Підглядання як ексклюзивний «авторський»

  • 11.12.17, 02:06

Підглядання як ексклюзивний «авторський» стиль виставкової роботи   директора Національного музею історії України.

Новітня історія музею такого ще не знала.

 

Будь-який досвідчений бюрократ вам скаже – не важливо, що ви робите і як ви це робите – головне як ви звітуєте про свою роботу і які терміни при цьому використовуєте. Виходячи з цієї концепції, раптом найуживанішим в  житті нашого музею стало слово «інсталяція». Під цей чудернацький для історичних музеїв термін все підходить – і прибите цвяхами до паркету вікно, і розлита на підлозі кава, і будь-який інший набір предметів, які в історичному просторі одночасно ніяк не могли існувати.

Із останніх досягнень на цій «нелегкій» ниві.

До Покрови на честь 75-ої річниці створення УПА вхід до музею «раптово» «прикрасила» чергова інсталяція. Основний ударний акцент –  копія прапору 20-тих рр. ХХ ст. «Слава вільній Україні», під ним розташовано чимось набиті синтетичні білі мішки із гіпермаркету «Ашан», шини, які з одного боку прикриті брезентом з прикріпленим круглим знаком з написом: «STOP». Усю композицію чи то прикрашала, чи то доповнювала жінка в сучасному одязі, що повинен був імітувати, ймовірно, камуфляжну форму з дивним предметом, який дуже був схожий на рушницю. І ця, не дуже щаслива істота, кожному, хто заходив до музею кричала: «Слава Україні!» і коли чула належну відповідь (а це майже завжди траплялось) ставила на руку штамп, на якому був неочікуваний текст: «Національний музей історії України». Питання, чому на руку? Краще все ж таки на лоба. По-перше, видніше, а по-друге, музей солідна установа і повинен ставити перед собою більш складніші завдання.

Далі в листопаді «підійшла» чергова дата, на яку музей, знову ж таки, позиціонуючи себе згідно рішення гендиректора як головний центр національної самосвідомості, ніяк не міг оминути і не відреагувати – відзначення пам’яті жертв голодоморів на Україні. Звісно оригінальних музейних предметів немає (тобто найближче оточення директора не знає як і де шукати) і що ми робимо? Правильно – інсталяцію і не просто інсталяцію, а втілюємо ідею самого визнаного музейника світу – Сосновської Т.

Вчений секретар музею Л. Онишко на науково-методичній раді як змогла  представила черговий «шедевральний» виставковий проект автора під супровід  постійного кивання директорською головою. Всі зрозуміли – вчений секретар зробила все, що змогла, щоб адаптувати і перекласти на музейну мову «оригінальні» ідеї головного генератора виставкової роботи. Але оскільки і вчений секретар і директор не сильно відрізняються професіоналізмом, вийшло як завжди не просто погано, а дуже погано. Самі судіть – величезна зала і три невеликі експозиційні об’єкти у відкритому показу. Перший символ –«Скорботна українська жінка» – манекен вдягнений в українські строї не підібрані між собою ні по часу ні по регіону. Але саме головне «чудо» на голові – концертний вінок, в якому виступала Н.Матвієнко в 1970-тих рр., а зверху на вінок накинута чорна хустка. Далі на мольберті ікона з рушником і лампадкою. Ну і останній експозиційний об’єкт і очевидно, що символ, правда не зрозуміло чого –  відкрита весільна скриня з Буковини з хаотично розкиданими рушниками Полтавщини і святковим верхнім одягом з різних регіонів України.

Особисто для п. Сосновської та її оточення елементарний урок за шкільною програмою. Шановна, щоб ви знали Буковина (Чернівецька обл. ) в цей період входила до складу Румунії і ніякого відношення до голодомору на Україні не мала. Ця мальована скриня 1915 року виготовлення  взагалі належить до Австро-Угорського періоду і ніяк не може ні ілюструвати, ні символізувати, ні «інсталювати» (за поняттям українознавця Сосновської) голодомор на Україні. Це просто неприпустимий для рівня Національного музею історії України ляп. Носити вишиванку це ще не означає  знати та дійсно любити свою країну.

Повертаємося до авторської інсталяції. Поряд зі скринею лежать знаряддя праці – вила, граблі, рогачі, які  не клали поруч зі  скринею. Для таких предметів існували інші місця зберігання. По далі – розбиті жорна з колосками. Ну й саме головне, перед цим парадом «образів і символів»  – чорна стіна, збита із тирсоплити з двома отворами для очей …. Для того, щоб відвідувачі за цим підглядали. Тут згодні, дивитись відкрито і обома очима на цю «глибоко психологічну вакханалію» не кожен зможе… А якщо підглядати, то принаймні дітям весело. І тут все було б нормально, бо музей давно може зацікавити виключно цю категорію відвідувачів, якби ж не глибоко скорботна тема.

В результаті цей «шедевральний» виставковий  черговий ляповий проект проіснував три дні включно з днем відкриття. Його раптово і без коментарів за вказівкою директора прибрали. Мабуть хтось з відвідувачів  автору розкрив очі на ганебний і безглуздий «інсталяційний» проект. А за статистикою і в звітності музею буде відображено як повноцінна виставка, на яку були залучені оригінальні музейні предмети, списані чималі гроші і відповідно отримано наближеними людьми шалені премії! Дай стіна з двома отворами, то класна річ – один раз витратився, а використовувати, виходячи з якості виставкової роботи в НМІУ, можна вічно.- пише sekundaua

Так станом на сьогодні під керівництвом Т. Сосновської в музеї сформувався глибоко «авторський» стиль експозиційного показу, який довів музей до краю прірви, звів на нівець всю роботу науковців дійсно професійного рівня. Вітаємо сосновський тоталітаризм!!! Скільки можна смішити людей, реалізуючи фантазії та «задуми» не розумної, не освіченої людини (не історика і не професіонала),  яка чомусь думає, що тільки вона одна краще всіх знає, як повинна виглядати експозиційна і виставкова робота в музеї історичного профілю? Ці всі питання до Міністра культури України.

