Миті сьогоднішні...

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

/В. Сосюра/

Хожу і посміхаюсь - гарячому сонечку, блискучим калюжам і теплому небу...мабуть весну я таки люблю найбільше, вона сама динамічна пора року...

Вдома на підвіконні вже підростає ціла колонія всіляких корисних і декоративних рослин, так цікаво спостерігати за ними...ніби вчора ще нічого не було, а сьогодні вже така собі міцненька рослинка пнеться вгору і пускає листочки...

Сьогодні в маршрутці їхав дядько років 50 з величезним букетом троянд і всю дорогу уважно читав книжку під назвою "Семейная жизнь: как не ошибиться в выборе"...

При транспортуванні з магазину трохи прим"ялися три яйця - тер шукаю рецепт, куди їх запхати...в процесі пошуку рецептів надибала в одній з книжок шикарний розділ "Блюда из дикорастущих растений" з перлами на кшалт "Запеканка из пестиков полевого хвоща". Рік видання книги - 1989, за кілька років вона напевне для багатьох стала актуальною...