Думали, я вже зіскочила?

Весна. Писати не хочеться, але щоб ви не думали, що я перестала худнути і почала знову їсти тортики, то от вам мій черговий звіт. Він вам може і не треба, але треба мені. Така фішка публічного похуданія.
Вага потроху тане, але так потроху, що аж бісить. Розумію, що так і має бути, та хочеться швидше.
Вчора до старшого сина приходив дружбан. Дуже розумний хлопчик, вчиться в медунівері в Берліні. Перед цим бачила його бабулю, вона дуже схудла. Казала, що внук розробив їй дієту.... Ну я ж звісно впала йому на вуха. Виявилось, що у нього є якась німецька програма, що розробляє дієту конкретно для кожного. Задаєш початкову вагу, бажану вагу, продукти які ти любиш, продукти які ти не любиш, ще щось і та програмка видає меню. На вихідні напросилася в гості до його мами, вона теж сильно схудла. Ну як напросилася... Подзвонила і вона з радістю мене пригласила на каву...тим паче, що живуть вони через три хати від нас, але зустрічаємось ну дуже рідко. Вона пізно їде з роботи, я рано вже в хаті. От знову пишу багато дурних букв ні про шо, а ви вимушені читати. Вибачте, я така. В житті можу мовчати сутками, а тут балакуча, як....як....як той ящик.
В цей день ще сусідка принесла моєму сину кицьку на стерилізацію. Сина купив інструменти, препарати і ще купу всього на купу грошей і задумав трохи підробляти на сусідських котах, та на тих сусідах грошей не заробиш, але меду у нас вже більше ніж у бджіл. За дві кицьки дали дві 3-х літрові банки. Меду підігнали бабулям і самі тріскаємо....але я не дуже, бо мед зайві калорії, хоч і корисні.
Ну про шо я? А! Якраз, коли прийшов дружбан, принесли кицьку. І от мій оперує, а той в асистентах. Картинка для мене, як для мами, дуже приємна. Зразу скинула фотку його мамі і швидко домовились про каву.
Ось вони: