Капітальне прибирання водойм міста важкою технікою зусиллями гро

  • 25.03.17, 02:13


   Весняні промені прогрівають землю кожного дня сильніше і мали б освітлювати чистий та охайний Київ, натомість сніг зійшов і відкрив нам весь краєвид прибережних територій.

Пляшки, склянки та багато іншого непотребу лежить на берегах водойм нашого міста, а потім все це потрапить у воду. Тож щоб цього не відбулося , а береги річок та озер дивували нас своєю красою ГО «ЕкоГромада» запрошує всіх приєднатись до цілої серії суботників у нашому місті.

   В суботу, 25-го березня 2017 року відбудеться "Капітальний суботник» ініційований громадською організацією «ЕкоГромада», що стартує на озері «Небріж».

Місце зустрічі - о 12:00 перетин вул. Софії Русової та вул.Колекторної , що біля м.Осокорки.

 На цій водоймі ми офіційно розпочнемо прибирання міста, де збереться найбільша кількість волонтерів,  відбудеться вивіз сміття важким транспортом, на пляжну зону буде завезено чистий пісок. Після  закінчення прибирання гості поласують  смачним та запашним  обідом, що приготується  на вогнищі...

  Дякуємо бізнесу та організаціям, які допомагають громаді в проведенні подібних заходів. Кошти на проведення суботників та техніку надали: банк «АРКАДА», КП «Плесо», ТОВ «Епіцентр К». Також дякуємо громадським організаціям та небайдужим киянам, що приймають участь у поліпшенні екологічного стану довкілля, а саме: ГО «Україна.Воля.Життя», «Федерація Морських Рибалок України», ГО «Водно-спортивний комплекс Видубичі», ГО «Націонал-патріотичний рух  України», ГО «Дарницька Громадська Варта», клуб сімейного дозвілля «Salo-мандри».

Також громада в цей день буде проводити суботники на територіях Десенки, Чорторий Деснянського та Дніпровського району, Миколайчик, Сонячне, Наталка, водойма по вул. Закревського. Запрошуємо усіх охочих приєднатися до нашого заходу та зробити перший крок у цьому році до покращення екологічного стану в місті разом з ГО Екогромада

Зробимо Київ чистим разом !!!

 

Акредитація змі та координація заходу :  (098)12-12-011 Тарас

«Святе сімейство» або яблуко від яблуні не далеко падає.

  • 23.03.17, 15:19


У кого що болить,

той про те й говорить.

(Українське народне прислів’я).

Як стверджують класики,  історія суспільства розвивається згідно спіралі. Всі доленосні події  мають свої причинно-наслідкові   зв’язки.  Це про глобальні події, які історики неодноразово аналізують і навіть можуть передбачити. Давно проведені вченими історичні паралелі подій, спричинених діями тих або інших так званих лідерів нашої країни або будь-якої іншої країни  світу. Жоден політик, лідер за всю історію суспільства не скористався і не використав подібні дослідження, які могли допомогти зменшити або зовсім знизити ризик наслідків  їх безглуздих або амбіційно навіжених вчинків.

А тепер давайте повернемося в ті, ще не такі далекі події, які на нашу думку, якщо би пішли по іншому шляху розвитку, то могли би знизити ризики хаосу і того безглуздя, яке відбувається зараз в Національному музеї історії України.

У 1982р. на ім’я заступника Голови Ради Міністрів України Орлик М.А. приходить «лист  без підпису». Щоб було всім зрозуміло, приводимо його повністю із оригінальною орфографією, згідно архівним матеріалам  (ЦДАВО. Ф.5116,оп.19, спр.1837, арк.66 – 69).

«Шановна тов. Орлик М.М.

Перш за все, пробачте, що турбую Вас своїм листом. Надіюсь, тільки Ви можете розібратись як слід у цій справі і зробити належні висновки. Справа така: У музеї-квартирі покійного П.Г. Тичини вул. Репіна,5 працює директором музею тов. Блюдо Оришка Дмитрівна.

ussr-posters-69   Не знаю, хто її призначив на роботу, але знаю, що це нечесна жінка, неграмотна і погана як людина. Тов. Блюдо О.Д. мала доступ до квартири П.Г.Тичини і після смерті його дружини, обікрала квартиру із своїм чоловіком – Блюдо Віктором, всі цінності привласнили собі (ще до комісії, яка там була).

Блюдо Віктор, чоловік Блюдо О.Д. у двох обкрадають бібліотеку П.Г.Тичини. Крадуть цінні книжки з бібліотеки і продають їх за дорогу ціну, гроші собі в кишеню. Як кажуть, вовк і лічене краде, ось так вони працюють.

У відділі кадрів у Блюдо О.Д. свої люди. Не знають, а може і знати не бажають. Перевірити їх не так просто. Блюдо О.Д.  цю перекупку, злодійку пора давно вигнати із музею. Їй там не місце.

Спадщина П.Г. Тичини дісталась державі після його смерті, мусить бути на пам’ять  для багатьох поколінь людей. Така як Блюдо О.Д. з брудними руками, недостойна там працювати. Блюдо О.Д. як циганка, хто їй потрібний. Задобряє, гостинці носить, все достає.

Прошу прийміть належні міри, щоб зберегти цінності музею.

З повагою Ю.М.

1982р. Київ»

26.03.1982р. цей лист був направлений Управлінням справами Ради Міністрів України до Міністерства культури України для перевірки фактів. Заступник міністра І.Т. Буланий дає вказівку Головному управлінню культури до 8.04.1982 перевірити всі факти і доповісти. Вже 15.04. 1982р. так звана перевірка була здійснена. І після радянсько-чиновничого листування п. Міністр культури С.Д.Безклубенко, який своїм наказом і призначив Блюдо І.Д. у 1979р. на посаду директора літературно-меморіального музею-квартири П.Г.Тичини, вже 20.04. 1982р. надсилає, як ви думаєте, звісно позитивний лист до Ради Міністрів України. Ситуацію «зам’яли», м’яко кажучи.

А тепер повернемося у сьогодення. Сосновська Т.В.,  донька Блюдо І.Д. багато років очолювала цей чудо-музей і судячи з стилю керівництва, вся родина відносилася  до цього закладу як до своєї трикімнатної власності.

У лютому 2016р. в Літературно-меморіальному  музеї-квартирі П.Г.Тичини була проведена перевірка, яка засвідчила серйозні порушення, які знову таки залишилися без належної уваги Міністерства культури. А чому? А тому, що все знову повторюється, бо Міністром культури був Кириленко В., який і відправив, не зрозуміло за які заслуги, п.Сосновську на таке підвищення як призначення на посаду Генерального директора Національного музею історії України.

А тепер подумайте, на що чиновники закрили очі, музейники зрозуміють. По-перше, звіряння пам’яток з дорогоцінного металу зовсім не проводилося. Остання звірка всього фонду  27324 од. була проведена у 2006р. По-друге, головний хранитель, який працював з 1995-2015р.р. не мав взагалі актів прийому-передачі колекції на своє матеріально-відповідальне  зберігання. Отак! Вони працювали і гроші отримували за свою роботу. І це ще не все. Відсутня внутрішня музейна інструкція, яку Сосновська Т. як керівник так і не зробила.-пише https://surmanova

Йдемо далі, не була взагалі заведена книга тимчасового зберігання, відповідно всі тимчасові виставки НІКОЛИ!!! не бралися на облік.  Всі музейні предмети, які надходили тимчасово до музею не обліковувалися. Скільки можна на цьому зробити махінацій? Заносимо одне, а виносимо інше. До речі, така практика застосовується особисто Сосновською і в НМІУ.

Працюючи директором трикімнатної квартири, керівник Сосновська Т. навіть не спромоглася провести елементарний ремонт у фондосховищі (загальна площа13 кв.м.) і познімати зі стін плісняву. Як зафіксувала комісія, доступ до фондосховища та експозиції взагалі неконтрольований.  Також є картини та пам’ятки, які неатрибутовані та  належно неопрацьовані. І скажіть, будь ласка, чим займався колектив під керівництвом такого керівника як Сосновська Т. Відповідь ясна – один піар, окозамилювання, приписи, брехня, ротація кадрів – все те, що вона продовжує робити в НМІУ!!!!.

