Життя під ногами...

Безлюдний, залитий сонцем ліс, тільки десь у верхівках сосен співають пташки...все завмерло від полуденої спеки...

Але варто лише присісти і перед очима відкривається цілий світ, сповнений життя...трійка великих лісових мурах тягне соснову гілку, більшу за них разів у десять, їхню "дорогу" важко не помітити, вона витоптана немов стежка і інші комахи намагаються триматися від господарів лісу подалі...чорні дрібні мурашки намагаються атакувати гусінь, але гусінь виявляється хитрішою і тікає від них по верхівках травинок...по сусідніх травинках майстерно переповзає сонечко - мабуть йому ліньки літати в таку спеку і воно ніби грається у дитячу гру в якій не можна торкатися землі - вперто обповзає всі травинки у кущику доки не знаходить ту з якої можна перелізти на сусідній кущ...ось у піску воронка мурашиного лева - якщо в ній покопирсатися паличкою то можна витягти господаря, схожого на невеличкий камінець, він трохи полежить, а потім як сверло вкрутиться у пісок, відновить порушену піщану пастку і продовжить наполегливо чекати на здобич...ось у сусіднь лунку провалився мураха, спробував вибратись, але пісок осипається і він провалюється у пащу хижака...десь зверху спускаєтся на павутинці павучок, знаходить зручний кущик і починає виплітати свою павутину...життя триває - всі чимось зайняті - полюють, рятуються, працюють...зараз ти мисливець, а за хвилину здобич...і що б там не казали, нема у них таких понять як милосердя чи доброта, все просто - або ти або тебе...