 

Іванова Ольга, екс-завідувач відділу декоративно-ужиткового мистецтва НМІУ, Заслужений працівник культури України

Іванова Олена, завідувач виставкового відділу НМІУ.

Бюст Першої леді

  • 09.12.17, 21:43

Цю картину малювали в обстановці підвищеної секретності. Всі перемовини велися через загадкового посередника. Художника попросли зобразити Меланію і президента США Дональда Трампа так, як ніхто не малював.

Я вважаю, Костянтин Шиптя – художник із Сум, впорався із завданням блискуче. Бо – філософ.

Оголена Маланка і Трамп в образі лева? Чи Лев – окремий образ повелителя світу?

Чиї руки на плечах красуні? Виходить президента США Д.Трампа, який начебто є – руки, і в той же час не присутній. Лише в образі Лева?

Можливо, руки то хтиві бажання мільйонів чоловіків, які щоденно відчуває Маланка?

І фон – дим і вогонь. Фактично, стан, у якому перебуває нестабільна планета.

На полотні чимало зашифрованих знаків.

Придивіться до чужих рук…

Та і Лев…

Окремо варто розглянути бюст… Руки Маланки…

В цій підкресленій простоті чимало загадок у стилі масонських таємниць, які так люблять в Америці.

Художник категорично відмовився давати будь-які коментарі.

Судячи з усього, замовником виступив хтось з небожителів української влади.

Як ми зрозуміли, фотографію готової роботи замовники отримали і для консультацій надіслали комусь з радників Білого дому. Вірніше, представнику якоїсь політологічної лобістської фірми, якими кишить Вашингтон.

Отут і почалися проблеми.Радникам не сподобався бюст першої леді. Почали вимагати змінити цицьки, що автоматично вимагає створення нової картини.

При цьому, про компенсацію художнику, мова не йшла.

Костянтин Шиптя відмовився від подальшої співпраці з тими людьми.

Картина залишилася.

Я передивився кілька фотографій Маланки різних років, і дійшов висновку, що бюст в творчій подачі Костянтина найбільш успішний.

Думаю, Маланці Трамп, аби їй вдалося показати цю картину, цей образ сподобається!

Спробуємо передати фотографію шедевра через Посла США в Україні Марі Йованович.

Хоча, ажіотаж від цієї картини Костянтина Шиптя такий, що сумнівно, що полотно вдасться десь офіційно виставити. Викуплять для якихось політичних цілей. Не здивуюся, що зроблять це олігархічні росіяни, які нині табунами ганяють Вашингтоном, переплачуючи лобістам за те, щоб не потрапити під американські санкції… Ціна тут вже не має ніякого значення.

Нам залишається лише фотографія. Як завжди…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Боси антикварної мафії США, Мінкульт, МЗС, СБУ…

  • 08.12.17, 16:35


Зрадники з вищих ешелонів влади люблять міжнародну антикварну мафію. Нині спокійно спостерігають за підготовкою чергового барижного аукціону в США, де продадуть серію викрадених з музеїв України експонатів. Не хвилюйтеся, все викуплять посланці міністра культури РФ Мединського, які все переправлять до Москви.

Зрозуміло, будуть якісь провокації рашен-спецслужб, а Україну вкотре виставлять на посьміховисько.

Зайдіть на цей сайт і передивіться лоти.

http://www.thenewyorksale.com/nysale/

Рівень подиву і обурення бездіяльностю СБУ, МЗС, Мінкульту України вже давно висловили колекціонери, історики, офіцери багатьох спецслужб Заходу. Нашій шоколадній владі – байдуже!

В січні 2018 року, в Нью-Йорку чергові торги, організовані антикварною мафією. Продають і скарби України, незаконно переміщені через митні кордони, ймовірно викрадені в наших музеях.

Мені вже набридло за останні 20 років писати, що робити чиновникам МЗС, Мінкульту і переляканим з СБУ.

Нагадую ще раз. Мінкульт і СБУ пишуть в МЗС України – окреслюють проблему. МЗС залучає Посольство в США (але забороніть Генконсулу в Нью-Йорку публічно розпивати віски з консулом РФ, як минулого разу!). Міністр МЗС Паша Клімкін особисто пише листа в Держдепартамент США і ФБР. Посол України звертається до поліції Нью-Йорка. Особисто.

Всі лоти вказаного аукціону блокуються і перевіряються на законність перетину Митного кордону США і сплати податків. Там буде багато цікавого…

Все, що викрадене з України, після процедур, повинно повернутися!

Повірте, ми вже скільки разів привертали увагу дебілів з перерахованих відомств, а потім спостерігали, як Україна в черговий раз програє, а наші скарби їдуть до рашки, що це вже навіть не смішно. І не сумно. Просто – дебіли і зрадники українського народу! Більше ніяк їх цензурно охарактеризувати не можна.

Чекаємо чергової ганьби у січні 2018 у Нью-Йорку!

Прохання долучитися народних депутатів України – візьміть цю ганьбу під парламентський контроль і зробіть все, щоб крадене повернулося! Час ще є.

І мій матеріал 2016 року – з фактами, прізвищами, деталями.

