Завершується основний етап Конкурсу народного плакату протесту Музею плакату при журналі "Музеї України". Розпочинаючи конкурс, ми навіть не уявляли, які драматичні події нас чекають! Сталося так, що Музей плакату опинився в епіцентрі запеклої плакатної війни, яку, слід сказати, ми виграли!
А "збирання аматорських картинок" стало безпрецедентною політичною акцією. Сторінка Музею плакату України, відкрита у Фейсбуці 24 грудня, перетворилася на потужне ЗМІ з добовою аудиторією у 200 тисяч! За підтримки сайтів "Музеї України", "Нова Січ", Хай Вей, Народних блогів та інших, ми змогли організувати повноцінні плакатні інформаційні кампанії.
Патріотизм і героїзм майданівців, Самооборони, Правого сектору піднявся неймовірно, у той же час, як вороги та опоненти були повністю знищені морально, висміяні...
Інформаційна війна була виграна повністю! У тому числі художниками, фотошоперами, демотиваторщиками...
-Музей плакату України при журналі "Музеї України" формує паперові копії електронних версій робіт з Конкурсу народного плакату протесту для колекції виставки "Плакати Майдану".- Повідомила куратор виставки Наталка Іванченко, - Просимо відгукнутися авторів! Запрошуємо спонсорів та інформаційних партнерів! Допомога була б дуже доречною!

-Про концепцію виставки "Плакати Майдану". Буде плакатна стіна пам`яті Небесної сотні. І спробуємо графічно показати історію протесту. - сказав кандидат історичних наук Віктор Карпов, - Використовуються роботи Стронга, Ю.Журавля, О.Недождія, М.Рудської, Н.Шуст-Цимбалюк, І.Когутяк, А.Єрмоленка... та інших авторів, більшість з яких невідомі...
Нагадуємо, всі плакатотворці, чиї роботи потрапили на Конкурс народного плакату протесту, можуть взяти участь у виставці Плакати Майдану, що незабаром відкриється у Нацмузеї в Пирогові. Більшість робіт не підписані, є проблеми з авторським правом. У разі якихось непорозумінь - повідомляйте! Час був скланий...
-Ми пишаємося тим, що у відділі Сучасне село скансену, вже більше року діє унікальний Музей плакату! - зазначив Гендиректор Нацмузею у Пирогові Дмитро Заруба, - Вражені мужністю плакатистів, які у найдраматичніші моменти Революції відкрито підтримували свій народ. Попри погрози і арешт. Хочемо запросити народних депутатів і представити найяскравіших художників до державних відзнак. Ці митці - справжні герої!
Нині закінчуються підготовчі роботи, виготовляються копії, йде монтаж. Відкриття вирішили зробити скромним, лише для преси. Про дату повідомимо. Вхід - безкоштовний.
Плакати, навіть нашвидкоруч зроблені любителями у ті страшні тижні, масово поширені соціальними мережами, мали колосальний вплив на суспільство, закордонну аудиторію. Допомогли перемогти.
Тепер цей творчий пласт потрібно систематизувати, вивчити і зберегти для історії. Саме цим займається Музей плакату України.
Сподіваємося, надалі Україна розвиватиметься мирно...
Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"

Музей плакату висловлює щиру подяку Генеральному директору Національного музею народної архітектури і побуту України в Пирогові Дмитру Зарубі! Вже можна про це говорити...
 Коли ми, несподівано для себе, опинилися в епіцентрі плакатної війни, і після прийняття тоталітарних законів, нам почали тихо шити екстремізм, тероризм і повалення режиму параноїка, Дмитро зателефонував, спитавши, чим може допомогти.
 Уявіть, який був на нього тиск, адже саме в Пирогові розгорнуто антисталінську виставку МПУ Галерея плакату тоталітаризму.
 Можна було її демонстративно демонтувати. Принципово НІ! - сказав Заруба! На той момент то був подвиг.
 Після смертей Дмитро зателефонував і спитав, чому ми не розгортаємо виставку Плакатів Майдану у нього.
 Пару днів пройшло - як рік...
А тоді по Теремках блукали банди тітушек. Я відмовився - унікальний скансен просто спалили б ті нелюди.
 Днями, розгорнемо виставку у нашій залі сучасного села.
 Дмитре, спасибі! В таких моментах все видно...
Відвідайте найбільший і найкращий скансен Європи!
Віктор Тригуб, директор Музею плакату України при часописі "Музеї України"

Цю Революцію зробив Правий сектор. Якби не вони, перелякані кроліги розбіглися б відразу, підвиваючи від жаху у масовці кривавого параноїка. А ці хлопці встали, розумно підняли інших. Щоб перемогти, а не померти! І всі ми перемогли! Слава Україні! Журнал "Музеї України" висуває члена редколегії у Міністри культури!
Нині їх якось віртуозно відтіснили кабінетні змії, що далі сцени та теплих телестудій не були. Аби знову почати дерибан, відгородившись від народу охороною та парканами. Є підозра, що саме героїв Правого сектору підставлять та зіллють першими!
Ні, хлопчики і мамочка з косою - так не вийде!

Дмитро Ярош повинен стати одним з керівників СБУ чи Міноборони. Разом з бойовими побратимами. Не чекайте від тих бізнес-акул пропозицій. Вас вже злили і забули. Беріть самі! Ми у Вас впевнені - і Ви потрібні українській нації!
Ольга Богомолець - Віце-прем`єр-міністр або Міністр охорони здоров`я!
Член плітради Правого сектору Павло Гай-Нижник - готовий Міністр культури України. Здається, він зможе забезпечити дієву охорону культурної спадщини, раз і назавжди припинити варварську забудову історичних районів. Плакатися не буде - то однозначно!
Політичний, викладацький, науковий досвід є!
Журнал "Музеї України" просить Майдан підтримати цю кандидатуру!

Голова Громадської Ради Музею плакату України - Павло Гай-Нижник, доктор історичних наук - зможе ефективно керувати культурною сферою!
Трохи про претендента:

Народився 28 травня 1971 року в місті Дунаївці Хмельницької області в сім'ї творчої інтелігенції.

Був активним учасником самостійницького руху в період перебудови в СРСР. Засновник і провідник націоналістичної молодіжної організації «Союз Українського Народу», яка діяла у 1986—1989 роках у містах Дунаївці та Кам'янець-Подільський. У 1988 р. вперше на теренах радянського Поділля підніс національний прапор України (почепив на трубі Дунаєвецької суконної фабрики ім. В. Лєніна синьо-жовтий стяг).

1989 року був учасником Республіканської установчої конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка в Києві.

Переможець Кубка Хмельницької області з боротьби “самбо” на приз Героя Радянського Союзу Ф.Є.Гончарука (м.Нова Ушиця, 1985). Здобув "Золотий значок ГТО СРСР" (1985), ІІ юнацький спортивний розряд з легкої атлетики (1985) й з боротьби "самбо" (1986) та І спортивний розряд з футболу (1988).

У 1978—1988 роках навчався у середній школі № 4 міста Дунаївці. Закінчив із срібною медаллю.

У 1989—1991 роках був курсантом Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії Єпішева.

1991 року — рядовий Радянської армії.

У 1991—1995 роках — студент історичного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту ім.В.Затонського (нині Кам'янець-Подільський національний університет).

З 1995 р. живе і працює в Києві.

У 1995—1998 роках — аспірант Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського Національної академії наук України.

1999 р. — провідний археограф відділу пам'яток княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України.

2000 р. — у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертаційне дослідження на тему «Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П.Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918 р.)» і здобув науковий ступінь кандидата історичних наук із спеціальності 07.00.01 — Історія України.

2001—2003 рр. — провідний науковий співробітник відділу економічної реформи та удосконалення управління фінансовою системою Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України.

2002—2003 рр. — завідувач науково-інформаційним відділом Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства.

2002 (вересень) - член ініціативної групи Української гетьманської організації по створенню Всеукраїнського об'єднання громадян "Союз гетьманців-державників".

2003 р. — заступник головного редактора науково-популярного часопису «Гуманітарний seminarium».

2003 р. — науковий співробітник Інституту трансформації суспільства.

2003—2004 рр. — старший викладач кафедри історії України Криворізького державного педагогічного університету.

2004 р. — старший викладач кафедри гуманітарних наук Інституту ділового адміністрування в м.Кривий Ріг (за сумісництвом).

2004—2005 рр. — доцент кафедри історії та теорії держави і права Національної академії державної податкової служби України.

Вересень-грудень 2004 р. — Учасник Помаранчевої революції в Києві.