А тепер саме цікаве,  що було виявлено та зафіксовано комісією: при Сосновській Т. були виготовлені копії робіт відомих художників ( 6 од.) Шовкуненко О. Сиротенко О. Глущенко М., Трохименко К. Ці копії були виконані без будь яких наказів, перелік не оговорювався на  фондово-закупівельній комісії, а ні на науково-методичній нараді. На копіях були поставлені інвентарні номери оригінальних картин  основного фонду. Комісії не були надані будь-які документи, які б фіксували перелік творів, з яких виготовлено копії, хто виготовив ці копії, на якій підставі вони виготовлялись. Жодної документації про виготовлення копій, жодної!!!.  Комісія визнала, що «це є фактично фальсифікацією, коли за оригінал видаються копії».  В подібній ситуації виникає цілком зрозуміле питання:  оригінали – це дійсно оригінали чи копії?!! Тобто, роблю те, що вважаю за потрібне – родинне підприємство. Так керівниця відноситься і до НМІУ.  Але НМІУ  – це вам не музей-квартира П.Тичини з 14 працівниками, тут люди вміють (правда далеко не всі) за себе й свою честь постояти.  Тому так багато судових процесів в Національному музеї історії України.

А що далі… Жодного висновку. А ця керівниця в НМІУ скоротила, довела до звільнень або вивела з комісій по передачі  хранителів з багаторічним стажем роботи без передачі музейних пам’яток. Жодний хранитель не здав колекції!!!! Жоден! Це може бути в Національному музеї історії України, хранителі якого зберігають не 27324 од. як в музеї-квартирі П.Тичини, а на багато більше?!!  Всі чиновники Управління культури та  Мінкультури нічого не хочуть бачити, бо призначення було заангажоване. Бачите, як все повторюється! У 1982р «лист без підпису» не розглянули, а  у 2016р. офіційна перевірка була загальмована.

А тепер йдемо далі по «історичній спіралі». Перше, що зробила Сосновська Т.В. коли прийшла керівником в Національний музей історії України, ви будите сміятися, вона вивела з структури та штатного розпису саме бібліотеку музею, яка має більш ніж сторічну історію. Бібліотека досі не працює – це таємний об’єкт. Плітки йдуть про недостачі раритетних видань. Змінюється третій завідувач. Одна комісія заходить за іншою і результатів жодних. Ви можете собі уявити скільки махінацій можна зробити!!!  Тобто родина Блюдо-Сосновських з 1982р. цікавляться старовинними  виданнями. Також згідно нового штатного розпису і нової структури в музеї такого масштабу відсутня посада головного зберігача, тобто в музеї  П.Тичини вона – є, а в НМІУ – немає. Вірніше є завідувач відділу збереження (Головний зберігач), але що це не зрозуміло? Назва посади ?? Відомо тільки «реформатору» НМІУ.

Також дуже  було дивно і страшно чути, коли новопризначений генеральний директор  підходив до вітрини тицяв пальцем і казав: «А цей хрестик наче вчора зроблений. Треба замовити експертизу», «А може  Ви майсенську порцеляну в антикварний магазин вже давно віднесли?», «А як ви доведете, що це самі ті портсигари, які передали у 2002 р.?». І це тим співробітникам, імена яких на той час навіть не знала. Або побачивши в списках викрадених із експозиції в якихось далеких 1950-тих рр. звичайну ложку запитала: «А чому ви її не підробите? В мене є знайомі майстри які,  що хочеш зроблять!» Вразила відповідь спантеличеного співробітника, якому вона це заявила: «Ви знаєте я працюю в музеї 40 років, але в мене ніколи не було ТАКИХ ЗНАЙОМИХ!!!».  А ось у пані є і як ми розуміємо дістались у «спадок» від мами…

А тепер подумайте, якщо ще є мозок, а не корупційні схеми. До якої руйнації та до якого безглуздя, «плінтуса» доведе головний музей держави ця особа маючи такий досвід.

«Тичинознавці» з Комітету порятунку музею

Журнал “Музеї України” повернуто до ефіру!

  • 22.03.17, 06:54


Сайт журналу "Музеї України" зник і повернувся! Ми знову з вами, дорогі читачі!

http://www.museum-ukraine.info/

Після хамської поведінки керівника фірми Єврохост зі Львова, що відмовився виконати елементарні вимоги редакції і передати журналістам права на управління ресурсом, сайт було взагалі незаконно вимкнено і відлучено від ефіру!

Довелося шукати інші варіанти.

Музеї України повертаються!

http://www.museum-ukraine.info/

Ресурс працює на новому хостингу, трохи змінив доменну адресу…

Ми знову з Вами!

Музеї України

Образ Путіна у народній творчості

  • 19.03.17, 13:47


Путін уже не людина – то образ! Символ, як кажуть, фалічний. Такої кількості карикатур, гумористичних плакатів, сатиричних малюнків мабуть не збирав жоден світовий політик сучасності! Є за що…

Музей плакату України при часописі “Музеї України” спробував трохи систематизувати путінську тему у народній творчості народів Європи. Вийшла ціла віртуальна виставка.

Деякі автори, в основному, закордонні, свої роботи гордо підписують, як і українці, а от більшість росіян залишаються анонімними, або ховаються за псевдонімами. Путінська “демократія” вона така – навіть за перепост перепосту у соцмережах можна загриміти кудись в Комі. А за ядучу карикатуру можуть і до Колими не довезти…

Україна має до того недопалка великі претензії. Розстріл Майдану, окупація Криму, війна на Донбасі. Кров, смерть, страх, сльози, розруха. Як і в Сирії. Як і в Грузії…

Дивує рабська покірність і тупість колись великого російського народу, який за кілька років перетворився на тупе стадо рабів, не здатних не те що на Майдан, а навіть на легальну масову акцію протесту. Невже так подіяли телевізійні зомбі-пророки?

Добре, що серед росіян ще залишилися адекватні люди, здатні хоча б на сатиру. І є мільйони тих, хто ту сатиру позитивно сприймає, мудро чекаючи звільнення РФ від диктатури мафії.

Можливо саме для них ми і підготували віртуальну виставку “Образ Путіна у народній творчості”. Всі роботи взяті з відкритого доступу в інтернеті, деякі навіть підписані авторами.

Такі підбірки найбільш наглядно поясняють суть путінізму просто через веселі картинки. Без томів філософських обгрунтувань і  вироків Гаагського трибуналу.

Нормальні люди не можуть захоплюватися чи любити Путіна. Збоченцю і вбивці місце на смітнику історії. Однак, він продовжує правити, поширюючи погибель і горе.

Сподіваємося, скоро це закінчиться. І Росія отримає адекватну владу.

А Музей плакату продовжує систематизувати реальність через картинки…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України





kluch_jjoriki_vyznannua-fill-580x380

kluch_jjoriki_eurovision_ua-fill-580x380

17361646_1404127176318464_6673118250092514279_n

17201103_1402734876457694_9155368463274999032_n

17201012_1398379396893242_4446170145520391723_n


17103766_1391469804250868_6343329177554815671_n



17022311_1387969074600941_8787883277752344144_n


16998754_1387967261267789_6527575944308455909_n





16832279_1383008498430332_7874104661142880873_n




16730665_1376378829093299_9034650538142781402_n

16730498_1374751955922653_1094173080850988576_n

16730433_1373214412743074_2250122063126053565_n




16641012_1374816342582881_643916118016827738_n

16640785_1374839819247200_8098049973404241982_n

16298699_1352320891499093_4184653794871420307_n


16142449_1349079445156571_3549425546677226177_n

16142364_1344872808910568_5664794720082740608_n

16105512_1343871312344051_7172035525338165047_n



15825915_1329417950456054_5921516988490147521_n

Шоколадний батончик та інші карикатурні тварі

  • 16.03.17, 08:54


kluch_jjoriki_za_ugolok-fill-580x380

Українцям можна телевізор не дивитися. Достатньо, аби це робив талановитий художник з Хмельницького Жора Ключник. Таке враження, що новини проходять крізь його серце, втілюючись у влучні карикатури.

Дивлячись на ці малюнки, нічого пояснювати не треба. Всім вже все зрозуміло про тупих бариг, які монополізували вищі поверхи державної влади.

І це після кривавого Майдану, вигнання (часткового) банди Я-овоча, втрати Криму і вже трирічної війни на Донбасі.

