Мы совпали с тобой, совпали в день, запомнившийся навсегда. Как слова совпадают с губами. С пересохшим горлом — вода. Мы совпали, как птицы с небом. Как земля с долгожданным снегом совпадает в начале зимы, так с тобою совпали мы. Мы совпали, еще не зная ничего о зле и добре. И навечно совпало с нами это время в календаре. Рождественский Роберт

Не так давно дістала із поштової скриньки, звичайної, металевої, що висить на першому поверсі кожного висотного будинку, повідомлення про надісланий мені?! рекомендований лист. Я пригадую, як давала свою адресу, та не думала, що нею таки колись скористаються…. Тож сьогодні нарешті вирушила на пошуки поштового відділення, що за логікою і за номером будинку був зовсім поруч. Все виявилось досить просто: треба було впасти на хвіст парочці бабусь, які (інтуїція не підвела) і привели мене на пошту. ...

Читати далі...

навіть в одне ціле не стулити...

Солнце встает, становится теплее, Хочется жить вечно, да где-то прогадал. Вновь не угодил в обьятия Морфея, А главное в твои обьятья не попал. И мне не спится, не спится, И мне не спится, не спится. Циферблат от дыма почти уже не виден. Липкий от пота, курю в потолок, Из динамика чуть слышно доносится Ванклиберн, А на стене все тот же пацифистский значок. И мне не спится, не спится, И мне не спится, не спится. Поезд поезд поезд поезд поезд, Увези...

Читати далі...

Ноябр Ти сказала, що кохала, але це було давно. Свої мрії відпускала у розчинене вікно. Ти лягала спати, в сутінках кімнати, Вже комусь не було що казати. Ти своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа. Не знайшла і не згубила, просто втратила його. Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли. А вже і не важливо, "Хто?" й "Кого?" Приспів: Листя падає, падає, щось мені нагадує, А я собі пригадую, - тебе... Листопадами, падає, кружляє листопадами, і вже давно не пара ми....

Читати далі...

Прямокутність думок застрягає в дорозі до тебе. Безтурботність ляльок намотує в клубок рештки сили волі...і лиш мрію про те, щоби відірватись від усіх, як від дерева листок і бути віднесеною несподіваою хвилею вітру кудись, в невідомий нікому закуток...так рядок за рядком складається у неримоване нерозривне марення напівсонної самоти... Забрудни аркуш! - і стань одним із тих, хто не говорить, а мовчазно кричить, волає, співає, спати не дає собі та іншим; конає від незрозумілості...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Якось так швидко минає час... Дерева стали меншими, а будинки почали будувати більшими. І оточуючі вже трохи інакше диляться на тебе. Люди в транспорті звертаються до тебе на "Ви". Вже немає кому авторитетно заборонити тобі гуляти з ним до пізньої години чи ніч просидіти біля компа. Розміри улюблених чупа-чупсів виросли до розмірів XXL. Але коли ти вибараєш шкарпетки-трусики дбайливий продавець порекомендує щось тепле, якісне чи то &quot...

Читати далі...

Не можу не посміхатись, бачачи такі речі)))) Є така собі мережа поліклінік "Зелена хвиля". Надає різного роду послуги, само собою не безкоштовно. Ну, наприклад, кому довідку про "тимчасове звільнення від фізкультури" (лише 50 грн.) чи "довідку про одержання путівки" (150 грн.) Лазила її сайтом, де і почерпнула інформацію про ці всі розцінки, але що мене найбільше вразило!!!!!!!!!!!!! БЕЗКОШТОВНА ПОСЛУГА Я в шоці...

Читати далі...

Посміхаймося, нехай вороги думають, що у нас все зашибісь!))

Людина складається із дрібниць. Придивись до того, хто сидить поруч тебе в метро - і ти побачиш, як його Я розпадається дрібними уламками. Он той не розлучається зі своїм плеєром, і певно не тому, що музика йому дуже до душі, а для того, щоби, поринувши у простір підземки не лишатись на одинці з собою. Хтось і в метро тероризує мобільний, намагаючись докричатись до когось по той бік слухавки. Інший, закутавшись по самі вуха у шарф, стікає краплями дрібного поту. Там...

Читати далі...