Поштові замальовки...

День лізингу і маркетингу розсилки автореферату.
Сама суть розсилки для мене досі залишається загадковою. Точніше я розумію, навіщо розсилати автореферат по бібліотеках СНГ, вузах України та профільних НДІ - це логічно, хоча у наш час це насправді можна було б зробити кількома кліками в поштовій програмі, але то таке - бюрократія дерева не береже. Але, встрельте мене, я не розумію навіщо тарабанити на пошту примірники для членів вченої ради і платити по 2.5 за те щоб листоноша відніс їх туди звідки їх принесла я. Не говорячи вже про те що я ще маю потім всіх їх обдзвонити, впевнитись що автореферат таки до них дійшов і якщо ні - принести ще раз, слава Богу цього разу вже можна напряму.
Але як виявилось це ще дрібниці.
Прийшовши у відділення ми дізнались що марок у них нема. Не завезли. А відправляти ми маємо тільки з цього відділення. І якщо ми не відправляємо сьогодні - захист прийдеться переносити.
Ладно, колега їде в сусіднє відділення за марками. Привозить, клеїмо, по 75 конвертів у кожного (секретарем таки корисно попрацювати, швидкість поклейки марок у мене досі непогана). Віддаємо...і тут виявляється що марки нам продали неправильні і треба доклеювати, бо у нас більша вага...і взагалі відділення закривається на обід...
Цього разу за марками їду я, вже зі зразком щоб переважили і продали скільки треба. Встигаю за 2 хвилини до обіду (виявляється у різних відділеннях різний графік роботи). На пошті такої кількості марок нема (в цьому місці я ледь не розревілась)...добре що у відділенні є кіоск філателії і глянувши в мої перелякані очі поштарі спільними зусиллями набирають потрібну кількість, але дрібними номіналами.
Повертаюсь у своє відділення, яке якраз дообідало і обклеюємо 150 конвертів марками по другому колу і нарешті отримуємо довгоочікувані штемпелі на списках розсилки...