2005-2008  рр. — докторант історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

2008 р. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка достроково захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук із спеціальності 07.00.01 - Історія України: «Фінансова політика Центральної Ради та урядів Української Народної Республіки (березень 1917 р. — квітень 1918 р.)»

2007-2012 рр. — старший науковий співробітник відділу соціально-політичної історії Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса Національної академії наук України.

4 березня 2010 р. підписав Петицію - Відкрите звернення до депутатів Європейського парламенту з приводу наклепу проти С.Бандери в тексті Європейського парламенту щодо України від 25 лютого 2010 р.

2 липня 2010 р. обраний дійсним членом (академіком)ГО «Українська академія наук».

У червні 2012 р. був включений у «Список — 300» — авторитетних і найвідоміших українців (представників інтелігенції, науки, освіти, мистецтва, політики і громадських діячів), що створили «Всеукраїнський Комітет на захист української мови».

30 липня 2012 р. на передвиборчому з'їзді УНА-УНСО був включений до партійного виборчого списку. Увійшов до першої десятки (№7, як безпартійний) виборчого списку Української національної асамблеї (УНА-УНСО) як кандидат у народні депутати України (вибори до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 р.)

3 серпня 2012 р. підписав "Відкритий лист генеральному директору (президенту) Національної телекомпанії України Єгорові Бенкендорфу" з протестом відомих громадсько-політичних і наукових діячів проти російськомовного коментування Першим національним телеканалом ХХХ літніх Олімпійських ігор [5].

Від 17 квітня 2013 р. - Голова міжвідомчої Експертної ради з питань національностей, національних меншин та захисту українців у світі при Громанській раді при МЗС України.

Член редколегій: наукового щорічника «Україна дипломатична» (засновники: Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України, Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв, Історичний клуб «Планета»); наукового часопису «Пам'ять століть» (засновники: Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова, Історичний клуб «Планета»); наукового збірника «Становлення та розвиток української державності» (засновник: Міжрегіональна академія управління персоналом), журналу "Музеї України".

Одружений. Виховує доньок Дзвениславу та Яснославу.

Наукові інтереси

історія України першої половини ХХ ст.,
історія світової та української політичної думки,
історія української революції та національно-визвольних змагань 1917 — 1921 рр.,
історія вітчизняної соціально-економічної та фінансової політики,
біографістика,
історія українського монархічного руху.

Дивіться:

http://www.hai-nyzhnyk.in.ua

Автор понад 400 наукових досліджень, опублікованих в наукових фахових виданнях України, Канади, Росії, Білорусі,Угорщини, Сербії, Румунії та інших країн. Один із співавторів передмови до «Спогадів» гетьмана України Павла Скоропадського (Київ-Філадельфія, 1995).

Ось така виникла пропозиція, яку ми обговорили з багатьма людьми, але, не з політиканами і депутатами! Хай це буде голосом Майдану!

Просимо Майдан підтримати, обговорити, натиснути!

Україна повинна нарешті отримати патріота у скорумпованому Мінкульті! 

Якби вони померли у бою - Держава б програла! Владу патріотам!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею плакату України

Здіймаємо міжнародну плакатну хвилю! Терміново діаспора: створюйте плакати, підписуйте мовою своєї країни, розсилайте у ЗМІ, урядам! Організуємо тиск на банду Я-овоча!
Зробити плакат чи демотиватор просто. Або через фотошоп, або через будь-який сайт демотивації!
В мережі виберіть будь-яку яскраву, зрозумілу фотографію, підпишіть короткою вимогою мовою країни проживання. Поширте у соціальних мережах, надішліть до Вашого парламенту, уряду, у засоби масової інформації!
Ми повинні створити всесвітню плакатну хвилю, аби розповісти про звірства кримінальної банди януковича проти власного народу, сформувати вимоги до керівників демократичних держав для організації ефективного швидкого тиску на тих покидьків!
Не втрачаємо жодної нагоди зупинити хаос і смерть на вулицях Києва - столиці найбільшої європейської держави Україна!
Включайтеся негайно!
Можете користуватися роботами з Конкурсу народного плакату протесту на сторінці Музею плакати у Фейсбуці! https://www.facebook.com/pages/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%83-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8/1389520051300242?ref=digest_email 

Україна переможе!
Помри героєм, або живи вільним!

