Та женщина, которая ушла,
Не будет беспокоить вас звонками
И баловать в субботу пирожками,
Рассказывать, что ночью не спала…
Ей будет абсолютно всё равно,
Что ни одной с рыбалки смс-ки…
Что удочки стары, порвались лески,
А рыбы в речке спрятались на дно…

Та женщина, которая ушла,
Не будет вспоминать объятья ваши
И станет на одну потерю старше,
Но у неё, как прежде, два крыла…
Ручьём не льются слёзы по щекам
От запаха духов чужих и сладких…
Она уйдёт, не бросив взгляд украдкой,
А вместо вас возьмёт себе щенка…

Та женщина, которая ушла,
По центру дартса ваше фото вклеит…
В десяточку без промаха сумеет
Попасть, она б иначе не смогла…
И на страницах ваших, в соцсетях,
Её в гостях не встретите случайно…
И не вздохнёт о вас ночами тайно…
Корабль не хочет знать о якорях…

Вы будете не раз её просить,
Чтоб поняла, открыла и простила,
Под дверью, с орхидеей и текилой,
С козырной клятвой – на руках носить…
Она откроет дверь, не помня зла,
В рубашке не её совсем размера,
Со счастьем на лице, а в сердце с верой…
Та женщина, которая ушла…
©

Чим сильніша жінка — тим складніше їй знайти «свого» чоловіка.
Навколо може бути безліч прихильників, але вона не женеться за штампом у паспорті. Їй важливо не просто «вийти заміж», а знайти того, з ким буде по-справжньому — свого переможця.

Такі жінки створені для переможців.
Їм незатишно поруч із тими, хто слабший духом. З чоловіками без мети їм навіть не про що говорити.
І головне — не опускати планку й не прикидатися безпорадною, щоб не відлякати. Силу не сховаєш під маскою. Вона все одно прорветься — і тому краще визнати її, прийняти й пишатися нею.

Причина не в жінках. Так склалося історично: життя змушувало їх бути сильними. Подивіться на країни, де людям легше жити: у Швейцарії, Німеччині чи США — там створюють сім’ї й після сорока.
Спершу дорослішають, здобувають досвід, вчаться любити себе. І лише потім — когось іншого.

А у нас? Якщо жінці за двадцять п’ять — уже питають:
«І що, досі не заміжня?»
Якщо за тридцять — то одразу підозрюють:
«Що з нею не так?»
Суспільство не терпить самотніх жінок, не розуміючи, що саме воно й робить їх такими — сильними, самодостатніми, незалежними.

А гідних чоловіків поруч — менше.
Сильна жінка не схилить голову перед першим-ліпшим.
Вона не може бути з тим, хто не знає, чого хоче.
Її може розтопити лише справжній переможець — той, перед ким вона сама захоче бути ніжною, довірливою, без захисту.

У ній живе дика жіноча стихія — первісна, справжня, без масок і ролей. Вона кличе серцем, не словами.
Вона мріє про того, хто не злякається її сили, хто зможе прийняти її всю — таку, як є.

Тож досить соромитися своєї сили. Не треба ховати її під вдаваною слабкістю — вона все одно вирветься назовні. Бо сильна жінка — як гора: непохитна, надійна, але тепла для того, хто здатен на неї піднятися.

Сильна жінка — Цариця. Вона створена для Короля, а не для блазня. Її енергія сильніша за атом. Її любов здатна надихнути, підняти, вилікувати. Вона піднімає свого чоловіка на трон, який сама викувала з віри, терпіння й сили.

Вона веде його дорогою великих героїв, бо не знає іншої. І якщо він не здатен стати Титаном — не витримає навіть половини шляху. Та вона не жорстока — у падіннях підтримає, у втраті не зрадить, у болі буде поруч. Вона віддасть усе, але лише тому, хто гідний. І коли такий чоловік з’явиться, він зрозуміє, який дар отримав. Бо поруч із такою жінкою він стане сильнішим, сміливішим, справжнім.

Тому, жінко, не бійся своєї сили. Не ховай її, не розмінюй на тих, хто не здатен її оцінити. Нехай вона сяє, щоб твій чоловік упізнав тебе серед тисяч. Бо справжній не боїться твоєї сили — він нею живе. Пам’ятай: поруч із Царицею може стояти тільки Король.

