Люди, ви що, розучились мріяти?

По мотивам коментарів

Чесно, не чекала такої навали прагматиків. Це просто казкові мрії, от захтілося мені помріяти - що в цьому поганого, навіщо одразу з розумним виглядом опускати мене на землю? Я в курсі що ви розумні і начитані, але я теж далеко не дурна. Да-да, я знаю що Англія ХІХ століття мала свої вади і в плані комфортності побуту і для бідних людей тоді жилося зовсім не весело, але ж я писала не історичну довідку, а свою казку

Люди, ви що - ніколи не мріяли бути безстрашним лицарем чи прекрасною принцесою? Ніколи не уявляли, а що б було якби ви опинились посеред героїв улюблених книжок? Не придумували свої власні казки? Не уявляли гуляючи по старовинних палацах як тут жилось людям? Може то я така ненормальна?

P.S. У мене склалося враження що люди всерйоз вважають що я зараз піду у машину часу і помчу у 1833 рік і вони просто не можуть мене не застерегти від небезпеки переродитися не панянкою, а злидаркою. Інакше я не можу пояснити сенсу коментарів на кшалт:

"Была б ещё вероятность родиться в семье нищих фермеров, или оказаться дочерью какой-нибудь кухарки, и всю жизнь прислуживать наглой и напыщенной даме, у которой в детстве были огромная собственная комната и пони."