Віктор Тригуб, директор Музей плакату, редактор журналу "Музеї України"


Плакат - Ірина Когутяк, Париж.



Katya Mischenko-Mycyk

Марися - улюблениця Музею плакату! Юна розумниця і красуня має безсумнівний художній талант, вміє створювати символічні речі. Особливо її дар розкрився під час масових протестів у Києві.
Саме Майдан зробив мисткиню відомою, а її малюнки розійшлися мільйонною аудиторією соціальних мереж, інтернету...
Відчуваємо, що у цієї художниці велике майбутнє...
Ось як вона сама себе представила на наше прохання.
Марися Рудська, художник ілюстратор, киянка, 23 роки.
 Ілюструю переважно дитячі книжки, а також створюю ілюстрації в науково-популярній тематиці.
 Ілюструвала або створювала обкладинки до 14 книжок, мала 7 виставок, увійшла в каталог "222 best younf book illustrators" видавництва "ТриМаг".
Марися Рудська стає лауреатом Конкурсу народного плакату протесту Музею плакату України при журналі "Музеї України" - з чим щиро вітаємо!
А кращі роботи про Майдан поширюємо...
Віктор Тригуб, директор Музею плакату, редактор журналу "Музеї України"

Її роботи яскраві. Стиль - незабутній. Позиція незламна. Любов до України, патріотизм - у крові. Не дивно, що ця художниця світового рівня з перших днів підтримує Майдан. А нині почала створювати картини про демократичний протест у Києві.

Вона не ховається за псевдо, висловлюючи свої погляди відкрито і лаконічно. Такими людьми, громадянами, талантами сильна Україна.

Коротка біографія.

Ася Колос народилась у м. Києві в сімі’ї архітекторів.

  Батько, Бавіловський Валентин Костянтинович, член Національної спілки архітекторів України, Заслужений архітектор України.

  Мати, Колос Ганна Сергіївна, член Національної спілки архітекторів України.

  Ася Колос продовжує традиції свого дідуся, всесвітньо відомого художника-бойчукіста Сергія Григоровича Колоса. Сергій Колос з 1925 по 1930рр. – професор художнього інституту. За монографією Сергія Колоса «Українське народне мистецтво» і нині навчаються студенти творчих вузів України.

      З 2006р. заснована премія імені С.Колоса, за досягнення в галузі декоративно-прикладного мистецтва, яка вручається кращим митцям м.Києва.

  Ася Колос 1996р. Закінчила Українську академію мистецтв. З 1999р. член Національної спілки художників України.

  З 1989р. А.Колос приймає участь у Всеукраїнських, Міжнародних та міських виставках. Має багато персональних виставок: «Весняні враження» - галерея «Золоті ворота», «Калейдоскоп» - Український дім, «Барвистий спалах» - галерея «Акварель», «Квітневі роздуми» - Національна медична бібліотека, «Весняні враження» - Російський центр науки та культури, тощо.

  А.Колос працює у багатьох техніках, як то: живопис, графіка, гобелен. Виконаний за ескізом Асі Колос гобелен «Нагороді верба рясна» у 1989р. був придбаний Міністерством культури України і згодом презентувався на багатьох виставках, як на Україні, так і за кордоном.

Робота А.Колос «Осінні квіти! Знаходиться у фонді Російського музею м.Києва.

  Велика кількість робіт А.Колос зберігаються в галереях та приватних колекціях України, Європи та Америки.

Музей плакату України при часописі "Музеї України" визнає А.Колос лауреатом Конкурсу народного плакату протесту.

Вітаємо і чекаємо нових робіт!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Українська діаспора Франції теж вирішила підтримати боротьбу за демократію. Колектив "Євромайдан Париж" організував перший "Арт-Майдан" - маніфестацію, що супроводжувалась виступами музикантів, співаків, художників та акторів, які підтримують українських протестувальників.
  Маніфестація почалась процесією зі скверу Тараса Шевченка (186, б-р Сан-Жермен, Українська греко-католицька церква), пройшла бульварами Сен-Жермен та Сан-Мішель, і завершилася перед Пантеоном.

