Сніг-сніжок засипав поріжок...

Ну що, я вас всіх вітаю з зимою. Цього року вона вельми пунктувальна ;)

Сьогодні йшла через парк КПІ і на честь першого снігу годувала білочок горіхами, такі кумедні, підходять звісно з острахом, але принаймі половина бере горіх з долоні. Взагалі вони у нас дуже вгодовані і пухнасті, поміняли вже шубку з рудої на зимову сіро-сріблясту.

Я все ще продовжую свою боротьбу з бюрократами. Як виявилось, протупив таки відділ аспірантури не давши мені направлення. В результаті мої папірці два тижні блукали по столах доки нарешті комусь не прийшла в голову світла думка таки подзвонити до мене на кафедру...:

 - Добрий день! Тетяна Юріївна є?

 - Ні, ще нема

 - Ну все, вона потонула...

В цьому місці у секретаря відібрало мову і поки вона намагалася хоч якось опануватися голос у трубці доповів що потонула я тому що мої документи ще не підписані, а наказ мав бути з 15 числа. Нарешті зрозумівши що насправді я жива-здорова і мова йде всього лише про папірці секретар нарешті отримала дар мови. Що саме вона сказала у відповідь мені не розказали )))

В результаті виявилось не все так погано, контракт зі мною таки підпишуть хоч і не на 5 років, а на 3. Тепер лишилося тільки потримати кулаки щоб мене таки запхали у наказ 15 листопада і не виявилось що я задарма два тижні пропрацювала