quot; - глухо доносится из тюрем.</div><div><br></div><div>Знаете, общался тут со всякими.</div><div>И они говорят интересные вещи. К примеру:</div><div>&quot;если тебя берут на горячем. То ты можешь пообщаться с ментами. Предложить им денег.</div><div>И если твое предложение их не устроит...</div><div>То ты можешь пообщатся с прокурорскими. И предложить им денег.</div><div>А если и тут не договоритесь.&nbsp;</div><div>То ты можешь пообщаться с судейскими - они берут меньше всех.</div><div>Но вдруг так случиться, что и с судейскими ты не договоришся...</div><div>... то тогда можешь отпетлять с исполнительной службой.</div><div>Ну там тебя, скажем. в турму посадят. А через месяц выпустят. Хоть, по докам, ты и сидишь.&quot;</div><div><br></div><div>Да, я понимайт. Корупция - корупцией.&nbsp;</div><div>Но блядство судей - стимулирует блядство нации.</div><div><br></div><div>Это только на бумажках о них пишут, как о сильно-сильна ответственных и переживающих за державу людях.</div><div>А , по факту они - основа бесправия в стране.</div><div><br></div><div>Венецианские комиссии, хоть и узколобы, но далеки. И они НЕ ХОТЯТ знать о наших реалиях.</div><div><br></div><div>Все эти &quot;судебные реформы&quot; - для галочки, абы бабла получить да распилить его потом.</div><div><br></div><div>На вопрос &quot;что делать&quot; - заново писать законы.</div><div>Добиваясь не только их дееспособности, но и МИНИМАЛЬНОЙ(!) необходимости в усилиях, чтоб их придерживатся.</div><div><br></div><div>Закон должен лишь описывать имеющуюся ситуацию, а вовсе не заставлять ее изменять.</div><div><br></div><div>Только так можно подойти к начальной точке.&nbsp;</div><div>соблюдению законов.</div><div><br></div><div>И лишь ПОСЛЕ того, как люди привыкнут к ненапряжному соблюдению законов - можно пробовать корректировать социальное поведение.</div><div>После, а не до...</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2344770/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Fri, 09 Oct 2020 18:46:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Електоральная эллегия]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2344522/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2344522/</guid>
<description><![CDATA[Чойта в последние года, все чаще наблюдаю одну и ту же тему:<div><br></div><div>выборы - очень организованная группа несогласных - раскачка общества до бунта - бунт - у кого больше бабла, тот и победил. и власть забрал.</div><div><br></div><div>Вы думаете я только об Украине?</div><div><br></div><div>ни в коем случае.&nbsp;</div><div>Примеров сейчас хоть пруд пруди:</div><div>Венесуэла, Сирия, Грузия, Беларуссия, Киргизия... и даже немножко Каталония. Уже не говорю и всяческих Суданах и бунтах на островах теплых и вольготных.</div><div><br></div><div>Да что вы, что вы!</div><div>Эвона, в Америке местный психопат Трамп. УЖЕ. заявил, что НЕ согласится с результатами &quot;выборов&quot; на которых победит не он. И не просто не согласится, а и власть не отдаст. Мирным способом.</div><div>Ярко намекая , шо немирные способы его вполне устраивают.</div><div><br></div><div>Фактически, любая страна, где в ближайшее время будут выборы - весьма подвержена вероятности насильственной смены власти.</div><div>А потому, что выборы - это очень удобный повод. Ибо они, де-факто, остались единственным вариантом собрать стадо... тьху... население в кучу. И шото им влохматить.</div><div>Бо без выборов, население рабегаеццо, как тараканы, и, сука-падло, выживает без всеобъемлющей и направляющей длани.</div><div>И даже спецоперация &quot;Короновирусец вам всем, блт!&quot; не смогла их сподвигнуть на достаточно крупные социальные объединения.