<![CDATA[Офелі - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/user/508185/ //i.i.ua/avatar/5/8/508185_265785702.jpg <![CDATA[Офелі - BLOG.I.UA]]> http://blog.i.ua/user/508185/ <![CDATA[Ще день]]> http://blog.i.ua/user/508185/2433374/ http://blog.i.ua/user/508185/2433374/ Окрема подяка тим, хто тут дійсно намагається віднайти правду і кращий шлях для всіх нас. Я не відповідаю, але я читаю і дякую що ви є!
Промайнув місяць, за вікном знов Лютий...
Скоро четверті роковини як я не вдома, як наші життя кардинально змінилися...

Друзі, я не знаю що я тут накалякала аби піти ще на місяць, але я хочу сказати, що йде рік коня. Ви бачили мій аватар, він такий з першого дня мого тут блогування. То ж це наш рік, бо мій кінь справді прагне цього і мчить до нашої весни!
Люблю вас цілую і обіймаю, ви - кращі!
Колись настане день, закінчиться війна!!! ©
Комментировать
]]> Fri, 06 Feb 2026 22:20:00 +0200 <![CDATA[Новоспечений день програміста]]> http://blog.i.ua/user/508185/2432894/ http://blog.i.ua/user/508185/2432894/
Вибір саме цього дня пояснюють через восьмивимірну систему, а я через сім нот. Лише сім нот! А скільки музики можна закодувати ними:)
Комментировать
]]> Wed, 07 Jan 2026 10:43:00 +0200 <![CDATA[Ще мить.]]> http://blog.i.ua/user/508185/2432878/ http://blog.i.ua/user/508185/2432878/ Новорічні свята минають проблеми лишаються ніхто їх за тебе вирішуватиме не буде. І ти дивишся в новий рік так само як на рельси сусідньої колії яка мчиться разом із твоїм потягом за відкритими дверцями з яких ти спостерігаєш на неї Новий рік коли вже стільки років війна в твоїй країні і всім на це байдуже...
Але повір цей потяг домчить,не стрибай!!!

Маніфест українського покоління: досвід, що не повторюється
Українське покоління початку XXI століття сформоване не ідеологією і не романтикою національного відродження. Воно сформоване накопиченим історичним досвідом, який не має прямих аналогів у жодної іншої європейської нації.
Цей досвід не є міфом.
Він статистично, демографічно й історично зафіксований.

1. Україна як простір постійної катастрофи
Протягом XX століття Україна стала територією, де наклалися всі можливі типи цивілізаційних травм:
Перша світова війна — як війна імперій на українській землі без українського суверенітету.
Визвольні змагання 1917–1921 років — як спроба державності, знищена одночасно кількома силами.
Голодомор 1932–1933 років — єдиний у Європі випадок цілеспрямованого масового голоду, організованого проти селянства як носія ідентичності.
Друга світова війна — фронт двох тоталітаризмів, де українці воювали у всіх арміях і гинули без власної держави.
Післявоєнні репресії — ліквідація еліт, мови, культури.
Чорнобиль — унікальна техногенна катастрофа, наслідки якої десятиліттями приховувалися ціною людського життя.
Пострадянський період — економічний і соціальний розпад без механізмів компенсації.
Війна XXI століття — війна на знищення суб’єктності.
Жодна інша європейська нація не пережила всі ці типи катастроф у межах не ие що одного століття,а за всю свою історію.

2. Українська ідентичність як результат виживання, а не вибору
Для більшості націй ідентичність — це культурна спадковість.
Для України — це функція виживання.
Українська мова, культура, пам’ять не передавалися в стабільних інституціях. Вони передавалися:
в родинах,
у фрагментах,
через мовчання,
через заборони.
Тому українськість не є «традицією» в класичному сенсі.
Вона є адаптивною системою, що пережила повторні спроби знищення.

3. Чому ця війна є переломною
Сучасна війна вперше чітко показала:
українська ідентичність більше не перебуває в режимі виживання.
Вона перейшла у фазу незворотності.
Це означає:
українськість більше не потребує зовнішнього підтвердження;
її не можна «відкотити» репресіями;
вона не зникає через міграцію або багатомовність.
Історично це момент, коли система, що століттями перебувала під тиском, перевищує поріг руйнування.