Одна з натхненників акції, секретар асоціації Українських студентів у Франції Ірина Когутяк, що вчиться у у школі мистецтва і графіки при Сорбонні, шукала якусь творчу родзинку заходу. Проглядала Фейсбук, знайшла сторінку Музею плакату України, серед ночі списалася з редактором журналу "Музеї України", фундатором музею Віктором Тригубом. Виникла ідея відібрати кілька робіт з Конкурсу народного плакату протесту, роздрукувати і попросити маніфестантів тримати їх у руках, йдучи Парижем.
-Чесно кажучи, я не повірив, що Ірина впорається! - щиро зізнався Віктор Тригуб, - До акції залишалося два дні. Щось з плакатів ми порекомендували, щось парижани вибрали самі. Ми опублікували анонс заходу, який дружно підхопила вся основна преса України, закордонні сайти... Ірина впоралася! Плакати додали якогось шарму, приємно всіх здивували!

-Люди з великим захопленням розглядали роботи українських авторів з віртуальної колекції Музею плакату, - написала Ірина Когутяк, - Ми їх роздрукували, роздали людям, які тримали роботи у руках. Парижани дуже уважно їх розглядали, фотографували, цікавилися авторами! Спасибі за таку креативну ідею! Майдан вийшов дуже творчим і яскравим! Ми продовжимо презентації українських плакатистів у Франції! Можливо, спільно придумаємо ще щось оригінальне!
Прийшло досить багато симпатиків Майдану. Акція мало певний резонанс, її помітила французька преса.
Можливо, плакати стануть основою якоїсь міні-виставки, якщо вдасться вирішити оргпитання. У Києві, прийнаймні, на це сподіваються.
Приємно вражені і автори робіт. Погодьтеся, не часто випадає нагода виставитися в центрі Парижу, та ще й у такий екстравагантний спосіб!
Стронг, Ю.Журавель, А.Колос, Н.Шуст-Цибалюк, О.Недождій, А.Єрмоленко та інші мають копії своїх творінь у Парижі.
-Взагалі, на адресу Музею плакату нині надходить чимало листів з різних країн з проханням допомогти в організації подібних арт-Майданів, - розповів Віктор Тригуб, - Навіть є ідеї провести виставки плакатистів Майдану, які не побоялися виступити під власним прізвищем. Дехто навіть отримував погрози... Можливо зберемо авторів, сформуємо пересувну виставку, яку можна провезти як Україною, так і Європою...
Прикметно, що відкрити виставку в Києві, Музею плакату не вдається. Нема приміщення. Державні музеї навіть чути про таке бояться, а приватники-галеристи розповідають про менто-тітушок, які елементарно зірвуть захід. Революція ще триває, і чим події закінчаться, ніхто не знає.
Радує те, що сформована розкішна електронна колекція плакатів протесту, яка назавжди увічнила бурхливі події.
Ось і Париж побачив...
Наталка Іванченко, куратор Музею плакату, шеф-редактор журналу "Музеї України"


Музей плакату при журналі "Музеї України" висловлює подяку всім організаторам акції у Парижі! Шана нашим талановитим художникам!
Авторка цього плакату - Irina Kogutyak, секретар асоціації Українських студентів у Франції



Ірина Когутяк - красуня і розумниця!





Арт-Майдан у Парижі з плакатами протесту - фото з стор акції у ФБ

Ця красуня-художниця стрімко увірвалася до рейтингу Конкурсу народного плакату протесту Музею плакату. Її творіння - дівчина у протигазі в молитві, миттєво стала одним з графічних символів Майдану-2014!
Роботу використовують як аватарку у соціальних мережах, демотиваторах, роздруковують і виготовляють плакати...
Вже маємо інформацію про поширення з Франції, Німеччини, США, Канади... Малюнок пішов в народ!
Відповідно, Наталка Шуст-Цимбалюк стає лауреатом Конкурсу народного плакату протесту, з чим і вітаємо!
 Музей плакату України при журналі "Музеї України" та група наших інформаційних сайтів, як бонус, бере дівчину під свій медіа-патронат, рекламуючи і рекомендуючи.
Митці, які не побоялися у гострі революційні моменти, сміливо і відкрито стати на бік народу, надихали людей на боротьбу, повинні отримати моральну та медійну підтримку!
Плазуни-пристосуванці пролізуть самі...
Ніхто не знає, як завершиться протистояння у центрі Києва, що буде з Майданом. Боротьба триває.
Очікуємо від Наталки нових талановитих робіт!
Хай щастить!
Віктор Тригуб, директор Музею плакату України при журналі "Музеї України"


Народилась у 1984р. м. Прилуки на Чернігівщині. 1999-2005р. – навчалась у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша.
2007р. – закінчила Львівську національну академію мистецтв і отримала кваліфікацію магістр (кафедра художньго текстилю). Того ж року стала учасником стипендільної програми Міністра Культури Польщі «Gaude Polonia». Програму реалізовувала у творчих майстернях академії мистецтв м.Лодзь.
 З 2005 року учасник багатьх всеукраїнських та міжнародних виставок. Роботи знаходяться в Україні, Польщі, Канаді, Америці.
 Живу та працюю у Львові.

