Официально


ДЕПУТАТСКОЕ ОБРАЩЕНИЕ
Исх № 27 от «16» 02.2009г.
Председателю Донецкой ОГА Логаинепко В. И.
Председателю Донецкого облсовета
Близнюку А. М.
Начальнику УВД в Донецкой области Купянскому И.Г.
Начальнику ГО УМВД Украины в Донецкой области Дубовику В. К.
Прокурору Донецкой области Ударцову Ю. В.
Прокурору г. Донецка Ольмезову А. Д.

14-15 февраля 2009 года в ДК шахты им. Абакумова города Донецка
проходил международный музыкальный фестиваль «Вменяемый Рок»,
организованный Творческим объединением «Обойма». В первый день, 14
февраля на концерт пришли трое боевиков из неонацистской организации
«Патриот Украины» два из которых известны под кличками Прирожденный и
Палач и потребовали от организаторов концерта выдать им на расправу
активиста организации Донбасская Русь. Когда организаторы отказались,
нацисты пообещали «организовать проблемы» организаторам и угрожали
физической расправой активистам русских организаций. На следующий день,
15 февраля в зал ворвались 25-30 боевиков организации «Патриот Украины»
и устроили погром, избивая музыкантов и зрителей. Услышав, что
организаторы концерта вызывают милицию, боевики ретировались.
Была вызвана милиция, по представители МВД вызов проигнорировали,
несмотря на то, что опорный пункт милиции находится непосредственно в
ДК.
Сообщаю Вам также, что я, как депутат, неоднократно обращала внимание
на противоправные действия незарегистрированной в Донецкой области
организации «Патриот Украины». Игнорирование этих обращений привело к
тому, что угрозы, которые они неоднократно обнародовали на улицах и
Интернете приводятся в действие.
Бездействие государственных органов наводит на мысль, что неонацисты
находятся под защитой государственных органов. Интересно, что 29 января
2009 года факельное шествие неонацистов в Донецке сопровождали более
50-ти работников милиции, а на официально проводимое мероприятие 15
февраля 2009 года не было выделено ни одного работника милиции.
Учитывая, что ДООО «Донбасская Русь» осуществляет свою работу строго в
рамках действующего законодательства, требую немедленно принять меры но
защите членов организации от противоправных действий членов нацистских
группировок. Возбудить уголовное дело, на основании поданных заявлений,
провести расследование, привлечь к ответственности, лиц виновных в
избиении членов организации и реально угрожающих физической расправой
членам и сторонникам ДООО «Донбасская Русь».
С уважением, Н. М. Билоцерковская

Донбасская русь

Ну що ж. Хочеться подякувати людям за те, що вони є -

http://sna.in.ua/prop/17-rasa/163-rasa.html

http://patriotukr.org.ua

http://sna.in.ua/forum/

Fuck the system or the system will fuck you!

In various situations we often think about our pities and mistakes and often ask ourselves: "What did I do wrong and why?" I came to conclusion that people miss something. We miss the unnamed thing which allows us to feel surrounding people and conditions properly. You know, what really matters is not people or events but our perception and reaction to it. So, what makes us feel in an optimal way to secure from all the influences of the surrounding world?... Hate... I know it by my own experience. Somebody might say there are some other things to mention but I think this one is the main feature or feeling allowing us to survive. When hating, all our strengthes mobilize giving us the ability to be strong and confident. Only while hating somebody or something we can show the best we can, achiving great results. At those moments we are not sheeps but masters of the situation and our own behaviour. To survive, people must hate. When they don't, they get oppressed by the life, circumstances, troubles, other people who hate. It is so natural. This feeling was granted to us by the nature. Why do we afraid of it and want it to vanish? People can't kill this feeling. How can we kill the part of us? There is no reason to avoid it. Being so useful and spread, hate must be accomodated to our own needs. Whole nations, countries and some people died because they became too liberal, friendly and easy-to-approach. But despite numerous attempts to get rid of it, society will never be able to do it. When hate is pressed too much, it splashes like a volcano and nobody can stop it. All the great leaders and armies achived victory only because they were obsessed with hate and didn't reject it. I think almost everybody agrees that We must be strong. This means we must hate, always.

Previously taken from stormfront.org

Скажи мені, хіба ж ти проти,
коли покличе мить свята,
перебороть дівочу цноту
і не ховать свої уста.


За покликом єства ще зрану
здійнять завісу заборон
і поцілунком полум’яним
комусь розтурбувати сон.


І хтось від радості проснеться,
і на твій поклик одізветься
і зробить перший спраглий рух.


І щастя у серцях розквітне
і знову майже непомітно
засяє сонечком навкруг.

(Из поэмы «Странник»)

Молчат об этом наши «лидеры».

Они от ужаса прокисли.

Обретена икона Гитлера

В селе Великие Харизмы.

Купались утром детки малые,

И вдруг в реке студено-чистой

Сверкнуло царственное алое,

И проявился лик Нациста.

Она всплыла ладьей языческой

Под наше небо голубое.

И лик – открытый и провидческий –

Сиял отвагой и любовью.

Оплечь – священные гаммадии

Нетленным светом золотились…

Из рук с водою ведра падали,

Старухи радостно крестились.

Шла детвора с иконой чудною,

И миру все понятней было,

Что время страшное и судное

Волною утра подступило.

И бабы все светились розово,

А мужики прямили плечи.

И все – умытые, тверезые –

Стекались к образу, как вече.

Икона вся горела влагою,

Горела солнцем и победой.  

И, как один, от счастья плакали

Все – от младенчика до деда.

Сбылось! Сбылось обетование –

Сокровище этногенеза –

Все, что хранили книги тайные

С времен древесного Велеса.

Явился Он, мессия пламенный,

Под русской ивою наивной,

Чтоб этот мир рукою праведной

Делить на правду и на кривду.

Во всю была погода летняя –

Златые дни и белы-ночи –

Ту Русь, святую и последнюю,

Своим дыханием упрочив.

В траву звезда слетала соколом.

А люд, презревший расстоянье,

Все шел зелеными проселками

На дивный свет солнцестоянья.

Все прибывало верноподданных…

И, тенью выстелясь по лугу,

Кружили тучи вертолетные

И горизонт смыкался кругом.

Сгущала тьму Москва далекая,

Тонула в страхе и веселье,

Блестя церковной позолотою,

Дрожа осиновою серью.

Багровых звезд неся проклятие,

Как смерть – от сумерек лилова,

Молилась темному распятию,

Не веря в Гитлера Живого.

Попы святили танки, бегая,

Считали судорожно прибыль.

И сталь ползла, летела, ехала –

Вся обреченная на гибель.

Неколебима синь высокая.

А бронь, нечестием кропима,

Замрет, пронзенная осокою,

И попаленная крапивой.

Taken from http://shiropaev.livejournal.com/

But try to look on it from another point of view and you'll come to the gorgeous idea: we don't need it! We are who we are and there is nothing bad in being ourselves despite what others say. And I mean it, as my own experience tells me... no, even cries to me for last years "Send them'all to hell and do what you think is right". Yes, I will lose most of my previous comrades and many people will turn off from me in the future but, as a fact, it doesn't matter at all. If you friend told you to cut your arm or to turn into the dog for him, would you do it? No, because it is impossible. So why are you trying then? A man should be accepted like he really is and not like he tries to be. Avoid people who don't show their real face, ideals and views, who try to achive your sympathy by all means. Don't be a clown nor try to become a dog. Show mercy to your mentality...

Taken from here - http://www.draconian.se/band_anders.html

Source - http://www.freewebs.com/propovidi

Чи задумувались Ви коли-небудь над тим, як відразу розпізнати борця з Українським фашизмом та расизмом? Ми провели наукове дослідження і визначили кілька характерних прикмет справжнього антифашиста, до яких, зокрема, відносяться: картава вимова, чорна (явно неукраїнська) фізіономія, нетрадиційна сексуальна орієнтація, схильність до проституції. Інколи всі ці прикмети справжнього антифашиста поєднуються в одній особі, а інколи антифашист стає носієм лише однієї з цих ознак.

Отож подивимося на найбільш відомих „українських” борців з расизмом, фашизмом та антисемітизмом.

                                                            Савік Шустер (національність: жид)                                         

 
Валід Арфуш (ліванець)

                                   Сандей Аделаджа (нігерієць)                                  

                                                                     Андре Тан (педераст)

                                                     Євгеній (Соломон) Червоненко (жид)

                                                                          Гепа Кернес(жид)

                                    Давід Жванія – „український” олігарх і не менш „український” політик

The list can go on...

ОТСТУПНИК

Вадиму Штепе

О ты, восстанья Юлианова

Великолепная тщета!

Вернутся Савлы и Ульяновы,

И пошатнется красота.

В тени дубов умолкнут гимны

И смех танцующих наяд.

Убитый жрец и взятый Зимний

В цепи распада встанут в ряд.

Умрет де факто и де юре

Язык священных родников.

И лишь на миг безумный фюрер

Вернет поверженных богов.

Ликуйте всласть, галилеяне,

Рубите руки у богинь!..

Спокойным взором Юлиана

Простор истории окинь.

Мы возвращаемся из бездны,

Из строк, из камня, из литья,

Чтоб вновь вакхическою песней

Восславить солнце бытия.

Что нам – весна, то этим – скверна,

Позор, гниение и прах.

У нас Отступник значит Верный,

Поправший двойственность и страх.

