День перший - музика, дощ, сніг,сонце, тиша...

Вечір п"ятниці - вщент забита станція Вокзальна, два екскалатори ледь-ледь встигають витягати всіх бажаючих кудись поїхати - додому, у відпустку, у справах... І тут над тунелем лунають звуки пан-флейти...і похмурі, втомлені обличчя розквітають посмішками :)
Ранок...поїзд повзе через Карпати, вагон повний лижників і всіх цікавить лише одне питання - чи є сніг...Знизу зеленіє трава, крапле дощ, проте сліпучо білі маківки гір вселяють надію у серця... Чим ближче до перевалу, тим біліші схили обабіч дороги, тим частіше дощ за вікном зривається на сніг. Воловець - з неба сипле щось незрозуміле, але однозначно тверде - настрій піднімається... Ще один перевал, а за ним - сніг...
Перший підйом до витяга дається важко, але м"який ривок і тебе стрімко тягне вгору. Перші кілька спусків для розминки і починається пошук пригод на свою голову...гора нова, незвідана, тож доки не вивчу всі проходи-переходи не вгамуюсь....Он кілька слідів від лиж - куди вони? Вилітаю на цилінний схил, залитий сонцем...і опиняюсь у цілковитій тиші....тільки вчора навколо мене гуло величезне місто, тільки вчора я не пам"ятала що є така тиша - ласкава і тепла, наповнена запахом снігу і гір...і так приємно в ній купатись, дивитись у синє небо, слухати шурхіт снігу...
Сонце сідає - тре вибиратись до людей, стежка крізь ліс, в деяких місцях таки приходиться знімати лижі і дертися пішки -ось вже чути голоси людей, рівний гул витяга - повертаюсь назад, у світ звуків...