</div><div>И ведь сказано же им: &quot;Эпоха Водолея, это когда вашей жизнью будут распоряжаться папки. А вовсе не вы сами&quot;. Но нет же, сволочи, не слушают.&nbsp;</div><div>Расползаются по норам и самовыживают, подлецы.</div><div>Ну ниче - сгоним их на выборы, впорем им про вселенскую несправедливость - забегают, заактивятся, как миленькие!</div><div>И, в единогласном порыве, отдадут нам над собою возжи.</div><div><br></div><div>Да похрен, как нас зовут: &nbsp;</div><div>путлер, массоны, финансовая олигархия &nbsp;или ушельцы с Нутыбарана.&nbsp;</div><div>Главное, шо ресурсами ( шо добровольно отдают эти лохи) - будем распоряжаццо мы.</div><div>Во имя всеобщего блага, есесно.</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2344522/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 06 Oct 2020 22:23:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[монолог со Жванецким]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2330112/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2330112/</guid>
<description><![CDATA[Здравствуй, Миша.<div>Здравствуй дорогой.</div><div><br></div><div>И шо ты думаеш? Шо я пишу тебе на гребаном сайте, с гребаными тенденциями - ты таки меня и не почитаешь?</div><div>Может и не почитаешь.&nbsp;</div><div>Но я тебе пишу.</div><div><br></div><div>За шо я пишу?</div><div>ты - много шутил и много весело смеялись.</div><div>Только тут не до шуток, тут жизнь поломана у целой страны.</div><div><br></div><div>Как так и чего тут ты?</div><div>А ты прямым образом.&nbsp;</div><div><br></div><div>Помнишь 90е? Когда мы все зависли и все не знали, шо , куда и как?</div><div>Ты тогда нас спасал. Веселил. Не давал закиснуть.</div><div><br></div><div>Только время то уже прошло. И с него уже можно поглядеть, шо получилось.</div><div><br></div><div>А получилось &nbsp;- не хорошо.</div><div><br></div><div>Получилось, шо ты с Аркановым и Райкиным - таки впетлюрили нам в мозги образы жуткого капитализьму.</div><div>Свои образы, не верные образы.</div><div><br></div><div>Акулы, звери, ненавистники и пройдохи...</div><div><br></div><div>Мы-то не знали - шо это, капитализьмь?</div><div>слушали вас. вы то , туда ездили. И, кроме того, вы - смогли высмеивать ВЫСШИХ совецких.</div><div>Значит, вам можно верить было.</div><div><br></div><div>Ан, оказалось, что нельзя.</div><div><br></div><div>Мы построили свой образ капитализма, ориентируясь именно на вас. Тех, кому мы доверяли.</div><div><br></div><div>И возжгли ненавистничество, зависть и подлость, в свои души.&nbsp;</div><div>Как, неспряженные вехи, якоря капитализма.</div><div><br></div><div>Мы думали, что ломать конкурентов и презирать наемных - это правильно, по-капиталистически.</div><div>Ибо вы нас так учили. Знающие.</div><div>Мы думали, что помогать - это после того, как нам помогут.</div><div>Что сосед по подъезду - это враг, а не сосед. Мы думали, что слабые - должны погибать.</div><div>Мы не знади, что мы все - слабые. брошенная страна.</div><div><br></div><div>Человек человеку волк. Homo homini monstrum est.</div><div><br></div><div>Откуда это в нас?</div><div><br></div><div>Вы нас научили. Своими хорошими шутками, презрением к презираемому.</div><div><br></div><div>Когда мы были растеряны и не знали как жить - мы слушали вас. Тех, кто умные и кто в стороне.</div><div><br></div><div>А оказалось все не так.</div><div><br></div><div>Вы - провели нас дорогой воровства и жадности, мимо капиталистического рая.</div><div>Нет, не рая.</div><div>Просто жизни, в которой каждый - уважает каждого.</div><div><br></div><div>Миша, вы уже старый.&nbsp;</div><div>Но вы не искупите, даже своей смертью, ту дорогу, на которую завели целый народ.</div><div><br></div><div>Дорогу в никуда</div><div><br></div><div><br></div><div>ПыСы: да, Миша. я знаю, шо ты говорил языком любви.&nbsp;</div><div>но этот язык.&nbsp;</div><div>перевели не верно.&nbsp;</div><div>охлосы, ебтеть</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2330112/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 16 May 2020 22:27:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Про мои Дни Победы]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2329207/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2329207/</guid>
<description><![CDATA[давайте сначала выпьем.<div><br></div><div>Выпьем, чтобы помянуть тех, кто был на той войне и кого уже с нами нет.</div><div><br></div><div>Просто, чтобы &nbsp;вспомнить о том, что была тогда еще в мире храбрость и ответственность.</div><div><br></div><div>За День Победы.</div><div><br></div><div>Для меня День Победы, это - мой дед.</div><div><br></div><div>Иван Иванович Родин.</div><div><br></div><div>он - уроженец деревни Иваньково, Муромской губернии. На войну пошел прямо со школьной скамьи, прошел ее всю.</div><div>Был артиллеристом, и закончил войну, в звании капитана, в городе Кенигсберге.</div><div>Возвращаясь от туда, увидел мою бабушку, влюбился и остался здесь, в Украине.</div><div>до конца своей жизни.</div><div><br></div><div>Он не любил рассказывать о войне.&nbsp;</div><div>От слова совсем.&nbsp;</div><div>И лишь иногда, изрядно напившись, издавал странные горловые звуки, вперемешку с матом.</div><div>Но при этих звуках, от его старческой, но еще крепкой фигуры, веяло такой.... яростью.</div><div>яростью и безисходностью.</div><div>что я поневоле отодвигался подальше.</div><div><br></div><div>Поэтому война, всегда ассоциировалась у меня со словами &quot;боль&quot; и &quot;грязь&quot;.&nbsp;</div><div>Дед их использовал чаще всего. Особенно &quot;грязь&quot;. Тогда он говорил простые слова о тяжести передвижения, сложностях быта...</div><div>и НИКОГДА - о &quot;пиф-паф&quot;.</div><div><br></div><div>Только потом, уже в достаточно зрелом возрасте, я понял, что термин &quot;грязь&quot; - у него включал не только обычную, мокрую землю. в огромном колличестве.</div><div>Грязь - у него было все, что касалось войны. Начиная от человеческих отношений и заканчивая их бесчеловечностью.</div><div><br></div><div>Он не был ни нквдистом, ни начальником. Он был артиллеристом.&nbsp;</div><div>Человеком, протащившим пушки на себе, через всю страну.&nbsp;</div><div>Человеком, стрелявшим из этих пушек по другим людям.&nbsp;</div><div>И человеком, стоявшим под ответными снарядами, все 4 года.</div><div><br></div><div>И все же &quot;грязь&quot; и &quot;боль&quot; -это все, что у него осталось от той войны.</div><div>А нет. Еще - осколок в шее, с которым он проходил всю жизнь, и от которого умер.</div><div>Этот осколок убил его не сразу, а через долгие 60 лет, после окончания войны.</div><div>Так я понял, что война - может убивать не сразу, война убивает всю оставшуюся жизнь.</div><div><br></div><div>Давайте еще по одной, &quot;за победу&quot;.</div><div><br></div><div>Вернувшись с войны и встретив бабушку, дед встретился с нашими &quot;колоссальными&quot; проблемами - им было негде, и не на что жить. Проблемы решились просто, хоть и не быстро:</div><div>Дед устроился работать на табачную фабрику, выписал там стройматериалов на дом. На 2 дома. Для себя и для сестры бабушки. И начали они , в две семьи, строить два дома, работать и жить.&nbsp;</div><div>Кстати, чуть попозже, муж бабушкиной сестры и боевой товарищ деда - взял на себя рассрочку(кредит), за выписанные дедом стройматериалы.