Nataliya Shust-Tsymbalyuk
 I am 29 years old, was born in Pryluky, Ukraine. Graduated in Art College and Academy of Arts in Lviv. The start of my way was connected with textile. Experimented with plastic and did gobelin tapestry. But in 2007 direction of my art has changed because of study in Art Academy of Lodz within scholarship program "Gaude Polonia" that was in art textile workshops. In this period of time I felt inside search of self-expression that brought me to the canvas and brushes. Right there I started to draw canvases. I think that this moment was the most changing my art career. I want to share with all the beauty that I feel and how I see it with the help of all my works. Creativity, especially painting, I take as an opportunity to convey to others the feelings that generates in the world around me and what I want to share with others. I also want to bring in today's contemporary art more usual quality art (objects of art which are affecting spectator by force composition, texture, and other art assets, but primarily the power of colors are affecting the spectator. 1999-2005 - student of Lviv art college by I.Trush. 2007 - graduated Lviv national academy of arts, magister of art textyle. 2007 - participant of scholarship program of Poland`s Minister of Culture "Gaude Polonia", six-month internship at the Department of Art textile of Lodz Art Academy, Poland. The exhibition: 2005. - Lviv.Palace of Arts. Member of the International art exhibition of Lviv Autumn Salon "High Castle".("Vysokyy zamok") 2006. - Lviv. Museum of ideas. Member of artistic action "lion's share" 2006. - Lviv. Member of International Youth Symposium of artistic textiles "ArheNytkaNovo." 2007. - Lviv.Palace of Arts. Member of the International art exhibition of Lviv Autumn Salon "High Castle".("Vysokyy zamok") 2007. - Lviv. The exhibition of the scholarship program "Gaude Polonia" 2008. - Lviv. Museum of Ethnography. Member of Art Project "Rainbow".("Veselka") 2008. - Lviv. Palace of Arts. Biennale "Initiative". 2009. - Lviv. Palace of the Arts. "Landscape modern look" 2009. - Odessa. Ukrainian exhibition "God Easter" ("Svit Bozhyi Velykden") 2009. - Poland, Slovakia, Romania, Hungary, Ukraine. Participant of art project "Stibnyy square".("Stibnyi kvadrat") 2009. - France. Paris.Ukrainian cultural center. Participant of exhibition "5 interpretations of Ukraine" 2009. - Lvіv. "Green Sofa" gallery. Christmas ("Zelena Kanapa") 2009. - Kiev. Ukrainian exhibition.Christmas. 2009. - Kyiv. Ukrainian exhibition. By artist day. 2009. - Poland.Bilostok.European Art Centre. Exhibition participant "Podlaska autumn." 2010. - Poland. Warsaw. Days of Ukrainian Culture. "Kokodeloro" club 2010. - Zhovkva. Castle of Zhovkva . "The August meetings" 2011. - Zhovkva. Castle of Zhovkva . "The August meetings" 2011. - Lviv. Palace of Arts. "Active" 2011. - Lviv."Coral" gallery. Exhibition "White." 2012. - Zhovkva. Castle of Zhovkva . "The August meetings" 2013. – Lviv. Gallery Primus. 2013 – Krakiw. Poland. I Modessqe International Painting Contest. 2013 – Kyiv. Karas Gallery. Artists draw. A-4 ball-point. Works are in Ukraine, Poland, Canada, USA. Residing and working in Lviv, Ukraine.

