Дощ

        Я не спав цілу ніч, дощ на місто падав І пливли за вікном одинокі авта. Ти пішла, але був голос твій зі мною, Він казав, що усім хочеться любові, Він казав, що усім хочеться любові.
Я забув де я був, але дощ нагадав І текла по вікну кров чужа і руда. Передай туди крапельку води, Запали свічу тоненьку, хай померехтить.
Тільки тим, хто бував на далеких войнах Ці слова про любов мало що говорять. Ти повір нам усім хочеться одного: Щоби дощ не стихав безконечно довго, Щоби дощ не стихав безконечно довго...

З святом Трійці!



rose



rose   



   rose

Дорогі друзі!


Щиро вітаю Вас зі Святою Трійцею!

Хай наші домівки цієї
світлої днини  ввійдуть  мир та
висока Божа благодать.
Серця heart наші хай  наповнюються добром, любов'ю,
щирістю і всепрощенням, а ми намагаймося дарувати увагу та душевне тепло
всім, хто поряд.kiss

 Любов завжди перемагає,
а віра творить чудеса. heart

Бажаю  піднесеного настрою, світлих  помислів та намірів!
kisskisskiss


Гей,пливе кача по Тисині

Гей, пливе кача по Тисині, Пливе кача по Тисині. Мамко ж моя, не лай мені, Мамко ж моя, не лай мені. Гей, залаєш ми в злу годину, Залаєш ми в злу годину. Сам не знаю де погину, Сам не знаю де погину. Гей, погину я в чужім краю, Погину я в чужім краю. Хто ж ми буде брати яму? Хто ж ми буде брати яму?                Гей, виберут ми чужі люди, Виберут ми чужі люди. Ци не жаль ти, мамко, буде? Ци не жаль ти, мамко, буде? Гей, якби ж мені, синку, не жаль? Якби ж мені, синку, не жаль? Ти ж на моїм серцю лежав, Ти ж на моїм серцю лежав. Гей, пливе кача по Тисині, Пливе кача в по Тисині.
          

Якби ти знав



"...ми мусимо навчитися чути себе українцями
— не галицькими, не буковинськими українцями,
а українцями без офіціальних кордонів"
       
 (Іван Франко)


                                                                            
 
Якби ти знав, як много важить слово,
Одно сердечне, теплеє слівце!
Глибокі рани серця як чудово
Вигоює — якби ти знав оце!
Ти, певно б, поуз болю і розпуки,
Заціпивши уста, безмовно не минав,
Ти сіяв би слова потіхи і принуки,
Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, —
Якби ти знав!



Якби ти знав, які глибокі чинить рани
Одно сердите, згірднеє слівце,
Як чисті душі кривить, і поганить,
І троїть на весь вік, — якби ти знав оце!
Ти б злість свою, неначе пса гризького,
У найтемніший кут душі загнав,
Потіх не маючи та співчуття палкого,
Ти б хоч докором не ранив нікого, —
Якби ти знав!




Якби ти знав, як много горя криється
У масках радості, байдужості і тьми,
Як много лиць, за дня веселих, миється
До подушки горючими слізьми!
Ти б зір свій наострив любов'ю
І в морі сліз незримих поринав,
Їх гіркість власною змивав би кров'ю
І зрозумів весь жах в людському безголов'ї,
Якби ти знав!




Якби ти знав! Та се знання предавнє
Відчути треба, серцем зрозуміть.
Що темне для ума, для серця ясне й явне…
І іншим би тобі вказався світ.
Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги
Була б несхитна, ясна путь твоя.
Як той, що в бурю йшов по гривах

             хвиль розлогих,

Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних,

                             вбогих:

"Не бійтеся! Се я!"


Червона калино,чого в лузі гнешся?

Чого являєшся мені у сні?

Ой ти дівчино з горіха зерня
 

Білий цвіт на калині



Починається день з білопінного світу,
Коли сонце з-за гір будить тихе світання
І калина цвіте серед білого цвіту
Запізнілим своїм ніжним-білим коханням.




Білий цвіт на калині, як фата на дівчині.
Білим цвітом калина рясна
Цвіт калини - кохання, цвіт калини - чекання
Білим цвітом буяє весна.



На калині вітри розгубили цілунки
Що у місячну ніч так безслізно схолонуть
Має присмак той цвіт недопитого трунку,
Що лиш білим цвіте, але родить червоним.





Який сьогодні день? Сьогодні свято мами!

Який сьогодні день? Сьогодні свято мами! Цей день завжди святий, коли б він не прийшов. Для тебе, дорога, стелю стежки піснями, Тобі дарую я і ніжність, і любов, Я дякую тобі, ріднесенька матусю, За ласку і повчальнії слова. І, щоб б там не було, до тебе я горнуся, Щоб ти завжди щасливою була. Та не завжди життя квітками устелялось І падала не раз під тягарем журби, Тернистим шляхом йшла та гордо піднімалась, Вчила все долать, щоб уникать біди. Чому в твоїх очах з’явилася сльоза? Скажи, чи не моя у тім вина?.. Ти тільки не сумуй, для мене ти одна, Пробач за все, матусю дорога. Летить нестримно час і ми уже не діти, Та, як тоді, я знов до матінки горнусь. Я збережу твої священні заповіти, І де б я не була до тебе повернусь. В майбутнє я іду барвистими стежками У пошуках усе нових ідей. І лине до небес молитва щира мами З проханням долі для своїх дітей...

Білим цвітом

Білим цвітом, білим цвітом Розлилась весна, Загубилась в тому цвіті Квітонька одна, Розлилися бережечки, Де ходила ти , Квітко моя, зірко моя, Як тебе знайти?

Львіська пані

           
В древнім Львові хтось розсипав бісер... Кольори веселки мерехтіли - Руки ніжні чарували вміло, Що боявся дихати сам вітер! І за мить коралі дивні,
Наче посмішка квіткова, Наче казка кольорова,
        Дарували радість щиру!