“Ці негідники обікрали головні музеї Києва. Нелегально переправили до США культурні цінності України на мільйони доларів. Саме у них скарби скіфських і козацьких курганів Криму, Донбасу, Запоріжжя.

Колись вони потрапили у поле зору оперативників радянського КГБ, арештовувалися,  завербовані. Були стукачами КГБ УССР. Теоретично, копії їх досьє має СБУ, бо оригінали можливо в ФСБ. Ще живі офіцери, які їх вербували і вели… Погоняли Князь і Морковка…

Є ще баришня з фондів Національного історичного, яка тихенько обікрала НМІУ, а нині живе в Ізраїлі…

images3-cdn-auctionmobility-comМожна лише радіти “надійності” обліку музейних фондів Національного музею історії України і Нацзаповідника у Лаврі, які обікрали і підмінили експонати у “промислових” масштабах. Але, конферансьє на чолі Мінкульту і “красотки” піар-заступниці, того просто не зрозуміють.

Час призначати жорстку ревізію фондів – срібники, гривні, єфимки з ознакою, дорогоцінності з курганів, ікони… Чогось нема, щось підмінили… Перевіряйте. І порівнюйте з каталогами аукціонів та антикварних магазинів США, які належать Князю і Морковке.

Про “блискучі перемоги” у боротьбі з чорними копачами, скупниками краденого і гінцями-контрабандистами МВС, СБУ, митниці, можна писати романи… Справжні герої… Маються на увазі копачі і контрабандисти.

Діє масштабна система пограбування державних музеїв, приватних колекціонерів, організація незаконних розкопок в історичних зонах. І хтось то все кришує… Хоча, у порівнянні з іншими схемами обкрадання народу України – то дрібниці!

А Князь з Морковкою дуже підставилися в Нью-Йорку. Видали десятки каталогів крадених культурних цінностей, незаконно переміщених через Митний кордон США.

Саме там і засвітилися десятки експонатів викрадених і підмінених в фондах Нацзаповідника у Лаврі, Національного музею історії України, Національного художнього та інших… На деяких лотах – фотографії речей з Лаврської колекції з книг, у яких прямо зазначено, що то експонат державного Музейного фонду, лежить у держмузеях Лаври!!!

Відчуваєте рівень нахабства?

Те саме з викраденими експонатами з Росії. Особливо Ермітажа і музеїв Москви. За них не переживаємо, хай тим переймаються їх структури…

images3-cdn-auctionmobility-com22Взяти того Князя і Морковку елементарно. Потрібен лише офіційний запит від України до Держдепу, ФБР, Митної служби США. Каталоги ж є! Попросити пояснити походження українських культурних цінностей, ймовірно викрадених з державних музеїв, чи незаконно знайдених чорними копачами. Якщо Митний кордон США перетнули легально, будуть прізвища власників, експертів, були сплачені податки і збори. Що стане подарунком для українських правоохоронців – як вивезли від нас? Контрабанда!

Але, антикварна мафія легально кордон не перетинає, податків не платить! В США це 20 років з конфіскацією. Додайте давню цікавість ФБР до старих агентів КГБ, а нині контактерів з російсько-єврейською мафією та ФСБ…

Журнал “Музеї України”  звернувся до В.Гройсмана, до МЗС, Мінкульту, СБУ, СЗР, Посольства України в США – дійте! Саботаж…

Хто напише запит до Митної служби США? А потім заяву в ФБР і поліцію Нью-Йорка? Нікому!

images3-cdn-auctionmobility-com3311Хто відвідає  вказані аукціони, поцікавиться легальністю продаж культурних цінностей України і попросить зняти лоти з торгів і “заморозити” під особисту відповідальність?

Взагалі, ветеранам МЗС України варто згадати, як журнали “Музеї України” і “Нова Січ” боролися за повернення козацьких регалій з Музею Кубанського козацтва в Ховелі. Як швидко тим перейнялася Кондоліза Райс, потім Джордж Буш. І як Путін послав до США спецназ, що пограбував музей. І що було потім… Ющенко і Тарасюк можуть згадати… То уже літературний твір…

Нині маємо справу з  дрібними, нахабними баригами-контрабандистами, що вкрали безцінні для українців культурні скарби.

Ми повинні все повернути до державних музеїв!

З досьє відділу Інтерполу в Польщі:

Организаторы контрабанды культурных ценностей – поставщики подельники  ( в доле ) Александр Эренбург ( Родился в Умани ) неоднократно осужденный за контрабанду в Украине и России ( Контрабанда антиквариата через Польша , Белоруссия , Украина ), Фима Кац ( рожденный в Бердичиве) живет в Израиль – контрабандист , перевозит в Америку антиквариат контрабанду через знакомых на таможне в Бресте.  Также Соломон Шнейдерман ( Израиль ) Сергей Сорока ( род в Киев)  ( Израиль ) Михаил Зингер ( кличка Мойша) Род Киев – Подельник Маркова и Эренбурга .

Володимир Касикін був завдовжки в життя колекціонер і власник магазину антикваріату Володимира з 1992 року Володимир є фахівцем в області давньоруських творів мистецтва, релігійних ікон і артефактів. Має дипломи випускників в історії декількох російських вузів. Він служив на російських археологічних проектів. Володимир надає консультаційні послуги аукціонів, музеїв і приватних колекцій в Сполучених Штатах і за кордоном.