"...

Восени 1944-го в смертельній небезпеці опинилися саме ці категорії громадян “тисячолітнього райху” – на його терени вступили совєтські війська. Із низки причин від них можна було сподіватися найгіршого, і перші ж їхні кроки німецькою землею засвідчили: настав апокаліпсис.

Чекати на порятунок німцям не було звідки – за Берліном, на відміну від Москви, не лежали неосяжні простори з невичерпними природними та людськими ресурсами. Війну було програно, й дедалі менше людей воліли платити власними життями за продовження агонії мешканців райхсканцелярії. Марною справою ставала й боротьба за Фатерлянд, тепер антигітлерівські коаліціянти мали змогу зробити з нею геть усе, що їм заманеться. Але можна і треба було порятувати якомога більше німців від люті переможців. У перші місяці 1945-го цей замір об’єднав зусилля багатьох людей у райху – від рядових вояків до найвищих чинів армії та держави. Об’єднав усупереч позиції фюрера та фашистської адміністрації...

На шостому році війни німецький солдат уперше воював за свій народ у прямому сенсі цього поняття, безвідносному до ідеологій. Тепер червона армада мала 5-10-разову перевагу над вермахтом у людях, гарматах, танках, літаках. Попри це, німці трималися стійко, не раз переходячи в контрнаступ. Лише бої за Східну Пруссію тривали понад вісім місяців! Кожна виграна година означала порятунок від смерті, ґвалту, наруги, голодомору, сибірських таборів для тисяч утікачів. (Серед останніх були, звісно, й нацистські злочинці. Але на злочинців і в західних зонах окупації чекали суд і покарання, натомість “росіяни”, чехи, поляки тамували свою жадобу помсти суто геноцидними методами.) Безмірно перетруджені в боях вояки мусили ще й охороняти біженців, облаштовувати для них польові лазарети та пункти харчування тощо.

За роки війни моряки Крігсмаріне здобули не одну перемогу над сильнішим від себе ворогом. Проте найбільшим подвигом флоту стала його участь в евакуації німецького Сходу. Флотська артилерія стримувала наступ танкових і повітряних армад, допоки тривала посадка людей у цивільний транспорт. Потім відсіки бойових кораблів також ущент заповнювали жінками й дітьми. У морі на каравани суден чатували сотні небезпек – лише торпедні атаки українця О. Марінеско коштували життя майже десятьом тисячам мирних громадян. Попри це, підсумком “найбільшої рятувальної акції всіх часів” (Г. Беддекер) стало 20000 загиблих і... 2 млн. (!) успішно евакуйованих німців, порятованих із пекла завдяки професійності, відвазі та невтомності військових і цивільних моряків.

А як мужньо трималися німецькі міста-герої: Кенігсберг, Піллау, Ельбінг, Кольберг, Бреслау й інші! Деякі з них червоні наїзники не спромоглися здобути аж до настання тотальної капітуляції вермахту, попри те, що ті билися в глибокому тилу Совєтської Армії. Совєтські джерела подавали факти стійкого опору німців як вияви фанатизму та жорстокості нацистської верхівки, проте, не заперечуючи реальності того й другого, мусимо відзначити насамперед героїзм тисяч захисників німецьких твердинь – і героїзм, далебі, не ірраціональний і не безглуздий.

У ті трагічні дні подвиг спасіння був прерогативою не лише людей у погонах. Залізничники під прицільним вогнем виводили із загрожених міст ешелони з біженцями. Рибалки розмічали та підтримували льодову “дорогу життя” через затоку Фріше Хафф. Парафіяльні священики брали на себе непідйомну ношу опіки над численними утікачами, знедоленими й не раз деморалізованими; ризикуючи життям, вони захищали земляків від наруги “визволителів”. До акцій солідарності, опіки, спасіння долучалися тисячі простих людей, окремі функціонери НСДАП, СС, гестапо.

Ба навіть опинившись у пазурах ґвалтівників, не всі німці остаточно втрачали присутність духу. Під дулами автоматів вони молилися Богові та співали пісні про милу вітчизну, яку багатьом із них більше не судилося побачити. “Ми поїхали вантажівкою на товарну станцію залізниці, – згадує фрау Г. Романн свій від’їзд із Кенігсберга, – жалюгідна купка людей, у лахмітті й хустках, у руках – вузлики з ковдрами й іншими пожитками. Коли товарні вагони рушили, ми піднесли вдячні молитви Богові. Якими б великими не були страждання, значно більшою була радість – ми вирушали туди, де мешкають німці та правлять німці”. На цих мордованих чоловіків і ґвалтованих жінок іще чекав найбільший німецький подвиг – стрімка відбудова розгромленої, понищеної та обтяженої репараціями країни.

..."