Філіп ІІ Македонський – останній арійський цар Македонії?

Саме Філіп провів реформування македонського війська, зробивши його непереможним. Окрім того, Філіп не посилав своїх вояків гинути у безглуздих війнах, коли проблему можна було вирішити шляхом дипломатії або підкупу (що теж є дипломатичним заходом). Як вважав Плутарх, Філіпові належить вислів, що «навантажений золотом віслюк відчинить ворота будь-якої фортеці». Якщо одного віслюка було замало, але фортеця була край потрібна і того варта, то можна було додати ще одного-двох.

Військові досягнення Філіпа не закінчилися лише на створенні регулярного війська. Його геніальною стратегічною знахідкою було ведення війни в незручний та незвичний для ворога час. Демосфен щиро ображався через те, що Філіп міг вести бойові дії не лише теплим літом, але в будь яку пору року, не припиняючи їх до повної перемоги Македонії. Така стратегія вважалася Демосфеном «нечесною» та підступною. А ще більше Демосфен нарікав на зрадників, які здавали Філіпові місто за містом та забезпечували великого македонського царя цінною інформацією. 
Досить швидко Філіп створив собі невеличку, але потужну імперію, бо його метою було об’єднати македонців та еллінів під дахом однієї держави, з єдиним владоначаллям, щоби не лише протистояти персам, але й спромогтися перемогти імперію Ахеменідів. І, якби його не було зрадницьки вбито, то вповні що він, а не Олександр, переміг би Дарія І.

Зараз знайдено могилу Філіпа. Окрім нього там була ще й жінка – мабуть, його остання дружина Клеопатра. А також рештки дитини, яку вважають дочкою Філіпа та Клеопатри.

Сокира й келеп з мідяного стопу також були знайдені археологами у гробниці Філіпа II Македонського, батька всім відомого Олександра Македонського. Так звані «дослідники» чомусь визначили їх як «сокири, зовсім не придатні для виконання практичних робіт». З цього приводу можна зазначити, що якраз для виконання певних «практичних робіт» ці сокири є дуже зручними та придатними. Просто пацифістичне світосприйняття кабінетного хробака не може сприйняти факт існування зброї як ЛИШЕ зброї. Символіка знаходження арійських сокири та келепу в могилі Філіпа ІІ стає зрозумілим після ознайомлення з даними про його життя.

Версія 1

З огляду на вірогідну подружню зраду Олімпіади, цар вважав Олександра байстрюком і тому звелів покласти до себе в могилу атрибути свого божественного (АРІЙСЬКОГО) походження, що він їх одідичив від своїх предків. Бо ж арійський родовід македонських царів, як здавалося Філіпові, було перервано. Проте Олександр довів всьому світові, що арійський вогонь не згас в Македонії разом із вогнищем Філіпа. Але завойовник, вихований відомим грецьким збоченцем, так званим «філософом» Аристотелем, надто полюбляв розкішне життя, до того ж і не був кваліфікованим адміністратором, як Філіп ІІ Македонський. Тому імперія Олександра загинула разом із ним. А уламки розтягли як воєначальники Олександра, так і повсталі проти македонсько-еллінського панування корінні народи.

Версія 2

Оскільки Олімпіада власноруч вбила дитину Клеопатри, а саму Клеопатру примусила до самогубства, то цілком логічним буде, якщо вона вкинула до гробниці й атрибута арійського походження македонських царів. Вона вважала, що її власне походження від Ахілла значно вагоміше, а її син Олександр – взагалі син Зевса. Тож вона не потребувала в свідоцтві походження Олександра від якихось там аріїв.

Яка з цих версій буде вірною – вже, мабуть, ніхто ніколи не дізнається. Та воно вже й нікому не потрібно, окрім істориків, бо письменники та кінорежисери все одно використовують свої, іноді антиісторичні, версії тих подій – величних та трагічних.