</div><div>Вот так вот, люди помогали друг другу, и вместе(!) становились на ноги.</div><div><br></div><div>Кстати, о табачной фабрике. Дед - не курил всю войну, не курил он и те несколько лет, что работал на табачке. А вот когда настали времена чуть по-лучше, и дед стал учителем математики - тогда и закурил.</div><div><br></div><div>Но, до времен &quot;чуть по-лучше&quot; &nbsp;было еще целых 12 лет.&nbsp;</div><div>За эти 12 лет, они вместе отстроили кирпичный дом и перестали жить в сарае. Дед - стал настоящим учителем математики, а бабушка - перенесла 25 абортов, 1 мертворожденного и родила мою маму... и стала провизором в ветаптеке, тягать мешки с комбикормом на себе.</div><div>Бог дал им желание быть вместе, и они были вместе.</div><div>И ни бедность, ни дедов поствоенный синдром - не смогли помешать этому.</div><div><br></div><div>Я его помню уже заслуженным учителем математики, к которому через день бегали взрослые дядьки. посоветоватся.</div><div><br></div><div>Посоветоватся, потому, что дед - стал мудрым? Да, стал. Но не настолько, чтоб такое количество людей -бежало спрашивать у него совета.</div><div>Он был - правильным, чистым и честным. Тогда это ценилось.</div><div>Любимую его фразу &quot;твое воображение превышает соображение&quot; - можно считать лозунгом современной жизни.</div><div><br></div><div>Он много строил, мой дед. Своими руками он отстроил три дома - свой, прабабушкин, и для детей.</div><div>Все смеялись, что все у него сделано &quot;на соплях&quot;. Но эти &quot;сопли&quot; стояли десятилетиями.</div><div>Он никогда не был быстрым: чтобы принять решения или начать делать дело - у него всегда уходило время.</div><div>Но зато дело или решение, принятое с чистой душей - обязательно давало всходы.</div><div><br></div><div>Война его очистила. Очистила взрослого и повидавшего человека, до детской честности.&nbsp;</div><div>И для меня уже тогда было удивлением увидеть &nbsp;насколько эта, уже тогда ненужная, честность - ценилась &quot;умными и пробивными&quot;. Они по ней отмеряли глубину своего погружения &nbsp;в &quot;реальный мир&quot;.</div><div>Отмеряли, потому, что кроме своих доходов - им ВАЖНЕЕ было понимать, насколько они еще остались людьми.</div><div><br></div><div>А мой дед - был ЧЕЛОВЕКОМ.</div><div>с самой большой буквы.</div><div><br></div><div>Умирая, он оглох - сказалось артиллерийское прошлое. Но, оглохнув и почти не двигаясь - он слушал и слушал &quot;новости&quot; страны. по радио.</div><div>Я иногда к нему приезжал, из Киева.</div><div>Дед - очень редко плакал.</div><div><br></div><div>Но тот раз я запомнил. Слушая, очередные новости о первых конфликтах России и Украины на почве газа-нефти, дефолтах и приватизационных кражах госсобственности &nbsp;он почему-то заплакал, и тихо сказал&nbsp;</div><div><br></div><div>&quot;нет, не за это мы воевали&quot;.</div><div><br></div><div>И он совсем не имел в виду, что плохо .когда две страны - ссорятся. Он прошел время, когда многие страны не то, что ссорились - убивали друг друга.</div><div><br></div><div>Он имел в виду, что воевали они, для того что нам, живущим после них - СТАЛО ЛУЧШЕ.</div><div><br></div><div>лучше - не финансово или состоятельно.</div><div><br></div><div>лучше на душе.</div><div><br></div><div>Выпьем , в третий раз. Чтобы войн - не было.</div><div>А если таки и будут, то после них. живущим после.</div><div><br></div><div>БЫЛО ЛУЧШЕ.</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2329207/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Sat, 09 May 2020 13:23:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Вестник Надира]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2327996/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2327996/</guid>