І лише в таких союзах народжується справжнє щастя — те, що «разом» і «назавжди» означає «жити й дихати в унісон». ©

ЛюблЮ сильніше, ніж надміру
(можливо в цьому винна осінь)
ти у судинах попід шкіру
в переконаннях.... у волоссі...
в тобі б сховатись ...щоб сховатись ...
теплом спалахуєш у лоні
і так і хочеться віддатись,
коли торкаєшся долоні
я ,мов раба твого величчя ,
що зачепилась за струну...
коли торкаєшся обличчя
мені здається ,що тону
без тебе пАгубно безбожно
я ,наче зболений жебрак ...
клітинка кожна ,чуєш, кожна
бажає твій відчути смак ...
і знов цей подих на зап'ясті ...
навмисно сплутуєш ниткИ ?!
ти так вивчаєш мою слабкість,
читаєш всі мої думки
це значно більше ,ніж кохання
у грудях сОлодко щемить
ти післясмак мого бажання...
ти - ціла вічність...
ти - лиш мить ...

Юлія Романяк

За секс інтимніше щось є,
Коли всю душу роздягають,
Оголюють життя своє,
Страхи колишні довіряють...

Коли розкажуть про свій біль
І про фантазії, бажання,
І правду, що влучає в ціль
І про таємні сподівання...

Усе, що криється в душі.
Інтимність ґудзики зриває.
Це, як потрапив у дощі
І одяг мокрий прилипає.

Усе, що соромно було,
Що так ховалося глибОко,
Усе, що серце опекло,
Усе, що відбирало спокій...

Між двох - секретів вже нема.
Інтимні - сльози без причини
І по причині...Не дарма ж -
Одого серця половини.

Коли - і без мейкапу теж,
І демонструєш коли впертість,
А щирості немає меж,
Інтимніше за секс - відвертість.

© Muse Kristel

Коли чоловік заявляє, що хоче займатися зі мною сексом, він, мабуть, упевнений, що надзвичайно ощасливив мене. Адже він єдиний і неповторний, хто зробив мені таку унікальну пропозицію.
Ну ок, допустимо, я теж не проти. (А що такого? Я ж жива людина.)

І ось тут починається найцікавіше, а саме підрахунок профіту, який отримує кожна зі сторін.
Що від мене хоче отримати чоловік:

Я маю виглядати ідеально будь-коли, вдень і вночі: чиста шкіра, засмага, епіляція у всіх стратегічно важливих місцях, манікюр, педикюр і розкішне волосся. Інакше – фу, це не жіночно і некрасиво.

У мене має бути пружна попа, регулярно прокачана у спортзалі, і весело стирчати цицьки. І боронь боже змиритися з годинником, що цокає, і гравітацією, яка нещадно намагається все це добро звести вниз, бо це одразу переводить мене в розряд «некондиція».

Я повинна бути освіченою та начитаною, уміти підтримати розмову про політику, різні новини і про екзистенціалізм Жана-Поля Сартра, інакше «про що зі мною чпокатися».

Я, звичайно, маю достатньо заробляти, щоб забезпечувати собі окреме житло (бо зустрічатися ми будемо в мене, так зручніше), гідне життя і всіх цих косметологів, перукарів та майстрів манікюру. Потрапляти у складні ситуації й просити грошей у чоловіка не можна ніколи, бо ти одразу меркантильна стерва, яка хоче поживитися за чужий рахунок.

Треба носити розкішну мереживну білизну цілодобово, адже невідомо, в який момент на чоловіка нападе хочунчик, а «бабські труси» його, звісно, не збуджують і навіть можуть нанести психічну травму.

Обов’язково я маю добре готувати, бо що ж я за баба така, яка не може нагодувати мужика. Замовляти їжу з ресторану при живій-то жінці? Наші діди так не робили, і нам нема чого починати.

У мене має бути неабияке почуття гумору, щоб веселити і тішити, бо нудна тітка нікому не здалася.