Володимира антикварний магазин в Нью – Йорку є вельми шановний продавець з великою кількістю постійних клієнтів. Сертифікати автентичності для всіх ікон і російського срібла надаються за запитом.

https://artvkg.com/content/4-about-us

 

Дмитрий Марков впервые заинтересовался коллекционированием монет и медалей ещё в 1972-м году. В 1985-м он закончил Исторический факультет Киевского Университета, получив ученую степень за работу “Монетное обращение в средневековой России (VIII – XIII вв.)”. Его широкий диапазон интересов включает в себя русские и советские ордена, медали и предметы военной истории, русские и античные монеты, антиквариат и многое другое. Им опубликовано несколько статей по этим темам.

8888В 1990-м году Дмитрий Марков иммигрировал в США, где на следующий год основал собственную фирму “DMITRY MARKOV Coins & Medals” На сегодняшний день Дмитрий является одним из самых больших и авторитетных дилеров мира по русским монетам и наградам. Филиал его фирмы находится в Нью-Йорке.

На сегодняшний день фирма “DMITRY MARKOV Coins & Medals” опубликовала 35 полностью иллюстрированных каталогов-определителей, наряду со многими другими коммерческими публикациями. В 1997-м году, Дмитрий Марков внес свой посильный вклад в развитие советской фалеристики, опубликовав A Checklist of Soviet Orders and Medals.”

Ось деякі лоти, які антикварна мафія збирається продати у січні 2018 року в Нью-Йорку. Зупинимо?

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Мер Микола Греков: Дармоїди вiд народу. Про АМУ

  • 08.12.17, 12:58


Вони повинні працювати на нас, а вийшло все навпаки. У 2010 році я був обраний міським головою Олександрівська і, коли почав виконувати обов’язки, дізнався, що місто входить в АМУ (Асоціація міст України), куди громада робить регулярні внески.

Доброволець ЗСУ Микола Греков, мер окупованого міста Олександрівськ згадує недавні події і розмірковує про проблеми місцевого самоврядування.

За це, АМУ повинна відстоювати інтереси місцевого самоврядування і права територіальних громад. Насправді, це фейкова структура, якою влада користується як презервативом, як, до речі, і її керівником, обраним з мерів міст, та дирекцією, яка і сама не проти залізти в будь-який владний зад.

Це збіговисько, яке навіть не може постояти за себе і своїх членів.
Після того, як я звернувся в 2011 році, в АМУ і до мерів міст, з пропозицією в день місцевого самоврядування не горілку пити за рахунок бюджету, грантів і підприємців, а вийти і відстояти свої права, я маю на увазі права місцевого самоврядування та територіальних громад, через 15 хвилин після моєї телеграми мені зателефонував Луганський губернатор Престюк і почав погрожувати аж до фізичної розправи, і заткнувся лише після того, як був посланий на…. Потім мене вмовили не робити розсилку і пообіцяли обговорити мою пропозицію на АМУ. І тут понеслося – сотня перевірок, 5 кримінальних справ, прес з усіх боків.
Зі своїми колегами, мерами міст-супутників, ми створили секцію таких міст при АМУ, хоча зустріли доволі значний опір від мерів великих міст, керівництва та дирекції АМУ, Асоціації малих міст, які входять в АМУ. Нас відмовляли і заважали, ніби ми у них шматок хліба відбираємо.
Але була й користь з АМУ.

Так виглядає, що всупереч прийнятої в цій установі практиці, АМУ дала мені адвоката Івана Макара, з яким ми подружилися і доля досі веде нас разом.

Частину справ ми виграли, частину, під нашими аргументами закрили самі правоохоронці, хоча І.Макар мене попереджав, що все рівно вони мене дотиснуть. В 2012 в травні, СБУ і прокуратура Луганської області сфальшували проти мене ще одну кримінальну справу і три місяці я провів у СІЗО. За цей час секція міст-супутників в АМУ була розпущена.
Дякую адвокату Івану Макару, що від мене не відмовився, хоча АМУ вже не хотіла щоб він мене захищав. А коли почався Майдан і все закрутилося, я багато разів звертався і навіть приїздив до Києва, щоб АМУ зібралася і висловила свою думку з приводу того, що відбувається в країні чудес, але керівники Асоціації ухилялися.

Кримська Донецька і Луганська дирекції АМУ відкрито виступили на підтримку Януковича і Путіна, а сама Асоціація мовчала і мовчить досі.
Ми з І.Макаром пішли добровольцями в батальйон “Айдар”, але як і раніше намагалися зробити хоч щось, щоб Асоціація висловилася з приводу війни, анексії, окупації, але вона мовчить.

Макар після року служби в ЗСУ і демобілізації був звільнений з АМУ. Вже замість Вілкула, ламаючи через коліно волю мерів, вибрали нового голову Кличка на цю посаду замість Садового, якого хотіли мери, а АМУ, як і раніше, мовчить і продовжує облизувати владні зади.
Частина мерів з окупованих територій зрадила присязі і перейшла на службу до терористів-сепаратистів, частина знаходиться в розшуку, як, наприклад, Кравченко, частина в СІЗО. Всі вони проводили референдум, агітували і організовували мітинги, протести, вивезення тітушок, закликали створювати озброєні загони.