Одні воюють, інші торгують. Такими темпами переговори в Мінську триватимуть ще 20 років. Як по Придністров`ю, Карабаху, Грузії… І тотальна брехня від влади, таємні домовленості з рашистами, змова з олігархами, більшість з яких стоять на чітких антиукраїнських позиціях. Та і що взяти з Батончика, творця СДПУ (о), Партії ригів, вірного хазарина УПЦ фсб?

Який президент, така і його убога команда. Вкрасти і набрехати – їх стиль.

Все це під час війни, підвищеної світової уваги, небувалої консолідації нації, кращі сини якої пройшли АТО як добровольці і волонтери. Якось вже набридло терпіти те барижне кодло.

Особливо яскраво масова тупість Батончика і його кагалу проявилася під час блокади злочинної торгівлі з терористичними ЛДНР. Хто був у Першій лінії оборони бачив той шизофренічний сюр. Йде бій, лупить арта, героїзм-відвага. Гудок. Все затихає. Через лінію фронту велично йде перегружений товарами і вугіллям ешелон. Пройшов. Героїчна бійня поновлюється. Вбиті, поранені…

Що вже казати про побори на блок-постах, потік контрабанди у обидва боки?

Так ця гібридна війна може тривати вічно. Бо вигідно. За що гинуть кращі хлопці? За стабільність фонду Рінатки Ахметова? За розширення торгівельної мережі “Рошен” у Рашці?

Скільки терпіти презирство і порушення закону потенційного військового злочинця Авакава? Хто призначив на такі відповідальні посади кримських скотів-сепарів “хенералів” від бабла Аброськіна, Малікова (керує всією АТО, як хто не знав…)?

А як ще можна терпіти напівграмотне хазарське базарне хамло, яке керує цілим Урядом, демонструючи небачені темпи росту зубожіння народу?

Досить це терпіти! Символічні 10 патронів і конфіскація, про які давно пише легендарна Партія снайперів, миттєво позбавлять український народ страждань від глистів-паразитів. Бо безвідповідальна влада – злочинна! Глисти не наїдаються, лише ростуть.

Традиції військового часу…

Це фантастична анотація до віртуальної виставки карикатур художнього директора журналу “Музеї України” і Музею плакату Георгія Ключника. Традиційна підбірка малюнків, які ми робимо кілька років.

Ця – особливо наглядна.

Карикатурні тварі взяли владу. Час повертатися до реальності!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату, куратор віртуальної виставки карикатур

kluch_jjoriki_za_ugolok-fill-580x380

kluch_jjoriki_veerne_vidklucennua-fill-580x380

kluch_jjoriki_van_damm-fill-580x380

kluch_jjoriki_v_unison-fill-580x380

kluch_jjoriki_ukravtodor-fill-580x380

kluch_jjoriki_teteruk-fill-580x380

kluch_jjoriki_superkum-fill-580x380

kluch_jjoriki_sobacha_budka-fill-580x380

kluch_jjoriki_samopomich-fill-580x380

kluch_jjoriki_show-fill-580x380

kluch_jjoriki_revnost-fill-580x380

kluch_jjoriki_pozezny_schut-fill-580x380

kluch_jjoriki_obmin-fill-580x380

kluch_jjoriki_marka_a_ahmetov-fill-580x380

kluch_jjoriki_knikyly-fill-580x380

kluch_jjoriki_karta_smittua-fill-580x380

kluch_jjoriki_gryvnia_pisdec-fill-580x380

kluch_jjoriki_goncarenko_nemporno-fill-580x380

kluch_jjoriki_fatit_kormit-fill-580x380

kluch_jjoriki_eurovision_ua-fill-580x380

kluch_jjoriki_vyznannua-fill-580x380

kluch_jjoriki_anonim-fill-580x380

kluch_jjoriki_bazar_reformy-fill-580x380


Марксисти не читають Маркса!

  • 14.03.17, 14:53

325190ffbe18fcfe213c88aee5340f72

Всі доживуть до смерті. Дехто – до старості… Ідеї, які вбили 150 мільйонів чоловік, можуть подобатися лише збоченцям-садистам. Які і можуть втілити їх у життя через масові вбивства найстрашнішими способами.

Найкраще оцінив вчення Маркса його вірний учень, диктатор і фашист Адольф Гітлер:

«Я многому научился у марксистов. И я признаю это без колебаний. Но я не учился их занудному обществоведению, историческому материализму… Я учился их методам. И в этом вся суть национал-социализма» А. Гитлер.

Маркс, Енгельс, Ленін розробили методики кривавих революцій, брутальний шлях взяття влади насильством. Сталін, Муссоліні, Гітлер, Мао, Кім Ір Сен втілили їх у життя, вдосконаливши теорію жахливою практикою.

До речі, ідеологи садистської КНДР публічно відмовилися від марксизму, замінивши його власною розробкою – ідеями Чучхе. ( Слово «чучхе» належить до категорії ханмунних слів. «Чу» означає «господар», а «чхе» — «тіло, сутність, субстанція, природа»). Фактично, Північна Корея і є вітриною перемоги марксизму над здоровим глуздом. Вища стадія розвитку…

Давайте продовжимо колективне читання унікальної книги народного художника України, філософа, незалежного історика Миколи Сядристого. Кілька коротких глав, сформованих на базі прямих цитат з робіт “класиків марксизма-ленінізма”.

Книгу Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов” можна придбати в Музеї мікромініатюри у Київській Лаврі.

Читайте, і робіть власні висновки!

МАРКС — КЛЕВЕТНИК И МЕЖДУНАРОДНЫЙ АГЕНТ ПОЛИЦИИ

 Так как скандальные статьи в редакциях всех газет и журналов принимали в первую очередь (как и в наше время. — Н. С.), Маркс, чтобы заработать деньги в виде гонораров, пишет постоянно клеветнические статьи на национальных героев разных стран: на Симона Боливара — выдающегося южноамериканского политического деятеля, одного из главных борцов за независимость испанских колоний в Южной Америке, президента Колумбийской Республики, а также на Лайоша Кошута, Джузеппе Мадзини, Гарибальди и др.

Маркс о Боливаре: «Мифотворческая сила народной фантазии во все времена проявлялась в изобретении великих людей. (Здесь Маркс словно говорит о своей славе в СССР, раздутой Лениным. — Н. С.). Паразительный пример этого рода, бесспорно (?! — Н. С.), представляет Симон Боливар» (т. 14, с. 690).

Будучи параноидальным завистником к любой чужой заслуженной славе, Маркс дает объяснение своей клевете на Боливара: «Было уж чересчур досадно читать, как этого самого трусливого, самого подлого, самого жалкого негодяя (?! — Н. С.) прославляют как Наполеона І» (т. 20, с. 220; 14.02.1858 г.).

Но Маркс здесь не говорит еще и о другой стороне своих интересов — для него самым важным было всегда, не придерживаясь принципов морали, заработать деньги. Эта самая важная тема проходит через все «Сочинения» «вождя пролетариата». Но в СССР и странах соцлагеря он считался самым выдающимся борцом за независимость и счастье всех народов мира.

Так как Маркс был агентом австрийской полиции, то он никак не мог пропустить мимо своего внимания героическую деятельность Лайоша Кошута, борца за независимость Венгрии, которая была под владычеством Австрии.

Маркс — Семере Берталану: «Если Вы можете сообщить мне дальнейшие подробности о воззваниях и интригах Кошута в Венгрии, то они придутся очень кстати и наверняка попадут в печать» (т. 9, с. 505; 6.10.1859 г.).

Маркс — Семере Берталану: «Кошут слишком отъявленный шарлатан, чтобы не пользоваться тайной симпатией со стороны продажной банды лондонских газетчиков» (т. 29, с. 500; 26.09.1854 г.). (Перед приездом Кошута в Лондон Маркс при поддержке реакционных газет собирается писать статьи против Кошута, получая за это грязные деньги. — Н. С.). И такие статьи писал.

Фридрих Энгельс, преданный поводырь и агент Маркса, поддерживая «вождя пролетариата», тоже пишет о Кошуте: «Этот Кошут — свинья и аферист неслыханный. Одним из наибольших успехов Клусса является то, что он выжил его из Америки» (т. 28, с. 90; 16.08.1851 г.). «Этот молодчик, действительно, трус (?! — Н. С.) и ничтожество (т. 28, с. 180). (Кошут ездил в Америку, чтобы там получить у венгерских эмигрантов в долг заем для организации венгерской армии в борьбе против Австрии. В США агент Маркса Клусс выступал в прессе против Кошута. — Н. С.).

