Скорочений курс Всесвітньої історії ч.12

Наслідком боротьби лисичан з мокшанською імперією стало те, що вєлікій і магучій Савєцькій Саюз рухнул нахуй та бєзпаваротно. Але по собі ота держпотвора пшеклєнта залишила купу людиноподібних істот, що за браком власного розуму та розсуду почали дуже сумувати за часами, коли не треба було думати, а вистачало лише прочитати чергового лозунга на фасаді будівлі. Вони стали звати себе «ватнікамі», бо їхнім суспільним символом стала ватна тілогрійка без комірця, зате із зеківською бірочкою. Ці ватнікі дуже хотіли повернення мокшан і тому ставали жертвами будь-якої мокшанської пропаганди. Але ватнікі були дуже хитрожопі, і тому виїздити до Мокшляндської Підєрації вони не хотіли, бо там все було дорого і треба було важко працювати, аби заробити великі гроші, які витрачати краще було в молодій лисичанській державі, де ціни були дуже помірні. Просто ватнікам вважалося, що коли вони переметнуться до МП, то зарплатні та пенсії у них автоматично стануть мокшансько-підєрастичні, ціни залишаться лисичанські, а працювати не треба буде взагалі, достатньо тільки гасати по вєрнаподданічєскім мітингам на підтримку мудрої політики Вєлікаго мокшансько-підєрастичного Кормчєга, Вєлікаго Пу Тенга. Та тут вони самі себе наібали по повній програмі, бо мокшанам вони не були й нахуй не потрібні, але мокші просто ненавиділи з причини власної расової, національної та розумової неповновартісті все, що було пов’язане з Лисичанськом та його героїчним народом.

Серед лисичан же ватніків називали загалом «підрілами», «підвою», «підовками» та іншими гідними ватніків прізвиськами, пов’язаними з ротожопними збоченнями, що їх так полюбляли ватнікі у мегапасивній формі. З наукової точки зору ці прояви ротожопія називалися «амбівалентність». І ватнікі ствердили, що вони таки є підрілами не лише в гарному, але й в поганому розумінні, бо скачучи з мокшанськими власівськими триколорами та обвішавшися гєйоргієвськими лєнтачкамі, вони зазвали мокшанського окупанта.

Але лисичани і тут не підкачали та дали піздюлєй окупантові таких, що здригнулася не лише Мокшляндська Підєрація, але й Данія, Нарвєгія та Швеція (про всяк випадок). Тож окупант на даний момент сидить дупою лише в районах з переважно ватно-підєрастіческім населенням з понаїхавших, бо ісконні лисичани де тільки бачать окупанта, так одразу ж його й пиздять. Бо взимку треба годувати лисичок, а окупантятіна якраз дуже підходить для цього, бо від бояри, що вона міститься в мокшанських організмах, лисяче хутро стає значно м’якішим та шовковистішим, аніж від хед’енд’шолдеру. 

Лисичани завжди були передовим народом. Від самого сотворіння світу лисичани знаходилися на передньому краї героїчної боротьби людства з нелюдством та понаїхавшими. Тож Лисичанськ – понад усе! І якщо ти справжній, ісконний лисичанин, то ти чьотко знаєш, що наше дєло правоє, пабєда буде за нами, а понаїхавші дружно та весело, рівними нескінченними колонами, пиздують до Хель.