Музей плакату спробував змінити графічний символ Конкурсу народного плакату протесту. Голлівудську акторку замінила українська журналістка. Однак, це не всім сподобалося...
Взагалі, ця історія трохи затяглася і постійно балансує на межі міжнародного скандалу.
Після звірячого розгону студентського Євромайдану, в мережі виник плакат Олександра Лісовського - юна дівчина з сльозинкою, в крові і з жовто-блакитними полосками на щоках. Саме з тієї роботи і почався Конкурс народного плакату протесту Музею плакату України при журналі "Музеї України". Плакат розійшовся гігантською аудиторією, став неформальним символом. Правда, відразу виникли застереження. Сашко опрацював рекламний постер американського фільму! Щось змінити вже було неможливо. Плакат жив власним життям, отримавши, у тому числі поліграфічні втілення...
Юристи, з якими ми говорили, дещо розгублені. З одного боку є колосальна міжнародна реклама юній акторці Хлої Морец, фільму Керрі (Телекінез), з іншого - порушення авторських прав таких гігантів кіноіндустрії як MGM і Screen Gems, самого Стівена Кінга...
Виник такий собі революційний казус.
Розуміючи можливі проблеми, журнал "Музеї України" звернувся до Посла США у Києві з поясненням і проханням неформально вплинути на правовласників фільму. Якщо б втрутилися голлівудські юристи, Сашко Лісовський та чимало інших гарних патріотичних людей отримали б великі клопоти...
Офіційної відповіді ми не отримали, хоча надійшли певні позитивні сигнали.
Керівники опозиції так і не спромоглися створити та зареєструвати офіційну символіку Євромайдану. Тож чимало людей продовжували користуватися образом, створеним О.Лісовським. Було зображення Хлої і на сторінці Музею плакату у Фейсбуціі. Ми постійно придивлялися до графічних робіт, намагаючись замінити Хлою кимось своїм.
Нарешті нам це вдалося. У Фейсбуці опубліковано яскраву світлину Валерії Бурлакової авторства Ірини Рибакової. Саме її ми і вирішили помістити на обкладинку, визнавши певним символом.
Реальна людина, журналіст "Українського тижня", у бойовій ситуації, відомий фотограф. Героїня має чітку внутрішню позицію, зрілі думки про життя, публікації... http://www.telekritika.ua/profesija/2013-09-08/84777
Відразу отримали перший відгук - Це ж тупа реклама цигарок на підсвідомість молодим! Ганьба!

Передайте Ей пусть бросает курить!

Воно, звичайно, так, але не хочеться, щоб символом Євромайдану була дівчина з цигаркою...

Дівчина з цигаркою -антисимвол...
Загальний фон - ана же куріт!
Чомусь згадався вуйківський анекдот про москаля і синичку. Суть - а синичку за що?
Треба зауважити, що у героїні в руці... А не у роті...
Ми розуміємо, що знімок дещо постановочний, але, знаковий. Має чимало прихованих підтекстів, вимагає осмислення. І тату у Валерії оригінальні... Взагалі, харизматична особа, як для київської журналістської тусовки...
Зрозуміло, фото шістнадцятилітньої красуні з голлівудського фільму жахів, підтримане кращими стилістами та дизайнерами, більше запам`ятовується. Знімок з прокопченої вулиці Грушевського просто вражає і примушує замислитися.
Перед тим там вбивали і калічили людей, які свідомо йшли у бій...
Реальна війна, затяжні масові протести найменше сприяють тонкому естетичному вихованню, розвитку прекрасного. Патріотизму - так...
Отримавши шквал критики, щодо сигарети запаленої від коктейлю Грушевського, ми були змушені зняти фото Ірини Рибакової з основної обкладинки. Революціонерки, виявляється, повинні бути екологічно чистими...
Місце символа знову вакантне...
Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"

Все почалося вночі. Десь під ранок. До мене, як директора Музею плакату України,  несподівано, через Фейсбук, звернулися українські студентки Сорбонни. Попросили підтримати захід у Парижі і порекомендувати кілька плакатів... До арт-маніфестації залишилося два дні. Нормальне завдання. І тихе музейне життя.
Вирішили, що дівчата щось відберуть на нашому сайті і з сторінки в ФБ. Щось порекомендували. Надіслали анонс, який я максимально поширив, аби достукатися до української діаспори у Франції. Ось він:

