Доля Вайнштейнів з Радивилова
- 16.11.26, 22:16

Окремо - про кількох представників цієї родини.
Шмуель-Зеєв (Самуїл) Вайнштейн - підприємець, співвласник млина. Походив із Кременця, де раніше займався торгівлею лісом на експорт. У 1919 році разом із радивилівськими партнерами Моше-Давидом Балабаном та Шльомою Візером викупив у Радивилові стару меблеву фабрику на вулиці Липовій. Вони перевезли туди врятоване обладнання зі знищеного пожежею млина в селі Сапанів і облаштували потужний млин, який працював у три зміни та переробляв до 2 – 2,5 вагонів зерна на добу. У 1921 році Шмуель остаточно перевіз родину до Радивилова (оселилися у великому будинку біля підприємства), а сам він відповідав за адміністративну роботу млина.
Іцхак (Ісаак) Вайнштейн - середній син Шмуеля, який навчався в університетах Львова та Кракова, але повернувся до Радивилова, щоб допомагати батькові керувати сімейним бізнесом. У спогадах євреїв його описують як освіченого інтелектуала та успішного комерсанта.
Попри зайнятість у бізнесі, Шмуель-Зеєв Вайнштейн був впливовим членом єврейської громади. Він представляв рух сіоністів, брав участь в управлінні місцевою релігійною школою («Талмуд-Тора») і часто виступав третейським суддею (арбітром) у вирішенні суперечок між містянами. Його дружина Рахіль (донька кременецького купця Бронштейна) активно допомагала йому в громадських і благодійних справах.
Бейле-Ріве Вайнштейн - ще одна помітна постать із цим прізвищем у місті. У її скромному будинку на вулиці Почаївській регулярно збиралася молодь із сіоністського руху «Ге-Халуц» («Піонер») для лекцій, дискусій і підготовки до виїзду в Палестину. Молодь називала її своєю «матір'ю» за гостинність і підтримку. Згодом вона з родиною емігрувала до Ізраїлю.
Після приходу радянської влади млин Вайнштейнів конфіскували, а родину виселили з їхнього будинку. Шмуеля як колишнього власника підприємства позбавили громадянських прав, але від вивезення до Сибіру родину врятувало те, що старший син Авраам влаштувався працювати електриком, тобто сім'я набула певною мірою пролетарського статусу.
Під час гітлерівської окупації родина опинилася в радивилівському гетто. Шмуель-Зеєв і його дружина Рахіль загинули під час ліквідації гетто 30 травня 1942 року (очевидці згадували, що Шмуель ішов у першому ряду колони поруч із місцевим рабином). Тоді ж біля хутора Пороховня загинули їхні сини Авраам та Еліезер (Сюня) і більшість родичів. Вижити вдалося середньому синові Іцхаку Вайнштейну, який під час окупації працював на лісопилці, а згодом перебрався до Тель-Авіва. Саме він написав докладні свідчення про життя та трагедію євреїв Радивилова для «Книги пам'яті», виданої в Ізраїлі у 1966 році.
Радивилів, члени родини Вайнштейнів, 1930-і роки. Фото колоризовано.
Коментарі