4. Унікальність українського досвіду для майбутнього світу
Світ XXI–XXII століть входить у фазу:
кліматичних криз,
міграцій,
розпаду великих систем,
інформаційних воєн,
боротьби за ідентичності.
Україна — одна з небагатьох націй, яка:
вже жила без стабільних інституцій,
Неодноразово переживала втрату майбутнього,
І майже все своє життя існувала під постійною загрозою зникнення.
Тому український досвід — це не локальний випадок.
Це модель адаптації для світу нестабільності.

5. Що саме виборене
Ціною цієї війни виборене не просто право на державу.
Виборене:
право на самоназву;
право на пам’ять без виправдань;
право на мову без пояснень;
право бути складними, різними і не зручними.
Це право не має терміну дії.
Воно не є політичним мандатом.
Воно є історично зафіксованим фактом.

6. Висновок без пафосу
Українське покоління не є «героїчним» у романтичному сенсі.
Воно є результативним.
Те, що не вдалося знищити:
війнами,
голодом,
радіацією,
мовною асиміляцією,
культурним стиранням,
— вже не зникне.
Не через моральну перевагу.
А через історичну витривалість.

В жодному разі я не хочу сказати що хтось комусь щось винен просто я хочу сказати наскільки цей світ зійшов з колії.
Подивіться на мапу. Європа така маленька в порівнянні із Автралією Мехіко чи навіть Монголією. То ж війни не за землі, війни за авторство ідентичність та унікальність. Сильна система різноманітна. Чи більше чинників визначаючих різноманітність системи тим міцніше і довготриваліше її життя.
Венесуела десь за розмірами з Францію та Україну. Росія плідно співпрацює із Китаєм і притримується одних і тих самих норм "нежиття", де індувідуальність пригнічується. Між ними лежить громадна Монголія, але щось ми нічого про неї не чуємо. Казахстан десь розміром із США...
Які важелі ціє війни - знов спитаю я вас? Чому дві з двох мирових були на території географічнрго клаптика Європи. Чому справді третя вже чотири роки як в Україні?
Бо там є різноманітність! Там є виклик.
Там є надія, хоча повсюди вугілля від неї...
Комментировать
]]> Tue, 06 Jan 2026 15:32:00 +0200 <![CDATA[Мій любий, ти дивно влаштований]]> http://blog.i.ua/user/508185/2432415/ http://blog.i.ua/user/508185/2432415/ Так, народився у буревій
Мама твоя казала щось має неодмінно трапитись в цьому шаленому вихору подій

Кожен день із тобою - я корабель у бурхливому морі
Кожен спротив закриває всі брами на дотик
Минає декілька хвилин поспіль...
Сонце визирає з-під хмар
Який ще грім!?
Це не тут, може десь там...
Лишень блищать краплі і розкидано все навколо
І в повітрі лишилася свіжа прохолода
Пляж у піщаних калюжах
До тебе не можна бути байдужою...
Буревій, шторм, грім і шквал
Я навчилася приборкувати тебе
Не залишу і нікому вже не віддам!
Комментировать
]]> Fri, 05 Dec 2025 19:57:00 +0200 <![CDATA[Помер сусід на чужині,я писала спогад на його сторінці аж раптом]]> http://blog.i.ua/user/508185/2432379/ http://blog.i.ua/user/508185/2432379/ Валеро... Твій життєвий і жартівливий погляд на речі буде жити в багатьох серцях твоїх друзів і просто знайомих. Так сталося,що ти єдиний відгукнувся і ми з Влад ховали разом нашого сусіда Сергія 6 років тому, тоді я казала: наш район вже не буде таким як раніше без нього. Сьогодні наш двір без тебе. Ти пішов, ти помер на чужині. Знаєш ,коли ми збігли з Харкова і оселилися закордоном я подумала що не зможу прийти на могилу своїх рідних і друзів - це і є вигнання.
Ми були просто сусідами... Ми просто вигулювали разом своїх собак в дощ чи іншу непогоду чи відверту мряку. З тим самим Сергієм і тобою ми зустріли так один з Нових Років,тоді я зрозуміла що не можу пити шампанське просто з пляшки. Ти ще той був розбишака! :) Посміхаюся і плачу ...Ой як же болісно!
Як же болісно від цієї несправедливості.
Наш двір був особливим завдяки тобі. Але ти вимушений був бігти з нього...