Дуже важливо, щоб моя емпатія була прокачана майже до рівня телепатії. По одному руху брів я маю розуміти, що мусік хоче горілочки, вчасно підбадьорювати, втішати, підтримувати, хвалити, надихати або звалювати в іншу кімнату, коли чоловік не в дусі. Вимагати того ж у відповідь неприпустимо, він же мужик і старий солдат, який не знає слів любові.

Взагалі, чого б то не було вимагати не можна. Ні матеріальної, ні побутової, ні емоційної допомоги. Можна лише скромно просити, попередньо нагодувавши борщем і зробивши глибокий мінет, віддано дивлячись в очі. І якщо мінет був достатньо глибоким, чоловік може милостиво погодитися допомогти. Але в нього завжди є право відмовити, бо він не чоловік і не тато.

Докоряти не можна. Це одразу розцінюється як винос мозку, що, як ми знаємо, найтяжчий із жіночих гріхів, за який можна і по морді отримати.

Квіти? Ці трупи невинно вбитих троянд? Яке жахливе міщанство, дорога! Забудь!

Ще я повинна віртуозно володіти своїм тілом, любити всі види сексу, особливо втрьох он із тією моєю симпатичною подружкою. ПМС і болісна голова? Ніколи! Збуджуватися треба від одного чоловічого присутності й не сміти симулювати оргазм, бо він же бог сексу, а ти просто фригідна, раз із ним не кінчаєш.

Ревнувати заборонено. Він вільний чоловік і не моя власність, з ким хоче, з тим і спить. Мені, до речі, з іншими спати не можна, я ж не шлюха якась, раптом, хворобу якусь неприємну принесу на його дорогоцінну піпку.

Що ще? Я маю бути лагідною, ніжною, але ненав’язливою. Не лізти зі своїми обнімашками і своєю любов’ю, не дзвонити йому п’яною вночі з клубу, не приїжджати до нього без попередження, не хотіти заміж, не знайомити з мамою.

Загалом, я маю бути принцесою, тоді ким будеш ти, чоловіче???

Текст з інтернету.

Є цікава закономірність: те, що чоловіки цінують у жінках, дуже залежить від рівня їхнього достатку.

Бідний чоловік зазвичай звертає увагу на «функціонал» — гроші жінки, її вміння вести господарство, дбати про дітей. Для нього важлива можливість зекономити або покращити власне життя завдяки партнерці.

Середній клас уже більше цінує партнерство й естетику. Але ці два критерії інколи конфліктують між собою.

Ті, хто відчувають себе заможними, обирають передусім хороший секс і жінку-натхнення, яка органічно вписується у їхню систему цінностей.

Звичайно, ця схема доволі умовна. Усі ми хочемо «все й одразу». Та цікаво, що найбільше вимог до жінок висували саме ті, хто мав найменше грошей, а найменше — ті, хто відчував себе справді забезпеченим.

І тут доречно згадати піраміду Ділтса — модель, яка описує рівні людського мислення й мотивації:
1. Оточення — де я знаходжуся, з ким і в яких умовах живу.
2. Поведінка — що я роблю.
3. Здібності — що я вмію.
4. Цінності та переконання — у що я вірю, що для мене важливо.
5. Ідентичність — ким я себе вважаю.
6. Місія / покликання — заради чого я живу, який мій внесок у світ.

Бідні чоловіки мислять переважно на перших трьох рівнях: «чи допоможе ця жінка вижити?», «чи зручно зі мною їй буде?».
Середній клас уже піднімається до цінностей: «чи підходимо ми одне одному як партнери?».
А багаті чоловіки живуть вище — на рівні ідентичності й місії: «чи надихає ця жінка мене?».

Тому й виходить парадокс: найбільше вимог — у бідних, найменше — у багатих.

Погодьтеся, це звучить як піраміда Ділтса у чистому вигляді. Нема про що сперечатися, але є що обговорити
©

Той, хто зіпсував вам настрій, зробив ось що: підвищив рівень гемоглобіну і адреналіну - поки ви сердилися. І різко знизив - коли ви випробували депресію і втому. Змусив ваш шлунок виробляти сік, що роз'їдає. Викликав спазм капілярів. Порушив обмінні процеси.