Дехто з тих, хто проводив референдум, досi є мерами в містах і спокійно працює далі. І ні МВС, ні СБУ, ні прокуратурі до них немає претензій. Аналогічно й депутати місцевих рад, які привели війну, вільно їздять туди-сюди і живуть і в ОРДЛО, і в Україні, і мають там і тут бизнес. Ніхто не притягнутий до відповідальності, нікого не позбавили українських нагород, звань і українських закордонних паспортів, за якими сепаратисти-терористи мандрують по світу. А АМУ, як і раніше мовчить, а всі мери-сепари досі залишаються членами АМУ!
В грудні 14 року я з І.Макаром, приїхали на річні збори АМУ, але їх через наш приїзд скасували. Мені жодного разу звідти не дзвонили, хоча у нас на окупованій частині Донбасу і Криму дуже мало мерів, які відмовилися служити путінським терористам-сепаратистам і під загрозою свого і своєї сім’ї життя, залишивши все своє майно, виїхали з окупованих та анексованих територій. – пише в соцмережах

Николай Греков

А АМУ навіть не подумала за таких своїх колег. Напевно, гусак свині не товариш. І якщо мовчить АМУ і її керівництво, то нехай МВС, СБУ і прокуратура дасть оцінку діяльності цих слуг народу…

Та й ВР варто дати відповідь, хто ми – мери чи …

Що з місцевим самоврядування на тих територіях і чи приймуть закон щодо функціонування місцевого самоврядування на цих територіях – невідомо. Порятунок утопаючих – справа рук самих утопаючих.
Отака подяка за допомогу від вічного мера окупованого міста АМУ і колегам, українським мерам, багатьох з яких він не вважає навіть своїми колегами, і якому соромно за АМУ, за деяких її членів і за тих, хто їх обирає.

В США продають скарби

  • 06.12.17, 16:44

Мінкульт України, МЗС і СБУ знову програють Мінкульту РФ, ФСБ і єврейській мафії. Як завжди. Команда журналу “Музеї України” вже до того якось і звикла. Очікуйте традиційної міжнародної ганьби.

Сайти антикварної єврейської мафії, що пограбувала провідні музеї України, а нині гарячково легалізує вкрадене перед вивозом до путлеровської Росії, що крім нас ніхто не читає?

То продивіться і вжахніться – http://www.thenewyorksale.com/nysale/

Є добре відома міжнародним спецслужбам група колишніх киян (і не тільки), виключно єврейської національності і переконаних прихильників іудаїзму, що для знаючих людей є зрозумілим…

Саме ця, добре структурована і організована банда, у 80-90 роки минулого століття, ТОТАЛЬНО пограбувала і підмінила знакові експонати провідних музеїв України. Богообрані, їм все можна!

Особливо постраждав Національний музей історії України, Нацзаповідники у Лаврі, Софія Київська, Музей Києва, черкаські, чернігівські, львівські музеї… Тихі підміни і викрадення тривають і нині!

Ті мафіозі вчасно емігрували, мають громадянство США та Ізраїлю. І продовжують вдумливо грабувати і вивозити культурну спадщину України.

За повної бездіяльності вищого керівництва СБУ, МВС України, “легковажності” МЗС і демонстративної “відмороженості” Мінкульту України, до якого листи, заяви, сигнали просто ніколи “не доходять”! Про митників без матів краще не згадувати…

Що тішить, більшість членів тієї антикварної єврейської мафії вже багато років “завербовані” спершу КГБ УССР, потім СБУ, нині вже мабуть і модним НАБУ! “Постукують” і явно щедро діляться з кураторами контрабандних культурологічних потоків. Як хто не знає, нині це Польща (транзитом через Білорусь). Потім Німеччина, Франція, Англія і США…

Що веселить ще більше, все це кодло оптом завербувала і  ФСБ РФ! Нині саме вони є кураторами  ОЗУ. “Творче керівництво”, як хто не знав, перебрав на себе сам таваріщ Медінський – теж відомий сіоніст і міністр культури РФ. Саме його кишенькові антиквари, що обслуговують вищі ешелони рашенської імперії, зафіксовані на всіх основних мистецьких аукціонах останніх десятиліть. Вони, до речі, і не ховаються, діють нахабно, чомусь відверто зневажаючи міжнародні спецслужби, які традиційно відслідковують антикварні шабаші, де майже завжди торгують краденим… Плюс, відкрито відмивають гроші – саме цим пояснюються захмарні ціни на деякі лоти…

Якщо навіть маленький журнал “Музеї України” отримує і періодично публікує детальні списки контрабандистів, маршрути, схеми, то що цього всього не мають в СБУ, МВС, Мінкульті, МЗС, митниці?! Мають, все прекрасно знають і розуміють. Чому нічого не робите, корупціонери?

До хлопчиків просто не доходить, що є такі ж детальні схеми і списки ВСІХ негідників у погонах, які те все кришують. І є таке внутрішнє відчуття, що ті нахаби, скоро отримають потужні “привіти” від колег із зарубіжних структур, де корупція не така загребуща…

До речі, Фіма – з дурнуватим погонялом, затарений краденими предметами мистецтва, нині в Києві. Буде їхати на Польщу днями… Що, в СБУ вже одні дебіли залишилися? Не знаєте? Перехопите? Чи вам ще і адресу з телефоном скинути? А нема…

Спеціально для недороблених з Мінкульту, МЗС, СБУ, Посольства наркоманів України у США ще раз нагадую, що вам недолугим треба негайно зробити, і чого ви через тупість не зробите!

НЕГАЙНО (Мінкульт, СБУ) пишете накуреним в МЗС України. Ті роблять подання в Державний департамент США і ФБР США. Питання просте – є аукціон, що продає ймовірно викрадені в державних музеях України культурні скарби. Покажіть документи легалізації – юристи знають. Залучить істориків… До проведення розслідування – ВСІ лоти того мафіозного аукціону БЛОКУЮТЬСЯ і вилучаються.

В день торгів, всіх пасажирів чартерних рейсів з Москви, за поданням України, ФБР не дуже ввічливо покладе фізіономіями в паркет. Це те, що ми повинні були зробити ще на початку 2017, а через тупість деяких чиновників-зрадників, не зробили…

За двадцять років, що я про це пишу – вже набридло. За місяць аукціон мафії продасть серію знакових для України артефактів, які з легальними документами полетять до рашки.