Ці москальські покидьки продовжують вбивати, а я не хочу писати в тебе на сторінці де лунає їхня мова, я втомилася доводити, втомилася бути толерантною і продовжувати спілкування українською, коли всі навколо відверто вдосконалюються огидною говіркою в розмові зі мною.
Мова - кордон! Не знаю чому я переключилася, мабуть тому що не бачу світла в кінці цього тунелю,тунелю, де чутно ворожі звуки,а на стінах ворожі літери і слова. Так, ви знаєте українську, але це не головне! Повторюйте це як мантру ще років з двісті, а я не хочу це чути

Головне що Валера був гарною людиною, але ключове - "був".
Продовжуйте толерувати і продовжуйте ховати своїх, а чужі справлятимуть пир горою "на язьікє" .

Вчора я писала це на його сторінці у ФБ, а потім не захотіла це публікувати через те, що поки він боровся за життя мені писали його знайомі російською, хоча я мовила українською. Мені було важко, а вони не розуміли цього що говорячи мовою вбивць тільки длдають більше чорного в цю історію. Валеру відключили від апаратів, а мене назавжди від спроб ділитися чимось із тими хто відповідає на українську російською, хоча знає українську.
Комментировать
]]> Thu, 04 Dec 2025 10:09:00 +0200 <![CDATA[Пам'яті Дизеля]]> http://blog.i.ua/user/508185/2431549/ http://blog.i.ua/user/508185/2431549/
Кажуть що він "топив за русский язьік".
Хто без гріха хай першим бросить в мене камінь.
Шановні українці, давайте шукати в нас кращу сторону. Дизель - це легенда якісного продукту на музикальній арені 90-х, яка посунула "ісконнорусскоє" на задній план, займавши довгий час топ хіт-парадів. Я не фанат, але це булі круті часи!

Я сама дізналася, що цей гурт українській, коли почула Емігранта мовою.
Нам є чим пишатися, бережіть це!

Вічна пам'ять зірці Андрію.
Комментировать
]]> Wed, 22 Oct 2025 22:53:00 +0300 <![CDATA[Сльози ночі - діаманти вранішної роси]]> http://blog.i.ua/user/508185/2431505/ http://blog.i.ua/user/508185/2431505/ 10:09 19.10.2025
Можливо нас вже нема
Туман лиш по нас лишився
І слів твоїх подих лише
А зміст не має сенсу
Ти у вирії подій
Я у мовчанні лісу
у недощову погоду
йду на самоті ще до сонця сходу
Краплі роси на гілках та голках
кожна віддзеркалює світ діамантами 
нашого дому нема,
де б примножувати могли
і саду також нема
де б збирали свої плоди
що ж тоді наше тут?
діаманти і метушня міська?
ти хочеш пасти корів,
але на них ще не заробив
я хочу мати коня
і мчати, вибиваючи пил з-під підків
туди, де ще не розвіяно туман
але вже визволено день з нічних снів,
лишивши сльози
На голках, гілках і траві
Розсипаними діамантами -
Віддзеркаленням Землі.
Комментировать
]]> Mon, 20 Oct 2025 11:23:00 +0300 <![CDATA[Білий вірш(бо наснився перший білий сніг)]]> http://blog.i.ua/user/508185/2431474/ http://blog.i.ua/user/508185/2431474/ 11:04 18.10.2025
Трапляються ранки як цей,
Де все тебе радує
Можливо це те, що перших холодів день?
Холодна натура твоя для осені створена
Для думок про листя, як ненадіслані листи
Коханців, що більше не разом
О, скільки їх!
 але кленове займає перше місце
О, яким же гарним він робить кожне місто!
Ненадіслані листи - опале листя
Запалені зірки може декілька сторіч як згаслі,
Заливши світло, що несеться із швидкістю світла
Та що нам знати, якщо нащі роки не світові!?
Якщо наші роки вимірюються тільки надійністю "я і ти"
Що нам галактики і світи
Якщо в очах твоїх живуть вони.
Комментировать
]]> Sat, 18 Oct 2025 11:22:00 +0300 <![CDATA[Цікаво,скільки цій замітці років? Більше ніж три, напевно!]]> http://blog.i.ua/user/508185/2431473/ http://blog.i.ua/user/508185/2431473/ давай я заеду за тобой на такси, это мое последнее слово)



