Миті вересневі, всякі-різні...

З приємного - у мене прямо черга вишикувалась з бажаючих писати у мене диплом спеціаліста. Не чекала. Особливо враховуючи те, що вони добре знають, що у мене тре працювати і я не побоюся написати правду у відгуку. Але якщо людина толкова - стоятиму горою, у тому числі і під час прийняття рішення комісією на захисті.

З бюрократичного - оформлюю експертний висновок для публікації в Росії...Я завжди знала, що головний корпус це той ще оплот радянського діловодства, але те що у нас досі є Перший відділ і публікації в іноземних (точніше буде сказати в російських) журналах перевіряються на відсутність у них державної таємниці для мене було одкровенням. Причому все серйозно - треба виступити на комісії, розказати про що робота, навіщо публікується, довести що ніяких секретів ти там не розкриваєш. Саме смішне у цій ситуації те, що по-перше я можу абсолютно спокійно опублікувати будь-що у будь-якому англомовному журналі поза СНД, їм ці папірці не потрібні, а по-друге я можу поїхати на будь-яку конференцію і там так само будь-що розказати. І сенсу в оцих комісіях і цілій когорті чиновників? Заради справедливості мушу зазначити що Перший відділ - самі приємні бюрократи з якими мені довелось стикатись, на диво людяні і готові допомогти.

З сумного - у чоловіка померла бабуся. Рівно через півроку після дідуся, її чоловіка...Ну і звісно як завжди квитків немає, телеграму батьки у поспіху (тіло потрібно перевезти з Харкова в Ірміно) дати не встигли. Саме паскудне - коли я стояла в касу за спиною ходив якийсь падлюка і впівголоса пропонував квитки. Втричі дорожче звісно. Врятував Е-квиток, коли чоловік вже їхав на вокзал я шляхом регулярного оновлення вичепила таки квиток - чи здали чи бронь зняли...