СБУ і Посольство в США стурбуються і може навіть прийдуть на торги. Мінкульт напише в МЗС. Ніхто нічого реально не зробить. Бо дебіли і зрадники. Торги знаємо коли – слідкуйте самостійно.

Однак, є свіжа сюжетна лінія, що може все змінити.

НАБУ!!!

На них круто наїхали саме ті, що саботують повернення культурних цінностей, у тому числі.

Десять останніх років бидлоеліта України спрагло ковтала мафіозні наживки у вигляді витворів мистецтва, які їм поблажливо, за півціни, поставляла міжнародна антикварна мафія… Крадене у відомих людей Заходу і мафіозі планетарного рівня.

А тепер натяк. В НАБУ вже є фото і відеосвідчення картин і витворів мистецтва в деяких будинках і дачах, де вже пройшли обшуки…

А тепер черкніть в ФБР, МІ-5, німцям, французам і особливо, в Швейцарію…

Тепер зрозуміли, чому нашу бидлоеліту можна оптом називати дебільною…

Вас візьмуть не лише за відмивання грошей! А й за скупку крадених витворів мистецтва! Це – набагато гірше…

Давайте зупинимо хоч цей мафіозний антикварний торг!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

 

Велике Князівство Київ. Володимир I, Великий, 980-1015. Сребренник. 1,85 гм. Тип I, Рубльов V.1.1.2.2.4 – це монета. Постійна, облицювальна постать принца Володимир тримає довгий хрест у лівій руці, тамгу в правильному полі, легенда навколо / Обличчя, найменша фігура Христа, борода складається з чотирьох гранул.
Надзвичайно рідкісний та історична монета. Цей тип монети був обраний як обкладинка монети на 2016 рік Рублівський каталог. Край обрізаний і обірваний.
Глибоко сірий над деякими знаходять патину і важкі подряпини

http://www.thenewyorksale.com/nysale/pics/nysale44-coins.pdf

Велике Князівство Київ. Святополк "Проклятий", 1015-1019 рр. Сребренник. 3,42 гр. Тип II. Рубль 5.2.1.2.2 - це монета. З назвою "Петрос". Піднімайся Фігура Святого Петра, стоять обличчям, тримає скипетр / Дворучний тагга з одним кінець закінчується хрестом. Надзвичайно рідко. Легко обрізаний, ховається. Старі подряпини на зворотний

Литва. Київ Князь Володимир Ольгердович, 1362-1394 рр. 0,52 гр. G-P 2550 (R3). Котляр типу 2. Подвійна хрестоподібна тамгга з гранулами / "IS" в бісером коло, сім листів легенди "Влодомир" навколо. Дуже рідкісний. Дуже добре збереглося Литва. Київ Князь Володимир Ольгердович, 1362-1394 рр. 0,26 гр. G-P 2552 (R3), Котляр тип 3. Двохрізовий тембр з пелюстами / хрест у бісеру коло, залишки легенди навколо. Дуже рідкісний. Вихований в 1:00.  

Нано-способности побеждают гравитацию - Стасюк

  • 04.12.17, 11:57

Нано-способности побеждают гравитацию

Гекконы давно победили гравитацию. Двигаются по вертикальным стеклянным стенам и по потолкам.

Это доказанный научный факт.

Презентация открытия способности человека в нейтрализации гравитации будет в ближайшее время продемонстрирована всему миру Константином Стасюком.

Это очень простая, доступная к пониманию система движений, уменьшающая давление веса тела на поверхность земли.

Человек получает новые способности. Уменьшается давление на кости, суставы, позвоночник. Снижается напряжение мышц, включая сердце.

Технология основана на повышении высокочастотных колебаний клеток организма. Высокая частота импульсов производит реструктуризацию жидкости. Улучшается процесс прохождения крови по сосудам. Изменяется структура лимфы.

Мышцы и ткани приобретают сверхэластичные свойства.

Это дает эффект увеличения амплитуд движений, гибкости, подвижности, скорости.

Новые технологии повышения активности высокочастотных колебаний позволяют создать силовое поле собственного организма, которое противодействует гравитации.

Тело человека становится легким, воздушным, кардинально повышается работоспособность, сила, выносливость.

А это доминирование в спорте, науке. И уже есть шанс  вернуть здоровье и молодость…

http://stasuk.com.ua/

Об этом поговорим на демонстрациях Константина Стасюка…

Минная проблема Донбасса

  • 03.12.17, 07:01


Войны рано или поздно заканчиваются…

Близится время, когда боевые действия на Донбассе перейдут в политическую и социальную плоскость, но мирным это время можно будет назвать весьма условно. Весьма большой объем проблем по этому региону «ушел в осадок». Но не только  о социально-политическом аспекте придется задуматься руководителям государства и не сразу уйдет в прошлое угроза жизням простых людей земли шахтерской…

Директор НИИ прикладной Эниологии Юрий Анатольевич Ярошенко размышляет на тему разминирования.

«Проверено. Мин нет!» Эту надпись на стенах домов освобожденных городов мы помним по фильмам и книгам о Второй мировой войне. Самое горькое, что они снова появятся на полях и улицах освобожденного Донбасса.

С начала вооруженного конфликта на Донбассе и, к сожалению, надолго одной из главных и страшных проблем жителей региона, остается проблема мин и неразорвавшихся боеприпасов.

Существует статистика, озвученная британской благотворительной и американской некоммерческой организации HALO Trust и Международным Комитететом Красного Креста, что с начала боевых действий (начиная примерно с середины 2014 года) на территории Донецкой и Луганской областей от подрыва на минах погибли около 250 мирных жителей. Статистика по раненым еще более плачевна – до 500 человек.