Присоединенное голосование (голосовать):
  • Я теж перейшла(ов) остаточно на українську після 2022: 22%, 2 голоса
  • Нєт: 78%, 7 голосов
Комментировать
]]> Sat, 18 Oct 2025 11:14:00 +0300 <![CDATA[Про міру і віру.]]> http://blog.i.ua/user/508185/2425030/ http://blog.i.ua/user/508185/2425030/  крім Віри!
Комментировать
]]> Tue, 19 Nov 2024 19:36:00 +0200 <![CDATA[День Харкова триває!]]> http://blog.i.ua/user/508185/2422950/ http://blog.i.ua/user/508185/2422950/ 8 років тому я розмістила цей пост про наш день Харкова. Будівля з правпором і позаду неї(БЦ Паралель,куди я прямувала еа роботу і дуже любила) була знищена 1 березня 2024 року, 2023 я там теж робила фото на Майдані з новими муз.колонками у новеньку хату,про які мріяла з дитинства.
В житті все завжди пов'язано...
Харків найближче до ворожих територій, але відбиває вже майже три роки насув гідно.
Борітеся поборете!
Хочу зайти сюди ще через вісім років і написати ще один пост про найкраще місто у Єаропі!
Комментировать
]]> Fri, 23 Aug 2024 21:33:00 +0300 <![CDATA[Кава з дощем]]> http://blog.i.ua/user/508185/2414535/ http://blog.i.ua/user/508185/2414535/ - А як же твої обіцянки кохати мене до кінця?
- Так це і є кінець! Мої обіцянки кохати тебе вірного скінчилися з твоєю вірністю. Обіцянок кохати тебе невірного я не давала.
- Маячня! - все що він встиг промовити, гукаючи дверима.
Який чудовий ранок, - подумала вона
- туману нема, можливо, буде дощ, адже похмуро і тихо.
Вона заварила собі каву налила холодної води у скляний стакан і дощ поторобанив по траві, листю винограду, по навісу і шибках. Вона вийшла на двір, зручно вмостилася під навісом і пила свою каву спокійно і миролюбиво так само як ішов осінній дощ... разом із ним.
З кожним новим ковтком в неї з'являлася нова думка. Цей ковток був про сусідів навколо. Чи бачили вони той передсвітанковий скандал, чи чули вони його?
За другим ковтком була байдужість до цього.
Що побачить світ, що знатиме про твою втрату, про твІЙ біль.
За третім ковтком болі вже не відчувалося: гармонія і спокій увійшли в її тіло і відчуття. Як добре, що я його відпустила, - подумала вона вперше, - як добре що я про все це дізналась і все це скінчилося. Нема жодних почуттів до нього, нема нічого - тільки дощ.
А коли вона зробила четвертий ковток кави в її уяві з'явився промінь надії, а вдалечині за обрієм вона побачила як два ширяка ширяють у небі, кружляють один навколо одного і співають якісь незрозумілі пісні.
Вона не лишилася одна в цьому світі, ще буде в неї інше життя і нове кохання, бо вона не боїться обпектися знов.
Висновок: пийте каву зранку і жодні проблеми вас не турбувати муть
Комментировать
]]> Tue, 24 Oct 2023 10:39:00 +0300 <![CDATA[Если вы в метро мчите - пишите!]]> http://blog.i.ua/user/508185/2384097/ http://blog.i.ua/user/508185/2384097/ - Сколько лет?
- Зачем считать?
- Ты совсем не изменился.
- Ты тоже.
- Кто она? Та,что спит на твоём плече?
- Подруга.
- Разве не жена? Ты же рвал и метал, заявляя всем что если и женишься то не раньше 35-ти... Протикало, твердолоб! Или что опять не так?
- Она - не ты.
- Интересная логика: я не та была до, а она не я после. До сих пор не разобрался в себе?
- Нет. А ты?
- Твои глаза, когда смотрю в них не уверена, что далеко ушла от тебя.
- В логике?
- И в ней тоже. И всё таки, ты счастлив? Ведь она так мило спит и ничего не подозревает как причудлив этот мир, как минимум для нас в эти минуты.
- Счастлив, правда именно в эти минуты.
- На следующей остановке я выхожу.
- Ты знаешь, мне на одну дальше.
- Главное, что и ей тоже.
Люблю тебя. Прощай!
Комментировать
]]> Sat, 04 Dec 2021 22:14:00 +0200 <![CDATA[Літаючий роман]]> http://blog.i.ua/user/508185/2293898/ http://blog.i.ua/user/508185/2293898/ Ні, ну чесно не можу не поділитися про найкрасивіший роман свого життя - декілька стран, мандрівки літаками, машиною, короблями...
Кохання, зізнання - все все все!