Успехи неутомимого Лайоша Кошута выводят полицейского агента Карла Маркса из равновесия. Он пишет Семеру Берталану: «У меня к Вам просьба. В последнее время Кошут усиленно старается вновь завоевать утраченное влияние в Соединенных Штатах. Я намерен расстроить его маневры, и потому был бы Вам очень обязан, если бы Вы сообщили мне КАК МОЖНО СКОРЕЕ И КАК МОЖНО ОБСТОЯТЕЛЬНЕЕ О ПОСЛЕДНИХ ПРИКЛЮЧЕНИЯХ этого мнимого героя. Он был (или находится) в Париже; что он там делал? Он побывал в Турине; зачем? Быть может, Вы сможете добавить некоторые любопытные смехотворные подробности о его первом появлении в Италии во время войны 1859 года» (т. 30, с. 459; 21.08.1860 г.).

Кошут был человеком невероятной целенаправленной энергии. В период Итальянской войны против Австрии, под протекторатом которой  находилась Италия, Кошут в 1859 году организовал венгерский легион, тоже боровшийся против Австрии (т. 29, с. 611). Именно поэтому Маркс подло выясняет, почему Кошут был в итальянском городе Турине, зачем?

325190ffbe18fcfe213c88aee5340f72

Как профессиональный полицейский стукач, в этом письме Маркс убеждает Семере, что его информация нужна для того, «чтобы Кошут, так называемый представитель венгерской нации, был дезавуирован обеими сторонами» (т. 30, с. 459; 21.08.1860 г.). То есть, чтобы Кошут был лишен права действовать, потеряв поддержку как со стороны немцев, так и со стороны венгров.

Р. S. Краткая справка о Лайоше Кошуте (1802–1894): главный организатор борьбы венгерского народа за независимость во время Революции 1848–49 гг. в Венгрии; с сентября 1848 г. глава Комитета защиты родины, верховный правитель Венгрии (май—август 1849 г.). Инициатор создания (июль 1848 г.) венгерской национальной армии и Декларации независимости, объявивший о низложении австрийской династии Габсбургов (Советский энциклопедический словарь. М., «Советская энциклопедия», 1988, с. 642–643).

Большой интерес для Маркса представляла также деятельность национальных героев Италии, боровшихся за ее независимость против Австрии — Джузеппе Мадзини и Джузеппе Гарибальди, против которых он вместе с Энгельсом проворачивал всякие пакости, подключая для этого реакционную прессу и зарабатывая на этих скандалах деньги. Интриги и склоки были любимым занятием Маркса, который писал Энгельсу: «Пока что я при посредстве Бакунина подведу во Флоренции (где тогда жил Бакунин. — Н. С.) контрмину против господина Мадзини» (т. 31, с. 89).

Мадзини был главой временного правительства в Риме в 1849 году, в 1850 г. он — один из организаторов Центрального комитета европейской демократии. Его авторитет в Европе выводил Маркса из равновесия. Узнав, что Мадзини написал новый Манифест, Маркс сообщает Энгельсу: «Новый Манифест г-на Мадзини. Все тот же старый осел» (т. 29, с. 294; 8.10.1858 г.). Энгельс льстиво поддерживал Маркса: «Завзятый фантазер Мадзини» (т. 27, с. 305). Но Мадзини был не фантазером, а человеком действия. Он был основателем «Молодой Италии», «считал участие в освободительной борьбе религиозным долгом каждого итальянца» (Советский энциклопедический словарь, с. 743).

Правда, когда вся Европа восхищалась героизмом солдат  Гарибальди, Маркс просил Энгельса: «Не мог бы ты написать мне к среде для «Тribune» что-нибудь коротенькое о боевых действиях Гарибальда» (т. 30, с. 49). «Мне необходимо в ближайшие дни иметь что-нибудь о Гарибальди. Это единственное, чем интересуются янки» (т. 30, с. 66). И они писали. Кратко (для янки. — Н. С.) и сдержанно. Но в итоге Маркс говорил Энгельсу: «До чего жалок, то ест глуп Гарибальди» (т. 30, с. 320), «Осел Гарибальди» (т. 30, с. 137).

Мадзини в Первом Интернационале являлся соперником Маркса, который, как хитрый делок, вместо первого «Манифеста» Мадзини быстро представил «свой» Манифест, являющийся извращенным плагиатом «Манифеста» Виктора Консидерана (М. Бакунин, Избранные сочинения, том 1, Петербург, «Голос труда», 1919 г., с. 45).

Мадзини, хорошо знавший Маркса, оставил о нем следующую характеристику: «…злой дух, сердце которого полно ненависти, а не любви к человечеству, …невероятно хитер, осторожен и изворотлив. Маркс ревностно оберегает свое положение лидера партии, в отношении своих политических соперников и оппонентов он беспощаден и мстителен, он не успокаивается, пока всякое сопротивление с их стороны не будет окончательно подавлено. Основными чертами Маркса являются крайнее честолюбие и жажда власти. Несмотря на то, что он проповедует коммунистическое равенство и братство, он стремится к абсолютной власти в партии, и, как рассказывают многие, Маркс лично занимается всеми делами, приказы и распоряжения могут исходить только от него, и он не терпит никакой оппозиции».

(Маркс о себе: «Я стою с плетью в руках позади каждого и сумею заставить их работать». Из письма Маркса Вейдемейеру, т. 28, с. 413. — Н. С.).

Анализируя эти тонкие наблюдения в отношении Маркса, которые оставил Мадзини, Гэри Норт делает следующее заключение:

«В этом — вся суть марксизма: это система бюрократического контроля, которая посредством централизации всей власти сверху донизу пытается сделать лидера всевидящим и всезнающим. Так это было и с Лениным, и со Сталиным, и с Мао, и со всеми последующими коммунистическими диктаторами. Это свойственно коммунистической системе вообще».

«Фриц Раддац, «Карл Маркс», с. 66 // «Марксова религия революции», Гэри Норт, Екатеринбург, 1994 г., с. 58).

Энгельс с радостью напоминал Марксу, как агенту: «У нас есть досье на всех немецких демократических ослов, а также французских» (т. 27, с. 211; 3.04.1851 г.).

Маркс — юристу Веберу: «…наш архив, где можно найти историю всей демократической шайки, историю с помощью которой мы можем покончить с любым из них» (т. 30, с. 371; 21.02.1860 г.). (При помощи полиции. — Н. С.).

Через много лет совсем в другой стране видный украинский ученый — экономист, историк и политический деятель Михаил Туган-Барановский, словно бы поддерживая мысли Мадзини, напишет о Марксе:

«Каким глубоким контрастом является душевный облик Маркса сравнительно с обликами великих утопистов! Непобедимая любовь к людям Оуэна, рыцарское благородство Сен-Симона, вдохновенные мечты Фурье о прекрасном гармоническом строе будущего общества — все эти движущие силы идеалистического мировоззрения утопистов были чужды Марксу».

«…Чувство любви к людям было ему мало доступно».

«…Он страдал чем-то похожим на умственную слепоту».

«К своим политическим врагам Маркс был беспощаден; а врагом его было сделаться легко — для этого было достаточно не быть его последователем».

«Все полемические столкновения Маркса отличаются чрезвычайным избытком личной злобы к противнику и производят тягостное впечатление своим недостатком морального такта. Трудно указать другого такого мастера в уничтожении противника путем выражения ему самого ядовитого презрения и трудно указать другого писателя, пускавшего это орудие в ход так часто и так охотно» («К лучшему будущему», М. Туган-Барановский, М., РОССПЭН, 1996 г., с. 203).

По-своему всесторонний взгляд на деятельность и жизнь Маркса дает Гэри Норт:

«Жизнь Карла Маркса — свидетельство провала скверных идей: экономист, не умевший экономить; революционный организатор, чьи организации неизменно разваливались; секуляризованный пророк, пророчества которого не сбылись; борец за свободу и независимость, проживший всю жизнь на деньги Энгельса и не вылезавший из долгов; самозваный выразитель интересов рабочего класса, не проведший и часа своей жизни за ручным трудом; изобретатель теории о неизбежности революций в высокоразвитых индустриальных странах, которые в конце концов произошли в отсталых аграрных странах; человек, предсказывавший отмирание государства, идеи которого разожгли костер имперских амбиций».

