Моя сива жінка

Жінка сива моя,

Вік люблю тебе я.

Так змогла ти зачарувати.

Щоби це зрозуміти,

Життя треба прожити –

Ні за чим не пошкодувати.

Моя жінка, хоч сива,

Бажана і красива,

Як колись ми побрались весною.

Відчайдушно любили,

Дітей наших зростили,

І зовсім не шукали спокою.

Сива жінка моя,

Ти вечірня зоря,

Засну тихо я, й далі полину.

Невід*ємна, одна,

Друг, товариш, жона,

Заміняєш ти княжу дружину.

Усіх своїх друзів вітаю з Різдвои Христовим!

Муза невинна

 БосОніж пришльопала.

 З музой дружина

 На кухні «заштопала».

  - «Сховався? Ой нене!

 Таємно, в тиші,

 Чом не про мене 

 Ти пишеш вірші?

 Я свою молодість

 Вам віддавала – 

 Ласки од тебе

 Й дітей я чекала».

 Виросли діти – 

 Не стало розваги.

 Треба зуміти

 Додати уваги.

 Служіння сім’ї – 

 Нескінченний процес, 

 Що робить Дружин

 Із колишніх «принцес».

 У мрії в полоні

 Моя «половина». 

 В моєму безсонні

 Муза невинна.