"Мистецтво як символ мирного опору українців завітає на цих вихідних до Парижу. В цю неділю колектив "Євромайдан Париж" організовує перший "Артмайдан" - маніфестацію, що буде супроводжуватись виступами музикантів, співаків, художників та акторів, які підтримують українських протестувальників
Колектив "Євромадан" запрошує і вас підтримати тих, хто бореться за свободу та суверенність України цієї неділі, 16 лютого, о 13.00. Маніфестація почнеться процесією, яка відправиться зі скверу Тараса Шевченка (186, б-р Сан-Жермен, Українська греко-католицька церква), пройде бульварами Сен-Жермен та Сан-Мішель, і завершиться виступами артистів перед Пантеоном".
Справа в тому, що ми збираємо творіння в рамках Конкурсу народного плакату протесту, якраз займаємося організацією виставки "Плакати Майдану". Дуже важко знайти приміщення для акції. До державних музеїв навіть звертатися не хочемо, аби не підставити директорів. А приватні галереї елементарно бояться нальоту тітушко-ментів...
З початком Майдану, Музей плакату опинився у вирі подій, фактично ведучи плакатну хроніку революції в інтернеті. Графічні зображення нині надзвичайно популярні. Яскраво засвітилися імена художників, про існування яких широка публіка навіть не підозрювала.
Ми здобули несподіваний музейний, журналістський, продюсерський досвід. Зійшлися з незнайомими до того людьми...
Підозрюю, що після Парижу, подібні прохання надійдуть ще з багатьох країн світу...



Несподівані висновки після допомоги у організації міні-виставки плакатів для Парижу.
Дякуючи дівчатам з Сорбонни, побачили свої помилки. Мало стратегічного мислення. Не думаємо, як нас сприймають за кордоном. Ми не готові миттєво, через мережу надати комплект плакатів для роздруківки на мітинг чи для виставки.
Зациклились на внутрішніх дрібницях.
 Не сформовано команду реальних художників, робота яких не викличе проблем з авторським правом на міжнародному рівні, буде зрозуміла тій аудиторії...
Так, каюсь, це мої промахи як директора музею.
 Події занадто стрімко розвиваються. Не встигаю.
 Ми несподівано опинилися в центрі великої уваги. Десятки тисяч віртуальних відвідувачів щодня. Нові художники, роботи, клопоти з організацією виставки... Те, що у спокійні дні готується півроку, нині робиться за день...

Можна робити дослідження - музей в епіцентрі революції.

Мабуть треба при Музеї плакату створити неформальний продюсерський центр. Відібрати групу молодих, талановитих художників-плакатистів. В першу чергу спиратися на них, одночасно їх просуваючи і рекламуючи.
 Наша унікальність як музею, наявність власного, досить потужного медіа-ресурсу. Журнал "Музеї України". Сотня сайтів. Дружні ЗМІ і телеканали. Мегапопулярна сторінка на Фейсбуку, яку щодня відвідує від 30 до 70 тисяч прихильників з десятків країн.
Тож ми самостійно можемо не лише когось "розкрутити", а й досить легко сформувати у суспільстві якусь думку, моду, окреслити проблему. Комплексне вирішення...
Взагалі, життя і діяльність маленького приватного музею, яким і є Музей плакату, разюче відрізняється від державних установ. Державні повинні демонстративно відсторонитися від революції, лише волаючи, аби їх не зачіпали. Крихітний Музей плакату став графічним літописцем подій, засвітивши десятки талановитих авторів. Стали музеєм революції...
І трохи про художників, які легко можуть представляти революційну Україну на міжнародній арені.
Перш за все, це суперталановитий митець, лідер гурту "От вінта" Юрій Журавель. Ми навіть визнали його кращим художником Майдану.
 Не потрібні рекомендації Стронгу - то кращий дизайнер Майдану.
Олексій Недождій - майстер міжнародного рівня.
 Олександр Лісовський, чия інсталяція за мотивом фільму "Керрі" стала символом революції.
Марися Рудська - молода, красива, перспективна.
 Неймовірна львів`янка Наталка Шуст-Цимбалюк.
Anna Vasunyk - майбутній дипломат і яскравий графік.
B`ячеслав Тітов, автор плакатних композицій, відомих у соціальних мережах... Інші митці, чимало яких, побоючись, не відкриваються.
На наших очах відбувається щось феноменальне. Як можна не брати у цьому участі?
Сучасний український плакат стрімко завойовує світ. Хоча, це повноцінний експорт революції. Майдан, через плакати потрапляє у мільйони сердець...

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України, редактор журналу "Музеї України"