«Довольствуясь благами, предоставляемыми этим самым буржуазным строем, в течение всей своей жизни Маркс беспощадно критиковал экономические структуры, которые давали ему возможность заниматься подобной критикой. Одним словом, Маркс провел свою жизнь яростно распиливая сук, на котором сидел».

«От марксизма не осталось ничего, кроме безудержной жажды власти. Но и этому подходит конец, по крайней мере, будем надеяться, что это действительно так» (1968 год. — Н. С.), (там же – «Марксова религия революции», Гэри Норт, с. 56).

О КРИТИЧЕСКОЙ КРИТИКЕ И СОЮЗЕ КОММУНИСТОВ

«Философы лишь различным образом объясняли мир, но дело заключается в том, чтобы изменить его» (К. Маркс, т. 42, с. 266).

Маркс, как сатанист, считал, что мировое общество создано высшей силой неправильно, и поэтому подлежит по его инициативе и программе коренному изменению. В связи с этим, будучи обыкновенным параноиком, он в заглавия своих словоблудных трудов рефлекторно вставлял слово «критика»: «К критике гегелевской философии права (1843 г.), «Святое семейство, или критика критической критики (1844 г.), «К критике политической экономии» (1859 г.), «Капитал»: критика политической экономии» (1867 г.), «Критика Готской программы» (1875 г.).

Он беспощадно и в оскорбительной форме критиковал всех, кого он лично знал, включая тех, кто оказывал ему какую-либо помощь, — материальную, психологическую, моральную. Из-за чего, в конце-концов, от него отошли все, кроме членов семьи, Енгельса и 5–6 человек, с которыми он когда-то имел общие интересы, но практически с ним уже редко встречались. И они были единственными, кто пришел на его похороны, чтобы выразить свое сочувствие членам его семьи. Его обоснованно при жизни все боялись, как склочного доносчика полиции, говорившего: «Противна чернь мне, чуждая тайн моих» (т. 29, с. 521). Причем, это выражение, взятое из поэмы Горация, он цитировал не только, например, Лассалю (т. 29, с. 450), но и поэту Фрейлиграту, который многие годы работал на Маркса, не зная, что Маркс с Энгельсом, тоже, как и всех, считали его дураком и паршивцем, что зафиксировано в большом объеме в ихней переписке (смотри главу о Фрейлиграте. — Н. С.).

Тайна, которую Маркс скрывал от «черни», была очень проста. О ней Карл Фогт писал в своей книге:

«Я открыто заявляю: всякий, кто связывается с Марксом и его товарищами в какие бы то ни было политические интриги, рано или поздно попадают в руки полиции» (т. 14, с. 421).

О марксовом «Союзе коммунистов»

К организации так называемого Союза коммунистов, великая слава которого была раздута и возвеличена по инициативе Ленина советскими идеологическими историками, Маркс не имел никакого отношения. Сначала это был Союз справедливых, организованный в 1836 году в Париже совсем другими людьми, которых Маркс уговорил поменять название этой организации на Союз коммунистов; после чего он всех, для него неугодных, из Союза выгнал, некоторые ушли сами, после того как великосветская проститутка фон Бек, личный агент Маркса, сдала кельнских коммунистов полиции. После суда Маркс объявил в 1852 году Союз распущенным, в связи с этим Энгельс писал Марксу:

«Мы не можем, стало быть, положиться ни на одного человека из всей этой банды и должны надеяться только друг на друга» (т. 28, с. 289; 21.04.1854 г.).

Такой был истинный авторитет среди коммунистов у Маркса и Энгельса, которые так блестяще провернули операцию против коммунистов. Все это, конечно, делалось не бесплатно. Ведь Маркс был всесторонним бизнесменом. Добыча денег для него была главным делом.

Советские историки описывали Союз коммунистов как мощную и стабильную организацию, вождем которой был Маркс. Но на самом деле это была, как писали авторитетные газеты Англии, «шайка праздных бродяг», состоящая из полтора десятка человек, в основном из забулдыг-алкоголиков, своеобразная секта бомжей-заговорщиков, которым Энгельс платил деньги за любую выполняемую ими работу. Вот что писал Маркс об одном из лучших из них — Петере Иманде: «Иманд сильно помешал мне в работе. Кружка пива является, собственно, единственным медиумом, при посредстве которого можно вступить в сношение с этими спиритами» (т. 29, с. 127, Маркс — Энгельсу, 15.09.1857 г.).

Все члены так называемого Союза коммунистов, подчиняясь агенту полиции, то есть Марксу, абсолютно никакого участия в революции 1848–1849 годов в Германии не принимали. И в формировании правительства в 1850 году — тем более. Об этом пишет лично Маркс в своем хитром «Обращении ЦК Союза коммунистов к членам Союза», в марте 1859 года, в будущем сильно озадачивая и затрудняя пояснение этого факта Ленину, который оправдывал свой незаконный захват власти, хотел доказать, что он продолжает реализовывать замыслы Маркса, но только не в Германии, а в России.

В итоге Ленин пишет: «Мысль Маркса состоит вот в чем: мы, немецкие социал-демократы 1850 г., не организованы, мы потерпели поражение в первый период революции, мы всецело попали на буксир буржуазии» (В. Ленин, т. 11, с. 236–237). То есть, даже лично сам Маркс перед лицом своих коммунистов-собутыльников не мог заявить, что его алкогольно-заговорщицкая секта, именуемая Союзом коммунистов, имеет хотя бы какой-нибудь авторитет в обществе, тем более равный тому, который был по приказу Ленина создан — раздут в советской идеологической и политической литературе, в первую очередь, — в интересах самого Ленина.

МАРКС – АНТИСЕМИТ

Некоторые исследователи, например, А. Яковлев в своей глубоко фундаментальной книге «Омут памяти» (М., «ВАГРИУС», 2005, с. 130), утверждает, что «Протоколы сионских мудрецов» «написаны под сильным влиянием Маркса». Многие антиеврейские высказывания Маркса Гитлер повторяет почти дословно. И заявляет: «Я не борюсь с марксизмом. Я лишь выполняю его заветы». («Говорит Гитлер. Зверь из бездны», Г. Раушнинг. М., «МИФ», 1993, с. 148).

1434439747_1953360409

Свои симпатии к расистским взглядам Маркс изложил в письме к Энгельсу от 12 сентября 1863 г.:«Самый интересный человек, с которым я здесь (в Лондоне, где Маркс прожил свыше 30 лет. — Н. С.) познакомился, — полковник Лапинский. Это безусловно самый остроумный поляк, — из всех, кого мне до сих пор довелось узнать. Симпатии его целиком на стороне немцев. Вместо национальной борьбы он признает лишь борьбу расовую. Он ненавидит всех сынов востока, причисляя к ним с одинаковой готовностью русских, турок, греков, армян и т. д.» (т. 30, с. 305).

Считая себя поклонником расистов, Энгельс даже писал, что собирается написать об этом книгу, но из-за недостатка времени и болезни не успел это сделать. В своих письмах Энгельс выступает как законченный расист бытового масштаба, но сплошь и рядом он выступает как политический расошовинист.

В своих письмах между собой Маркс и Энгельс выступают как классические расисты, например, в письмах о Лассале, но особенно в работе «К еврейскому вопросу» (К. Маркс, том 1, с. 408–413).

К. Маркс:

«Поищем тайны еврея не в его религии, — поищем тайны религии в действительном еврее. Какова мирская основа еврейства? Практическая потребность, своекорыстие. Каков мирский культ еврея? Торгашество. Кто его мирской бог? Деньги».

«Итак, мы обнаруживаем в еврействе проявление общего современного антисоциального элемента, доведенного до нынешней своей ступени историческим развитием, в котором евреи приняли, в этом дурном направлении, ревностное участие…»

«Еврей уже эмансипировал себя еврейским способом».

«Противоречие между политической властью еврея на практике и его политическими правами есть, противоречие между политикой и денежной властью вообще».

«Мало того, практическое господство еврейства над христианским миром достигло в Северной Америке своего недвусмысленного, законченного выражения в том, что сама проповедь евангелия, сан христианского вероучителя превращается в товар, что обанкротившийся купец начинает промышлять евангелием, а разбогатевший проповедник евангелия берётся за торговые махинации».

«Что являлось, само по себе, основой еврейской религии? Практическая потребность, эгоизм».

«Деньги — это ревнивый бог Израиля, пред лицом которого не должно быть никакого другого бога. Деньги низводят всех богов человека с высоты и обращают их в товар».