Проблема разминирования территорий и объектов инфраструктуры на Донбассе уже стоит весьма остро, но после окончания боевых действий она выйдет на первый план.

История национальных, межгосударственных и этнических войн в различных регионах мира показывает нам ее остроту и возможные меры по ее решению.

в\ч 10003

После того, как в конце 80-х были реализованы программы «Синяя сетка» (по линии Министерства Обороны СССР и «Красная сетка» (по линии Академии Наук СССР) – задача этих проектов не только сбор УФОлогической и аномалистической информации, но и отбор людей, обладающих особыми, паранормальными способностями, были сформированы особые воинские подразделения и исследовательские группы.  Они были востребованы в самых разных проектах. Были среди них и уникальные операторы биолокации.

Справка

Оператор биолокации – код согласно КЛАССИФИКАТОРА ПРОФЕССИЙ ДК 003:2010-3111. По нормам еще советского времени рабочее время – не более 3-х часов в день.        Биолокация (радиэстезия, лозоходство) – это способность человека ощущать излучения объектов живой и неживой природы. Под биолокацией понимают способность маятника или рамки под воздействием каких-либо внешних факторов приходить в движение. Иными словами, биолокация –название применяемой с древнейших времен и широко известной способности определенного индивида получать ту информацию, которая недоступна человеку, пользующемуся исключительно пятью органами чувств.

Специализация  операторов биолокации в армии – это в первую очередь разведка. Но кроме прочего и ДИСТАНЦИОННОЕ определение наличия минных полей и место минирования объектов инфраструктуры цехов, шахт, административных зданий.

Реально наши военные специалисты работали таким образом в рамках деятельности различных военных миссий во многих регионах мира, в частности в африканских странах. И эффективность работы военных операторов биолокации была весьма высока.

Донбасс потребует к себе внимания таких специалистов!

Конечно же – разминированием будут заниматься другие – специалисты ВСУ, а, возможно, и представители частных иностранных компаний, специализирующихся на разминировании. Эти тендеры,главным образом, могут получить британские компании – Armor Group, Mine Advisory Group, Bactec и Minetech, американские –  Montaneisen GmbH, ATG – Allied Technology Group, Environmental Chemical Corporation (США), Environmental Hazards Specialists International (США), Explosive Threat Assessment (США), Foster Wheeler Environmental Corporation (США), CMS Environmental Inc (США), MIBG (США), EOD Technology, Inc. (США), Ronco Consultung Corp. (США), ну и, конечно же украинская – Державне підприємство «Укроборонсервіс».

Украина, не смотря на то, что не смогла пробиться на мировой рынок услуг по разминированию, за исключением Ливана, где государственная компания «Укроборонсервіс» смогла в 2002 году получить контракт по обозначению границ (с проделыванием проходов) приграничных с Израилем минных полей (правда в  Турции работу смогла получить другая украинская  «саперная» фирма – «Трансимпекс»), сможет получить контракт на работу на своей территории.

По информации HALO Trust, наиболее опасным участком Донбасса является 15-ти километровая зона вблизи  Мариуполя, Краматорска, Славянска и Станицы Луганской.

Война есть война…  И, к сожалению, несмотря на подписанные в марте 2016 года договоренности о разминировании на Донбассе, которые заключили стороны конфликта в Минске, минная проблема на Донбассе до сих пор не решена.

Георгий Тука -заместитель министра по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц, обратил внимание общественности, что  на разминирование территорий в зоне военного конфликта на Донбассе потребуется около 10-15 лет. Как он заявил, один год активных боевых действий ведет к десятилетней работе по разминированию. И, естественно, для решения такой стратегически важной и объемной проблемы понадобится серьезная финансовая и практическая помощь международных организаций и структур.

Только  при таких условиях на территории украинского шахтерского края сможет появиться табличка: «Проверено. Мин нет!»

світ художника Костянтина Шиптя

  • 02.12.17, 14:14

Несподівано відкрив для себе яскравий світ художника Костянтина Шиптя. Вірніше, мислителя. Картини – результат його роздумів про сенс життя, Добро і Зло, Красу…

Дуже часто всі ці філософські поняття він поєднує в образі оголеної жінки, яка є Початком всього. Та і Кінцем…

Мені сподобалося самопредставлення на його сайті: “Зазвичай, сторiнка «Про автора» – це нудний перелiк назв та дат. Бува ще тягуча нецiкава стаття художнього критика, що у малозрозумiлих термiнах розповiсть про роботи художника та розтлумачить їх таємний змiст (якого вiн сам не знає). Але на моїй сторiнцi – цього нема.

