Щоденник

Та серця стук не має сили.
Щоб міст людей спалити в щент.
І крики з неба, немов словами,
Вбивають в душу німих надій.

Забути мить, сховати сили.
Булакати тихо, не просить.
Маленькі діти, і сиві сиві.
Старі прокляття... невинить...

Пройшло дорогу, немов сліпою.
Твої бажань ніхто не знав.
За це винили і били знову.
Кулак життя тебе громить.

Проси пощади за те жо знаєш.
За те, що ти всім говорив.
За сум, за дим і за тривогу.
Куди ти звав мене і тих.

Я зла на те, що ти молився,
І вірив в Бога, не знав його.
Ти сина довгої дороги, -
Убив і вірив ти святий.

Та  так було, до поки знову.
Я не знайшла твої думки.
Щоденник дявола і чорта.
Записники і молитви мить.

Кричи тепер, ти сонця пекло.
Зламала всіх твоїх тварин.
Ти бачиш де тепер все небо.
Тобі до нього не зрости.