Як гірко пахло листя в нашім жовтні!
І вранці у росі здавалось цвітом.
Там де палали скрізь жоржини жовті,
Метеликом літало запізніле літо.
Ховалось сонце за осінню браму,
Поміж дерев струнких і крон крислатих,
І над осіннім жовтим океаном,
Жураликом літав вже лист крилатий.
І напливали пахощі дурманом,
А ми ступали по вогненних квітах,
В казковому примарному тумані
Йшли берегами бабиного літа.
Останні статті
- Як гірко пахло листя в нашім жовтні (Марія Лисайчук)
07.09.2009, 22:09 - З Новим 2009 роком та Різдвом Христовим!
07.01.2009, 13:17 - З Новим 2009 роком та Різдвом Христовим!
07.01.2009, 13:10
Як гірко пахло листя в нашім жовтні (Марія Лисайчук)
- 07.09.09, 22:09
Як гірко пахло листя в нашім жовтні!
І вранці у росі здавалось цвітом.
Там де палали скрізь жоржини жовті,
Метеликом літало запізніле літо.
Ховалось сонце за осінню браму,
Поміж дерев струнких і крон крислатих,
І над осіннім жовтим океаном,
Жураликом літав вже лист крилатий.
І напливали пахощі дурманом,
А ми ступали по вогненних квітах,
В казковому примарному тумані
Йшли берегами бабиного літа.
З Новим 2009 роком та Різдвом Христовим!
- 07.01.09, 13:17
[Приєднана картинка]
З Новим 2009 роком та Різдвом Христовим!
07.01.09 13:10
Вітаю всіх з Новим 2009 роком та Різдвом Христовим!
Щастя ,здоров'я та виконання бажань в Новому році.
Любові ,миру Вам і Вашим сім'ям!
Процвітання нашій рідній Україні, а нам сили духу і любові!
З найкращими вітаннями МЛ.
З Новим 2009 роком та Різдвом Христовим!
- 07.01.09, 13:10
Вітаю всіх з Новим 2009 роком та Різдвом Христовим!
Щастя ,здоров'я та виконання бажань в Новому році.
Любові ,миру Вам і Вашим сім'ям!
Процвітання нашій рідній Україні, а нам сили духу і любові!
З найкращими вітаннями МЛ.
За обрій впало сонце й запалало...
- 15.10.08, 14:10
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
[Приєднана картинка]
За обрій впало сонце й запалало
13.10.08 10:04 | осінь
За обрій впало сонце й запалало,
Над ставом вдалині багряним світлом,
Травинкою сухою на вогні,
Згоріло в льоті днів коротке літо.
Надвечір я зайду в осінній сад,
Де роси в листі,як намисто,
Та яблуні задумливі стоять,
Під ноги сиплять жовте листя.
Червоних ягід на калині,
Торкнусь теплом своїх долонь,
Посеред листя загубилось,
Волося біле з моїх скронь.
У вишневій кроні десь вгорі...
За обрій впало сонце й запалало...
- 15.10.08, 14:04
- Клуб української поезії
[Приєднана картинка]
За обрій впало сонце й запалало
13.10.08 10:04 | осінь
За обрій впало сонце й запалало,
Над ставом вдалині багряним світлом,
Травинкою сухою на вогні,
Згоріло в льоті днів коротке літо.
Надвечір я зайду в осінній сад,
Де роси в листі,як намисто,
Та яблуні задумливі стоять,
Під ноги сиплять жовте листя.
Червоних ягід на калині,
Торкнусь теплом своїх долонь,
Посеред листя загубилось,
Волося біле з моїх скронь.
У вишневій кроні десь вгорі...
За обрій впало сонце й запалало
- 13.10.08, 10:04
За обрій впало сонце й запалало,
Над ставом вдалині багряним світлом,
Травинкою сухою на вогні,
Згоріло в льоті днів коротке літо.
Надвечір я зайду в осінній сад,
Де роси в листі,як намисто,
Та яблуні задумливі стоять,
Під ноги сиплять жовте листя.
Червоних ягід на калині,
Торкнусь теплом своїх долонь,
Посеред листя загубилось,
Волося біле з моїх скронь.
У вишневій кроні десь вгорі,
Вже не ховається гніздечко,
У вирій ,вранці,на зорі,
Птахи полетіли далеко.
Осінь!Осінь!В ...
Я і в думці обняти тебе не посмію,
А не те, щоб рукою торкнутися смів.
Я люблю тебе просто — отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвенних слів.
Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе,
Захмеліть, одуріти від твого тепла.
Я кохаю тебе. Мені більше не треба,
Адже й так ти мені стільки щастя дала.
Можна (Василь Симоненко)
- 27.04.08, 17:01
- Клуб української поезії
МОЖНА
Можна вірить другові чи милій,
Марить наяву чи уві сні,
Білизну червневих ніжних лілій
Заплітать букетами в пісні.
Можна жить, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті що не палають, не горять!
Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого "не можна".
Я тобі галантно не вклонюся,
Комплімента зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.
Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.
І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі.