Фактично, цей персонаж вас побив - точно такі речовини, як при побитті, надійшли в кров.

Якщо ви швидко прогнали нахабу - все через якийсь час відновиться.
Якщо довгий час терпіли і продовжували спілкуватися,- це недобре для здоров'я. Небезпечно.

А той, хто настрій підвищив: приємне скaзaв, пожартував, aнекдотом смішним поділився або написав комплімент, — той викликав виділення гормонів, що зміцнюють здоров'я.

Судини розширилися, кисню більше стало, обмін речовин покращився і імунітет зміцнився. І життя продовжилося.

І захотілося теж приємне сказати і зробити - ланцюгова реакція почалася.

Гарний настрій впливає на аналізи крові і взагалі - на всі аналізи. І на тривалість життя.

Треба гарний настрій берегти. І цінувати тих, хто його дарує. І не дaвaти псувати собі настрій; ми ж не даємо собі ляпаси і потиличники відважувати.

Прокинувся вранці - це нове народження, нове маленьке життя - нехай починається з гарного настрою, з добрих звісток і маленьких задоволень!

Ганна Кір'янова

У чоловіка є таємна зброя, перед якою жінці складно встояти. Руки. Сильні, владні, надійні. Руки, що несуть тепло, затишок та захист. Руки, що притягують, наче магнітом; руки, що нестримно ваблять віддатися повністю; руки, що беруть тебе в кільце, де почуваєшся маленькою дівчинкою. Руки... Ті, що розуміють, обіймають, дарують, пестять, тримають, заспокоюють. І вся головна магія рук — коли вони міцно-міцно обіймають і пристрасно-пристрасно притискають... Як востаннє, як щось найцінніше в цьому Всесвіті, як найкраще в цьому житті. Шалено, бурхливо, ніжно, з любов'ю.
Обійми — найкращі ліки від усіх бід та негараздів. Обійми лікують душу, заспокоюють серце, утихомирюють гнів, гасять пожежі обурення, усувають біль. Обійми повернуть тебе до життя, навіть якщо ти впала духом. Правильні чоловічі руки завжди високо цінуватимуться жінками. А якщо ці правильні руки ще й сплетені в обійми, це робить жінку найщасливішою на Землі.

©

Мало хто здатен витримати жінку з твердим характером і добрим серцем.
Багато хто мріє про таку, аж доки не зустріне її в реальності — і тоді з подивом виявляє, що вона бентежить і лякає.
Бо вона не усміхається з примусу, не чекає наказів і не продає себе за жменю крихт.

Раптом ця жінка, яка здавалася ідеалом, стає «занадто»: занадто вільною, занадто прямою, занадто чуйною, занадто сильною, занадто впевненою.
І те, що в інших устах звучало б як «чеснота», у ній сприймається як загроза.

Адже такою жінкою неможливо маніпулювати, її не зламати і не змусити змиритися з посередністю. Вона йде з високо піднятою головою — на підборах чи без, поруч із кимось чи на самоті.
І це лякає.
Лякає тих, хто не дотягує до її рівня.
Лякає тих, хто ніколи не наважиться піднятися вище.

Жінка такого масштабу не поєднується зі страхом чоловіка і не терпить чужої байдужості.
Вона не народжена, щоб ховатися в чужій тіні.
Вона народжена, щоб світити власним світлом — навіть якщо воно засліплює тих, хто ніколи не витримував такого сяйва.
©

Аби закохатись по - справжньому в жінку,
Відчути із нею десертні вуста…
Ти мяко занурся в її поведінку,
Умій прочитати без мови … слова.

Навчися її розуміти в мовчанні,
З душею, шукай нестандартний словник,
Нехай пелюстки розпускає щорання,
А ти - доглядай її, мов садівник.

Прислухайся ніжно, як тіло шепоче…
На долі секунди почуй … зупинись,
Спитай тихо - тихо: - Чого вона хоче?
І лагідно в очі ясні подивись.

Аби закохатись по - справжньому в жінку,
Ти мовою ласки її обійми,
Знайди поміж рим … найсолодші відтінки,
Не пробуй змінити! А просто прийми…
©