Той хто має очi – той побаче, i йому не потрiбнi чужi пояснення. Вiн сам здатний оцiнити та зрозумiти. Мене дивує, що люди в цьому питаннi бiльше довiряють «професiональним критикам», нiж своїм очам i серцям.
Тепер декiлька слов про мене. Навряд комусь з Вас цiкаво, коли я народився i яку школу закiнчив. Що таке бiографiя? Низка дат i цифр, мiж якими затиснуто живу людину, перетворену з особистостi в суху статистичну одиницю, яка iснує мiж двома датами – народження i смертi. Найважливiше в моїй бiографiї те, що я народився, i остання дата ще не проставлена. I цю дистанцiю мiж двома подiями я намагаюся малювати широкими яскравими мазками, не шкодуючи фарб та почуттiв.
Якщо Ви ткнете пальцем у мапу Європи, то в її географiчному центрi буде Украiна – моя Батькiвщина, де я колись з’явився на свiт. Земля, що нiколи не знала спокою i завжди його бажала. На своєму прапорi ми намалювали блакитне небо та жовте пшеничне поле. З’єднали недосяжну духовну чистоту неба iз плотською чарiвнiстю землi, з усiма її правдами та кривдами. Люди, що тут мешкають, увiбрали в себе несумiснi душевнi якостi. Дивовижним чином в них поєдналися протилежнi бажання, прагнення i постiйна мiнливiсть думок. До цього народу належу i я. Моє життя не нагадує безперервну лiнiю, вздовж якоi височать пам’ятнi стовпчики подiй. Це бiльше схоже на мозаїку, в якiй з численних кольорових шматочкiв я намагаюся зiбрати щось осмислене. I в цьому менi допомагає творчiсть. «Dum spiro, spero». Поки дихаю – сподiваюся. Цi слова, як Вiфлеємська зiрка, супроводжують мене по дорозi життя, через бурхливий океан, де людськi долi, як примарнi болотянi вогники мерехтять у темрявi Всесвiту”.

До речі, можливо на початку 2018 року, у виставковій залі Донецького обласного художнього музею у Дружківці, відкриється виставка сумського художника Костянтина Шипті. Директор ДОХМ Наталка Іванченко вже почала перемовини…

Не варто багато писати про картини і художника. Картини варто роздивлятися і робити власні висновки. До того ж, під багатьма роботами на своїй сторінці в Фейсбуці, Костянтин розмістив розлогі коментарі-пояснення.

Україна повинна знати своїх сучасних художників!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Ми живемо в еру науково-технічного прогресу та генної біоінженерії. І хоча ще достеменно не відомо, куди приведе ця стежка, але людство вже знаходиться в ейфорії від своїх досягнень. Цьому і присвячена моя робота “Тріумф науки”

 Вічна тема боротьби і єдності протилежностей, яка є двигуном життєвого руху у Всесвіті…

Сцена готова. Завіса відчинена. Перші ряди заповнені вщент. Бажання змішане з жахом повністю захоплює розум. Безглузда смертельна гра під назвою „Життя” починається. Відвага, азарт, кров і піт – все це є в цій класичній п’єсі. Переможець і переможений, радість і відчай. І на фоні зникаючого за обрієм червоного диску, живі істоти виборюють своє право на існування в наступному дні…

Дон Кіхот – символ вічної боротьби нерозважливого божевілля з понурою повсякденністю…

 

Костянтин Шиптя.
Сучасний український митець.
Мій сайт: http://shyptia.sumy.ua/

Козак Мамай – вічний герой і оберіг України. Душа народу, її символ і пророк. Надія народу на такий козаків, що зараз, в мороз та негоду захищають наш спокій від кривавих загарбників…

 

Стоячи над прірвою, дивимось у безодню, і безодня дивиться на нас…

Є стародавня легенда про святого Антонія, якого спокушали демони. Вони лякали його страхіттями, або пропонували привабливих жінок, золото та владу в обмін на те, щоб він поступився своїми принципами. Цю історію переживає будь-яка людина кожного дня. Важкий вибір між бажанням і голосом розуму. Хтось подолав свої спокуси, а хтось піддався їм. Внутрішня боротьба, яка ніколи не закінчується. І в борні цієї битви хтось становиться сильніше, знаходить смисл життя, а з кимось відбуваються дивні метаморфози …

Технология будущего от Константина Стасюка

  • 02.12.17, 06:01

Константин Стасюк – 63 года, рекордсмен, целитель, феномен.

Готовит презентацию неимоверного  открытия.

Готов показать и объяснить новые, доселе скрытые способности человека в нейтрализации силы притяжения земли.

Гравитация побеждена!

Двигаться вдоль поверхности Земли, не отталкиваясь от нее, а используя перемещения масс собственного тела, уже – реальность!

А это – левитация.

Покажем: сверхскорость движения рук. Другие амплитуды движения, сверх-выносливость…

[email protected]

дохм і нацмузей у пирогові - друзі

  • 25.11.17, 03:59

Налагоджується співпраця між музейниками прифронтової Донеччини і фахівцями провідних музейних закладів України.

24 листопада 2017 року КЗК “Донецький обласний художній музей” підписав договір про співпрацю з Національним музеєм народної архітектури та побуту України.

-Два скансени об’єднались для вивчення етнографічної спадщини на Донеччині і проведення спільних заходів.- повідомила директор ДОХМ Наталка Іванченко, – Заплановано ряд спільних акцій, які будуть мати значний культурологічний резонанс.

-Ми розуміємо, як важко доводиться колективу Донецького художнього, приміщення і колекція якого залишилося в окупованому Донецьку! – зазначила Генеральний директор Національного музею народної архітектури і побуту України Оксана Старак-Повякель, – Тому зробимо все, аби методологічно підтримати колег, продумуємо організацію заходів як в Києві, так і в Дружківці. Разом – переможемо!

Чудово! Цей договір відкриє обом сторонам широкі можливості для збирання, вивчення, узагальнення й експонування етномистецьких артефактів. – прокоментував відомий донецький художник Володимир Півень, – Музейне життя Донбасу відроджується!

Як відомо, ДОХМ було перереєстровано на підконтрольній Україні території на базі філії в селі Прелесне.

З грудня 2017 року, Донецький обласний художній музей переїздить до нового приміщення і виставкової зали у місті Дружківка, що дозволить вийти на нові рівні організації мистецьких заходів. Музейники вдячні Управлінню культури і туризму Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, Дружківській міській Раді за розуміння і реальну допомогу!

Прес-служба ДОХМ