«Химерическая национальность еврея есть национальность купца, вообще денежного человека».

«Христианство возникло из еврейства. Оно снова превратилось в еврейство».

«Эмансипация евреев (освобождение от зависимости. — Н. С.) в её конечном значении есть эмансипация человечества от еврейства» (К. Маркс, «К еврейскому вопросу», т. 1, с. 408–412).

Гитлер говорил то же самое, что и Маркс: «Устранение еврейства — первая предпосылка для изменения всей ситуации» («Застольные разговоры Гитлера». Г. Пикер, Смоленск, РУСИЧ, 1993, с. 142).

«Достойно сожаления, что Библия была переведена на немецкий язык, и поэтому немецкий народ оказался под воздействием этого еврейского «мумбо-юмбо» (бессмысленное бормотание и т. д.) (Там же — «Застольные разговоры Гитлера», Г.Пикер, с.474).

SCY-1124-Международный-Известный-Маркс-Энгельс-Ленина-Сталин-Статуя-Бюст-Скульптура-Комплект

Гитлер, как Маркс и Ленин, был также и социальным расистом по отношению, например, к учителям, адвокатам и другим представителям общества, считая их идеологически ненадёжными и настаивал на их замене или обязательной переучёбе. И при захвате и укреплении своей власти применял методологию марксистов:

«Я многому научился у марксистов. И я признаю это без колебаний. Но я не учился их занудному обществоведению, историческому материализму… Я учился их методам. И в этом вся суть национал-социализма» А. Гитлер (Герман Раушнинг, «Говорит Гитлер. Зверь из бездны», М., «МИФ», 1993, с. 148).

«Я не просто борюсь с учением Маркса. Я еще и выполняю его заветы» А. Гитлер (там же — Герман Раушнинг, «Говорит Гитлер», с. 148).

По поводу открытого антисемитизма Маркса видный еврейский историк, погибший в нацистском концлагере, Семен Дубнов в своей книге «Новая история евреев» писал: «Маркс смешивал духовное и культурное содержание еврейства с грязью повседневности, с экономическими формами жизни группы западного еврейства — кучки банкиров, и крупных коммерсантов. Он писал лживую характеристику целой нации. В учении Маркса нет и грана этики. Подобно молодому орлу он клевал тело собственной матери» (Семен Дубнов, «Новая история евреев», с. 322–323).

Бывший глава сената города Данцига Герман Раушнинг, многократно встречавшийся с Гитлером, в своей книге о фюрере пишет в 1939 году: «Гитлер — это проявление не одного лишь пангерманизма, а всей нашей пораженной слепотой эпохи» (Г. Раушнинг, «Говорит Гитлер. Зверь из бездны», М., «МИФ», 1993 г., с. 16).

dscn0044«Марксисты всех мастей выражают озабоченность тем, что Гитлер перенял многое из того, что они сами проповедовали». Герман Раушнинг (там же — «Говорит Гитлер», с. 274).

Виднейший исследователь итальянского фашизма Эрнст Нольте отмечает, что Гитлер склонял также и Муссолини к антисемитским действиям, но не имел ожидаемого успеха. Он утверждает:

«Не может быть сомнения, что сам Муссолини считал себя марксистом». (Эрнст Нольте, «Фашизм в его эпохе», Новосибирск, «Сибирский хронограф», 2001 г., с. 168).

Кстати, Муссолини носил на цепочке медальон с изображением Маркса. В своей книге о Муссолини Эрнст Нольте пишет: «Как в его марксистский, так и в фашистский период еврейки сыграли в его жизни гораздо большую роль, чем другие женщины: это были Анжелика Балабанова и Маргарита Саффатти» (там же — с. 246). Ленин с уважением относился к Муссолини, который считал себя тоже марксистом.

В своих выступлениях Муссолини часто цитировал мысли Ленина, называя при этом его имя. Анжелика Балабанова была редактором газеты «АVANTE», которую издавал Муссолини, а в последствии по инициативе Ленина работала секретарем Коминтерна в Москве.

В своем выступлении Ленин на 4-ом Конгрессе Коминтерна 22 ноября 1922 года в Москве Ленин, обсуждая проект резолюции, говорил: «Может быть, нам окажут большие услуги, например, фашисты Италии. Может быть, это будет очень полезно» (В. Ленин, т. 45, с. 293). – кінець цитат з книги М.Сядристого.

Підготувавши кілька публікацій про книгу Миколи Сядристого, що широко розійшлися інтернетом багатьма країнами, отримавши чимало відгуків, коментарів, критики, у тому числі від комуністів, соціалістів, троцкістів та інших ліваків, я зробив вражаюче особисте відкриття – марксисти не читали робіт Маркса, Енгельса, Муссоліні, Леніна, Сталіна, Гітлера, Кім Ір Сена, Мао! Більше того, вони не розуміють суті ідеї! Є мрія – побудова комунізму. А от що таке комунізм, ніхто не знає! Це те, в чому живе Північна Корея?

Те саме можна сказати про благовірних християн, які так і не прочитали Біблію, але щиро готові померти за ідеї, які переказали їм напівграмотні попи та шизануті проповідники.

Навіженими марксистами, як і релігійними фанатиками, повинні займатися психіатри… Ми всі прекрасно знаємо, що буде, коли ці категорії збоченців захоплюють всю повноту влади у якійсь державі. Тут без всякої ліберастичної політкоректності!

Потрібні автоматичні законодавчі державні механізми утримання демократії. Про це думають ідеологи Партії снайперів.

Всі доживуть до смерті. Дехто – до старості. Інша справа, при якому суспільному ладі…

Віктор Тригуб, координатор Партії снайперів

Заява штабу блокади

  • 12.03.17, 12:12

ЗАЯВА ШТАБУ БЛОКАДИ ЩОДО НЕЗАКОННИХ ДІЙ СПІВРОБІТНИКІВ ПОЛІЦІЇ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО УЧАСНИКІВ БЛОКАДИ

В останні дні почастились випадки незаконного затримання громадян України, які їдуть на ротацію на редути Блокади і до дому на відпочинок.

Співробітники поліції Донецької та Луганської областей, ссилаючись на накази Міністра внутрішних справ Авакова та заступника голови Нацполіції Аброськіна, намагаються під будь-якими приводами незаконно вилучати офіційно зареєстровану зброю, під будь-якими приводами затримувати машини, якими пересуваються учасники блокади та волонтери. Також у громадян незаконно переписують IMEI мобільних телефонів, в порушення закону, без їх згоди збираються персональні дані, що супроводжується вилученням паспортів і переписуванням даних без присутності власника паспорту.

12 березня 2017 року поліція на блок-постах Луганської області взагалі відмовилась відпускати на ротацію учасників Блокади. Штаб заявляє, що дані дії посадових осіб поліції є протизаконними та порушує права громадян України на вільне пересування територією України. Штаб заявляє, що незаконні розпорядження співробітників поліції виконвуватись не будуть. А у випадках протиправного застосування насильства для виконання подібних наказів, такі дії будуть розцінюватись як дії бандитських угрупувань або диверсійно-розвідувальних груп російського агресора.

Штаб нагадує співробітникам МВС про те, що право сили має обов'язково базуватись на силі права. В іншому випадку, громадянське суспільство має право на самозахист для забезпечення своїх громадянських прав і свобод.

Штаб також хоче нагадати міністру МВС Авакову, зміст статті 19 Конституції України: “Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”

Штаб звертається до патріотів України і учасників Блокади із закликом більш ретельно планувати переміщення Донецькою та Луганською областями, обов'язково погоджувати дії зі Штабом Блокади. Пересуватись громадським транспортом (автобусом/поїздом/електричкою) оов'язково у цивільному одязі. Переміщення на ротацію автомобільними шляхами в умовх подібного поліцейського беззаконня, буде здійснюватись лише у спеціальних автомобільних конвоях за обов'язкової присутності народних депутатів України, а також представників незалежних ЗМІ. Для організації проїзду у подібних конвоях учасникам Блокади прохання зв'язуватись із Штабом Блокади.

Слава Украні!

Штаб блокади торгівлі з окупантами

“Твої сини, Україно!”.

  • 12.03.17, 11:25

Знакова виставка відкривається у Національному музеї-заповіднику “Битва за Київ у 1943 році” – “Твої сини, Україно!”.

