Памятаймо...
- 09.01.10, 23:25
Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе, Захмеліть, одуріти від твого тепла. Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Не вір мені, бо я брехать не вмію, Не жди мене, бо я і так прийду. Я принесу тобі свою надію, А подарую смуток і біду.
Слова ясні, лише мені відомі, У бурмотіння скучне переллю, Свою усмішку у холодній втомі Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати, І недоречно скиглити чомусь, Але, як треба буде заридати, Я гомерично, тупо засміюсь.
Не вір мені, бо я брехать не вмію, Не жди мене, бо я і так прийду, Я принесу тобі свою надію, А подарую смуток і біду.
Спади мені дощем на груди, Пустелю-душу ороси – Я стану жить. Я мріять буду Як мріють ранками ліси,
Коли салютами-громами Гуркоче небо навесні. Ти тільки спокою ні грама Не дай воскреслому мені.
Якщо ж ти хмара, а без грому, Якщо ти буря без води – Пливи у далеч невідому, А душу збоку обійди…
Коментарі
Гість: Dobrova
19.01.10, 23:36
Якщо ж ти хмара, а без грому,
Якщо ти буря без води –
Пливи у далеч невідому,
А душу збоку обійди…
...То виявляється, Симоненко, як і Шевченко, любив таких жінок, щоб і земля у них під ногами горіла?
N 47-ий
210.01.10, 00:38
The Beauty!
310.01.10, 07:51
пам'ятаємо.
чудова поезія.
дякую, Галинко!
Вишиваночка
410.01.10, 11:21Відповідь на 1 від Гість: Dobrova
Вишиваночка
510.01.10, 11:22Відповідь на 2 від N 47-ий
Дякую
Вишиваночка
610.01.10, 11:23Відповідь на 3 від The Beauty!
Karpusja
710.01.10, 12:41
Вишиваночка
810.01.10, 14:04Відповідь на 7 від Karpusja
Гість: kalyna
910.01.10, 16:19
Aywengo
1010.01.10, 17:31