<description><![CDATA[Зенит - это наивысшая точка света.<div>Надир - противоположная, нижайшая точка.</div><div><br></div><div>В зените славы - купаются успешники, &nbsp;в зените успеха - достигаются все наши потаенные желания.</div><div>Богатство, счастье, сила - это все к зениту.</div><div>Бедность, страдания и недееспособность - это из надира.</div><div><br></div><div>Но в Надире тоже живут, и их почему-то, тоже называют - люди.</div><div>Хотя, чаще - быдло, охлос, жлобы, терпилы... и прочие эпитеты от граждан из зенита.</div><div><br></div><div>Как ни странно, Надир - всегда очень многолюден. И что еще более странно, изданий освещающих жизнь Надира - практически нет.</div><div>И что самое странное, многие жители Надира - счастливы.&nbsp;</div><div>Их так покарала судьба, они счастливы в несчастиях. И иногда. Даже более счастливы, чем жители Зенита</div><div><br></div><div>Надир - это не противоположность Зениту. Ведь там тоже есть свет, и тоже есть тьма.&nbsp;</div><div>Пусть они и поменяны местами, но свет - все равно останется светом, а тьма - так и будет тьмой.</div><div><br></div><div>А это значит, что у жителей Надира - есть свет. И никто из Зенита не в состоянии его отключить. Просто, потому что ТАМ никто не умеет пользоватся рубильниками ЗДЕСЬ..</div><div><br></div><div>Итак, газетенка. Вестник Надира.</div><div><br></div><div>Хорошие новости - &nbsp;мы еще хотим.</div><div>Плохие новости &nbsp;- мы почти не хотим.</div><div>Регистрация: мы - существуем.</div><div><br></div><div>Пысы: приглашаюццо журналюги, основное требование - чувство чести, основная зарплата - хер, в очереди не толпиццо, чай не зенитовцы.</div><br>
Присоединенное голосование (<a href="http://blog.i.ua/user/651130/2327996/" target="_blank">голосовать</a>):<br>
<ul><li>мы еще хотим: 0%, 0 голосов</li>
<li>мы уже не хотим: 0%, 0 голосов</li>
<li>регистрация. без смс: 100%, 3 голоса</li>
</ul><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2327996/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Tue, 28 Apr 2020 11:02:00 +0300</pubDate>
</item>
<item>
<title><![CDATA[Дневник карантина]]></title>
<link>http://blog.i.ua/user/651130/2322095/</link>
<guid>http://blog.i.ua/user/651130/2322095/</guid>
<description><![CDATA[<div>это - первая страница некоего дневника. очень надеюсь, что последняя.</div><div><br></div>Сегодня - последний день , когда о этом коронавирусе можно было просто читать, говорить, обсуждать.&nbsp;<div>И он никак не влиял на обыденную жизнь.</div><div>Не знаю почему, но решил записать это все.</div><div><br></div><div>Где началось:</div><div>Китай. Город Ухань. Экзотический рынок.</div><div>В начале, все удивлялись тому, что вирус появился не воздушно-капельным, а через пусть и экзотическую, но пищу.</div><div>Нулевого объекта(первое заболевшее живое существо, растение) не нашли.</div><div>Потом все замяли, ибо супервирус(неубиваемый известными средствами) передающийся через пищу - это конец цивилизации.</div><div>На данный момент, эпидемия в Китае почти прекратилась - 14 заболевших , 11- умерших за день.</div><div>Общий итог в Китае - 80+ тыс. заболевших, 3600+ умерших, 67 000 - излечившихся.</div><div>Новость об отсутствии иммунитета, в виде повторно заболевших - тоже активно замялась.</div><div><br></div><div>Нынешний очаг - Европа. Особенно Италия и Испания.</div><div>Особенно любимая Италия - 2503 умерших и более 26 000 заболевших всего за пару недель. Процент смертности &nbsp;сдвигается в сторону реальных природных процессов. Так же поражены Азия, Япония, Северная и немного Южная Америки, сведений о заболеваемости в Африке и Австралии - немного.