14 березня 2017 року, о 12-00 у Нових Петрівцях, Вишгородського району на Київщині, вшанують українських добровольців, які зупинили орду у 2014…

На честь тих звитяжців встановлено День добровольця 14 березня – саме тоді перша група майданівців прибула на полігон Нових Петрівців. Нині там база Національної гвардії України.

Виставка розповідь про всі етапи становлення добровольчого руху. Будуть представлені унікальні експонати, документи, особисті речі…

Прес-служба музею

 

17191183_1465560820134994_1234158916428216623_n

Марксисти – зрадники народів!

  • 11.03.17, 02:59


Tourists take photos of the Marx and Engels statue which has been dressed by promoters of the Nici gift item company in Berlin

Чому в сучасній московії і досі стоять монументи вчителів Гітлера – ворогів Росії – Марксу і Енгельсу? На їх честь названі міста, села, вулиці, площі, заводи? Це говорить лише про розумово-моральну обмеженість вищого керівництва Російської Федерації, яке вийшло з КПСС, КГБ, читало і конспектувало праці вождів, а так нічого і не зрозуміло.

Більше того, очільники РФ періодично і публічно покладають квіточки до бюстів кривавих ідеологів комунізму та свідомо не збираються робити декомунізацію, дати чітку державну оцінку злочинів послідовників Маркса-Леніна-Сталіна. Хоча б так, як це зробили українці та інші цивілізовані народи.

Та і в Європі…

Чого варті лише ці цитати:

Адольф Гітлер:«Я не просто борюсь с учением Маркса. Я еще и выполняю его заветы. Его истинные желания и все, что есть верного в его учении, если выбросить оттуда всякую еврейскую талмудистскую догматику».

Энгельс — Бебелю: «Мы должны всеми силами способствовать разгрому России в этом наши мысли сходятся!».

Маркс — Лассалю: «В Германии Россию ненавидят, и… мы провозгласили  войну против русских как революционную миссию Германии».

Всі найбільші диктатори-вбивці ХХ століття були марксистами-інтернаціоналістами. А Маркс і Енгельс, їх натхненники, – стандартними німецькими імперцями-радикалами!

Вже кілька тижнів, я дуже повільно читаю книгу -Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов”. Це збірка цитат “великих класиків”, упорядкована народним художником України, всесвітньовідомим майстром мікромініатюри, мислителем і незалежним істориком, членом редколегії журналу “Музеї України” Миколою Сергійовичем Сядристим.

Дослідження прекрасно сформатоване за темами. Враховуючи високу концентрацію сенсаційних висловів, я вирішив писати рецензії не на всю книгу, що практично неможливо, а на окремі глави, про ідеї, рішення, які і досі впливають на геополітику.

Після цієї глави, почитайте про принципи Євросоюзу, згадайте їх “підтримку” України у драматичних 2014-15 роках.. Безвіз… Це до слова…

“МАРКС И ЭНГЕЛЬС — ПАНГЕРМАНИСТЫ

«Маркс говорит сильным и властным языком германского империализма, в нем нет и следов гуманитарного интернационала и пацифизма. Он прекрасно сознает расовое призвание германцев цивилизовать славянский восток, в германизации славян он видит прогрессивный революционный процесс и даже почти классические формы германского империализма. А мы-то дураки, думаем, что Маркс был интернационалистом на гуманной подкладке, что он хотел братства народов. Очень наивные люди, все эти русские мальчики, мечтающие о братстве народов…»

(Николай Бердяев, Собрание сочинений, Париж, 1990, т. 4, с. 148 // А.А.Кара – Мурза, Л.В.Поляков, «Русские о большевизме», Санкт – Петербург, изд-во Русского Христианского гуманитарного института, 1999, с.109).

«Лишь германские народы сохраняют моральную силу и способность к историческому творчеству».

Tourists take photos of the Marx and Engels statue which has been dressed by promoters of the Nici gift item company in Berlin

«Славяне совершенно неспособны создать современное государство и они ходом всемирной истории предназначены к германизации».

«Венгрия и славяно-румынские страны вдоль Дуная должны быть германизированы с помощью колонизации и осторожно применяемого принуждения».

«Германия, наконец, после долгого перерыва, снова станет играть первую скрипку, под которую будут плясать остальные народы». Ф. Энгельс (с участием Маркса) (т.13, с.137). (Все эти мысли впоследствии войдут в программу Гитлера. — Н. С.).

188311«Особенность нашего духа» будет заключаться в том, чтобы «атаковать», а ведь существуют еще такие гнилые места, где это весьма необходимо». (Ф. Энгельс, т. 13, с. 281). Такими гнилыми местами Маркс и Энгельс считали Францию, Россию, Голландию, Чехию, Данию, Польщу и т. д. Для них, уверенных пангерманистов, даже Германия была гнилой и, как они считали, сделать ее великой смогут только они.

«Мы должны померяться силами с Францией. Захватить Бельгию, Голландию, Моравию и Богемию. Ну, и, конечно, Чехию, ибо чехи умирающая нация» (Ф. Энгельс, т. 41, с. 130).

В таких статьях как «Революция и контрреволюция в Германии», «Борьба в Венгрии», «Демократический панславизм» Энгельс рассуждает о судьбах малых народов как настоящий шовинист и расист (т. 6, с. 175–186, 289–306). Читая его рассуждения, кажется, что эти мысли взяты из выступлений Гитлера или Геббельса:

Энгельс: «В ближайшей мировой войне с лица земли исчезнут не только реакционные классы и династии, но и целые реакционные народы. И это тоже будет прогрессом» (т. 6, с. 186; «Борьба в Венгрии», напечатано в «Новой Рейнской Газете» 13 января 1849 г., которую издавал Маркс. — Н. С.).

Энгельс: «Мы повторяем: кроме поляков, русских и, самое большее, турецких славян, ни один славянский народ не имеет будущего по той простой причине, что у всех остальных славян отсутствуют необходимые исторические, географические, политические и промышленные условия самостоятельности и жизнеспособности.

Народы, которые никогда не имели своей собственной истории, которые с момента достижения ими первой, самой низшей ступени цивилизации, уже подпали под чужеземную власть или лишь при помощи чужеземного ярма были насильственно подняты на первую ступень цивилизации, нежизнеспособны и никогда не смогут обрести какую-либо самостоятельность.

Именно такова была судьба австрийских славян. Чехи, к которым мы причисляем также моравов и словаков, хотя они и отличаются по языку и истории, никогда не имели своей истории» (т. 6, с. 294; «Демократический панславизм»).

Энгельс: «Славяне — мы еще раз напоминаем, что при этом мы исключаем поляков, — постоянно служили как раз главным орудием контрреволюции. Угнетаемые дма они вовне, всюду, куда простиралось славянское влияние, были угнетателями всех революционных наций» (т. 6, с. 229, «Демократический панславизм», 14–15 февраля 1849 г.).

Но через 2 года отношение к полякам у Энгельса изменилось и стало таким, как впоследствии у Сталина и Гитлера, которые вдвоем решили исполнить мечту Энгельса, захватив Польшу и разделив ее.

Энгельс — Марксу: «Вывод: взять у поляков на западе все, что возможно, занять их крепости немцами, особенно Познань, под предлогом защиты, представить им хозяйничать, посылать их в огонь, пожирать их продукты, кормить их обещаниями Риги и Одессы, а в случае, если бы удалось вовлечь в движение русских, соединиться с ними и вынудить поляков к уступкам. Каждый дюйм, который мы уступаем полякам на границе от Мемеля (Клайпеды. — Н. С.) до Кракова, совершенно разрушает в военном отношении эти и без того до крайности слабые границы и обнажает весь берег Балтийского моря до Штеттина (Щецин. — Н. С.)» (т. 27, с. 242; 23.05.1851 г.).

Энгельс: «Для нас возврат говорящего по-немецки левого берега Рейна — дело национальной чести, германизация отложившихся Голландии и Бельгии — политическая необходимость. Неужели мы можем допустить в этих странах окончательное подавление немецкой национальности, в то время как на востоке славянство подымается все с большей силой? Неужели мы заплатим за дружбу Франции отказом от немецкого характера наших лучших провинций?» (т. 41, с. 130).

Энгельс: «Никто не станет утверждать, что карта Европы установлена окончательно… Обломки народов, которые еще имеются кое-где и которые не способны более к самостоятельному национальному существованию, должны остаться в составе более крупных наций и либо раствориться в них, либо остаться лишь в качестве этнографических памятников, без всякого политического значения» («По и Рейн», т. 13, с. 281).

Маркс: «По моему мнению, Германии давно пора серьезно изучить вопрос об угрожающих ей опасностях. Я убежден, однако, что необходимо, не теряя времени, забить в Германии тревогу» (т. 28, с. 523; 17.04.1855 г.).

Энгельс: «Все эти нелепые чужеземные слова и моды, все излишние иностранные слова мы прогоним туда, откуда они пришли; мы перестанем быть посмешищем для иностранцев и сольемся в единый, неделимый, мощный и так угодно богу — СВОБОДНЫЙ немецкий народ» (т. 41, с. 131).

Энгельс: «Неужели рейнские земли не имеют никакого иного назначения, как служить добычей в войне во имя того, чтобы Россия получила свободу действий на Дунае и Висле? Так стоит вопрос. Мы надеемся, что Германия способна ответить на него с мечом в руке» (т. 13, с. 635; «Савойя, Ницца и Рейн»).

Пангерманистские мысли Маркса и Энгельса были основой всех завоевательских планов Гитлера;

А. Гитлер: «Дунай — это водный путь, который проходит через сердце континента, и поэтому в объединенной нами Европе должен рассматриваться как немецкая река и над ней должен быть установлен полный контроль. Налаживание водного снабжения между Востоком и Западом в этом обширном пространстве целиком зависит от ответа на вопрос, является ли Дунай немецкой рекой или нет» («Застольные разговоры Гитлера», Генри Пикер, Смоленск, «РУСИЧ», с. 387).

medput2Энгельс — Бебелю: «Мы должны всеми силами способствовать разгрому России в этом наши мысли сходятся» (т. 38, с. 135; 01.11.1891 г.).

А. Гитлер: «Дело в том, что на Балтике может быть лишь один хозяин, а Балтика должна стать внутренним морем Германии» («Застольные разговоры Гитлера», Хью Тревор-Рошер, М., Центрполиграф, 2005, с. 377).

А. Гитлер: «По моему мнению, надо превратить Балтику в Германское Средиземное море» (там же — «Застольные разговоры Гитлера», Хью Тревор-Рошер, с. 577).

Маркс — Лассалю: «В Германии Россию ненавидят, и уже в первом номере «Новой Рейнской Газеты» (издаваемая Марксом. — Н. С.) мы провозгласили  войну против русских как революционную миссию Германии» (т. 30, с. 465; 15.09.1866 г.).

А. Гитлер: «Приняв решение раздобыть новые земли в Европе, мы могли получить их в общем и целом только за счет России» («Майн Кампф». А. Гитлер, «Т-ОКО», 1992, с. 118).

Придя к власти, Гитлер захватит почти всю Европу и будет говорить: «Я не просто борюсь с учением Маркса. Я еще и выполняю его заветы. Его истинные желания и все, что есть верного в его учении, если выбросить оттуда всякую еврейскую талмудистскую догматику» («Говорит Гитлер. Зверь из бездны», Герман Раушнинг, М., «МИФ», 1993, с. 148).

Кстати, главным судьей Народного трибунала в Германии Гитлер поставит бывшего московского чекиста и большевика Рональда Фряйслера, а министром пропаганды будет Геббельс, который в юности активно занимался марксизмом.

Геббельс дружил с коммунистом Рихардом Флисгесом, который снабжал его книгами Маркса, Луи Блана, Достоевского. (Курт Рисс, «Адвокат дьявола Геббельс», М., «Центрполиграф», 2000 г., с.24).” – кінець цитати з книги Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов”.

І ще раз про сучасний Євросоюз, який щойно втратив Англію.

Основні європейські країни керуються елітами, де переважають (!) лівацькі, марксистські погляди! Соціалісти, соціал-демократи, зелені, антиглобалісти, комуністи, антифашисти, пірати, червоні, робітничі, інтернаціонал, комінтерн, неотроцкісти, антивоєнні, антикапіталісти… Якийсь неймовірний спектр.

Гляньте, хто засідає у владних кабінетах Франції, Німеччини, Італії, Греції, Угорщини, Словаччини…

Недомарксисти. Саме тому, у тій мутній водичці так успішно працював КГБ, СВР, а нині ФСБ.

Бути ліваком в Європі нині модно. Що викликає зрозумілу тривогу в колишніх соціалістичних, а особливо у пострадянських країнах. І враховуючи вибори у Франції, Німеччині, можна чекати несподіванок.

Маємо і чіткий червоний пояс – Молдова, Росія, Білорусь, Казахстан. Вже не згадуючи Китай, КНДР, Кубу, Венесуелу…

Одна справа, коли до бюсту Марксу несе вінок карикатурний “агент Заходу” Зюганов, інша – майбутній президент Франції…

І ніхто не застрахований від появи десь у Євросоюзі оновлених Маркса-Гітлера, а на сході, в Росії-Китаї, Леніна-Сталіна-Мао…

Революційна “романтика” миттєво затягує, як і війна.

Саме тому, розуміння марксизму, його критика, на жаль, залишаються актуальними.

Саме про це попереджає Микола Сядристий через свої книги.

Народи не чують… Знову “революції-війни” за абстрактні ідеї?

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Тодуров активно співпрацював з представником оборонного відомств

  • 10.03.17, 21:16


Борис Тодуров, головний лікар Інституту серця, який роздмухав скандал довкола Міністерства охорони здоров’я і очільниці МОЗ Уляни Супрун, виявляється, пов'язаний не лише з одіозними діячами режиму Януковича, але й з людьми, дотичними до Міноборони Росії.



Одним з таких, зокрема, є Лео Бокерія - кардіохірург з Москви, директор НЦССХ імені Бакулєва,  який завітав в Україну весною 2013 рокуІ поїхав він не в Академію Наук, а напряму в інститут до Тодуровачим дуже обурив медичну наукову спільноту України. Трохи пізніше після цього візиту - 18.03.2013 року - з'явився наказ МОЗ про організацію і роботу системи з рентгеноендоваскулярної діагностики та лікування у закладах охорони здоров'я України.

 

Наказ МОЗ України. 2013 р.

 Назва такої системи зустрічається ще лише в одній країні - Російській Федерації. Пропозиції ж прозахідних асоціацій кардіологів щодо впровадження системи на зразок тих, що існують в країнах Заходу, були проігноровані.

 

Наказ МОЗ РФ

За інформацією екс-колег кардіолога, цей наказ лобіював саме Тодуров -  його прізвище звучить першим серед виконавців (на той момент він ще був головним позаштатним спеціалістом МОЗна чолі якого стояла людина Ріната Ахметова – Раїса Богатирьова. До речі, мати Ахметова Тодуров також свого часу оперував).

Цікаво те, що цю, російську, систему на рівні МОЗ спробували впроваджувати на початку 2013 року, коли режим Януковича на публіку активно проштовхував тему євроінтеграції України. І паралельно з цим не європейські, а російські технології, технології «Митного союзу» просувало Міністерство охорони здоровя…

Якщо повернутися до фігури Лео Бокерії, то з’ясовується ще одна цікава обставина: Бокерія є членомГромадської ради при Міністерстві оборони Російської Федерації, разом з такими прихильниками анексії Криму і війни на Донбасі як актори Сергій Безруков, Олег Газманов і Василь Лановий!

 

Склад Громадської ради при Міноборони РФ

Помітьте, за рік до анексії Криму і півроку до початку Революції Гідності українську систему охорони здоровя за поданням Тодурова намагаються уніфікувати з російською. Перед цим Тодуров (навіть не Богатирьова!) зустрічається з цивільним радником міноборони РФ… Через півроку – відмова режиму Януковича від євроінтеграції, розворот держави в бік Росії, Революція і війна…  Ще одна цікава обставина. В березні 2014 року Тодуров їздив в Крим на операцію до матері Аксьонова, про ще є інформація у відкритому доступі.

 

Можна зробити висновок, що звинувачення на адресу Супрун, які звучать з вуст Тодурова в унісон з поплічниками Богатирьової-Ахметова – депутатами від Опоблоку та кумом Путіна Медведчуком - мають політичний підтекст і, схоже, підживлюються пропутінськими колегами кардіохірурга з Москви. 

ОПАД

http://opad.org.ua/news/novyny-tsentru/199-todurov-aktyvno-spivpratsiuvav-z-predstavnykom-oboronnoho-vidomstva-rf-dokumenty