</div><div><br></div><div>Информации о природе вируса почти нет. Описано только его строение. Оно довольно сложное, сложнее вируса имунодефецита. Фактически, это уже почти клетка, но без собственного механизма добычи енергии, которую она получает, разрушая живые клетки всех видов живого(растения, простейшие, животные, люди).&nbsp;</div><div>Сильно комбинирован с вирусами дыхательных инфекций, но подтверждения симбиоза тоже нет.</div><div><br></div><div>На данный момент, методов его лечения не существует.</div><div><br></div><div>Поэтому , все ударились в изоляцию людей друг от друга.&nbsp;</div><div><br></div><div>И это все &nbsp;несмотря на то, что воздушно-капельный &nbsp;и тактильный - признаны наименее вероятными методами распостранения. Но они, по крайней мере, видны невооруженным глазом.</div><div>Изоляция - очень условна, ибо социум неизбежно контактирует между собой.&nbsp;</div><div>Но так пытаются победить не личный, а массовый психоз. И создают видимость борьбы.</div><div><br></div><div>Украина:</div><div>Возврат сограждан из зараженного Китая - превратился в позор социума. Несколько аэродромов(Терпополь, Львов, Винница и вначале, Борисполь) - отказались принимать земляков.</div><div>На Западной - жители перекрывали блоками дороги и устраивали блокпосты против приема своих земляков и соседей.</div><div><span style="font-size: 13.4413px;">Держадминистрации Тернополя и Львова издали документы, запрещающие возврат граждан на родину.</span></div><div>Принял Харьков.&nbsp;</div><div>Потом , в Новых Санжарах(Полтава), несчастных оказавшихся украинцами - такие же украинцы пытались не пустить, избить камнями, поджечь дорогу.&nbsp;</div><div>Второй заболевший вернулся из Италии в Черновцы и добровольно ушел на карантин. Его здоровая жена была изгнана соседями из собственного дома и вынуждено водворена к заболевшему мужу.</div><div><br></div><div>Тенденция бесчеловечности пока преследует все случаи заболеваний вирусом в стране.</div><div><br></div><div>На данный момент, умерших двое, точно зараженных - 14.</div><div>Властью приняты беспрецендентные меры. И именно эта беспрецендентность - подталкивает к мысли, что людям предоставлена далеко не вся информация о болезни и ее перспективах.</div><div><br></div><div>Перекрыты границы для иностранцев(но не для товаров). Более 60 000 украинцев осталось за бортом страны. На 14 дней, пока что. Закрыто воздушное, международное и междугородное сообщение. Предприятиям и промышленности предложено остановится и &quot;перейти на удаленное функционирование&quot;.&nbsp;</div><div>Что возможно лишь для ненужного офисного планктона, а не реального сектора економики.</div><div><span style="font-size: 13.4413px;">Экономика, за исключением финансового и медецинского сектора, исскуственно вводится в колапс и закрывается.</span></div><div>Получен запрет на уже имеющиеся медицинские операции на людях, ради еще не пришедшего вируса.</div><div>Много метушни вокруг получения приблизительных тестов и всякого бреда, вроде марлевых масок.</div><div>По факту, в большинстве мест даже этого психоуспокоительного нету.</div><div><br></div><div>Человечество вступает в испытание асоциальностью.</div><div><br></div><div>оно его не пройдет. но его туда кто-то усиленно толкает.</div><div><br></div><div>Боже, помоги людям остаться людьми.</div><div style="margin-top: 10px"><a href="http://blog.i.ua/user/651130/2322095/" style="font-size: 85%" target="_blank">Комментировать</a></div>]]></description>
<dc:creator><![CDATA[идиётец]]></dc:creator>
<pubDate>Wed, 18 Mar 2020 00:35:00 +0200</pubDate>
</item>

</channel>
</rss>