Правда коли гроші скінчилися і роман теж lol
Комментировать
]]> Mon, 01 Jul 2019 11:02:00 +0300 <![CDATA[Перше квітня]]> http://blog.i.ua/user/508185/2219149/ http://blog.i.ua/user/508185/2219149/ Мені - ні :( Мій бувший поза мережою досі... А я йому такий меседж накатала!
P.S. І з Вербною теж,до речі!
Комментировать
]]> Sun, 01 Apr 2018 15:45:00 +0300 <![CDATA[Триденний роман]]> http://blog.i.ua/user/508185/2214964/ http://blog.i.ua/user/508185/2214964/ Значить в Скайпі зписалися два старих контакти. Зустрілися, вина попили про життя поговорили... Два дні я марила, про наступну зустріч і таки він назначив її. Після роботи він заїхав,але я потягнула гуляти,бо це моє. Погуляли,але він на це не дуже разраховував, бо "був в одних штанях" (а ця весна морозна,як ви знаєте). Пішли ми в метро,на його картці не було грошей і він бігав по різних працючих чи ні автоматах з палтішком аби поповнитися. З рештою пройшов сам,а я лишилася поза тою стороною турнікетів. Трохи вгамувавши свій шок, полізла за гаманцем у сумочку і пройшла за ним. Він відчував,що це перебор, тому їхав спиною до мене на ескалаторі, хіба тільки незграбно щось пожартував про вухастого сірого кота на рекламі білборду. І тут кульмінація! Він розвертається і каже: - Нам сюди, - вказуючи на свою гілку метро.
- Ні, - спокійно відповіла я, - якщо хочеш,можеш мене проводити до дому.
Він тільки посміхнувся і взяв мене за плече, продовжуючи свою наполегливість жестом.
Я визволила руку, розвернулася і пішла своєю дорогою, чітко розуміючи,що ми більше не побачимося. Спочатку мені стало гірко, щойно всі мої плани продовжити ходити закоханою всю весну розтанули, як сугроб в липневу спеку. Але, коли я вийшла з метро,то йшла всю дорогу голосно сміючись, згадавши як ще ранком сподівалася на квіти, а він не спроможним виявився навіть на квиток!
Комментировать
]]> Wed, 07 Mar 2018 22:38:00 +0200 <![CDATA[Просто день]]> http://blog.i.ua/user/508185/2207987/ http://blog.i.ua/user/508185/2207987/ Перетнувшись з Пашком в коридорі, сказала що Жука тоді впущу, якщо він випередив мене на випуск. На вулиці світало,ранок був тільки на самому початку цього таємничого дєйства. Я не схотіла пертися в будку із смердючим дном і пішла в глубину города по сугробах сіла посеред поля і розмріялася - ось за що я люблю життя за містом :) І хоча деякі сусіди збиралися на свої працьовничі роботи ,про що свідчили і світили їх ліхтарики у дворі я мовчки продовжала свою справу. Як же добре бути ближче з природою...
Толька спав, будити його, як і мою маму вранці марна справа, то ж ми переплеталися ногами і руками до восьмої. Я що півгодини будила його на великі справи ,а він просив ще і ще п'ять хвилин, як завжди. На завтра поставила Перець ФМ на сьому ранку,я добра, казав на шість треба.

Відступ: О Боже ,ну як люди пишуть ці романи, я вже півгодини строчу геть не про те ,що хотіла спочатку... Просто почала спочатку...
За сніданком ми стали говорити про плани на сьогодні,Толік сказав про трубу, що її треба зняти після зносу котла аби плітку у ванній покласти одразу усюди, а перед тим ще сходити по молоко. Я попросила зробити це замість нього,він був проти - сиди вчися, нема чого по Дергачах шататися. На що я вперше відмовила і спокійно і чітко: - Ти відносишся до мене дуже грубо,ти забороняєш мені речі , які я люблю! Ти не знайдеш, заплутаєш.
- А ти мені покажі на мапі, і розгорнула Гугл,
Ось цією дорогою я завжди йду до тебе коли приїжджаю на автобусі, тоді він миттєво показав мені точку за поворотом.
- Дойдеш до кінця вулиці, повернеш ліворуч і другий дім ліворуч,єврозабор сірий і калітка,здається , теж сіра. Тоді я швидко метнулася мити посуд не допивши свою калінку і чай,робила це вже в процесі. Бистро примарафєтілася ,вчора купила таку класну косметіку - кожного дня б ходила десь очима блимати :) І це при тому,що помаду ще не відкривала,стара Лореалька фіолетова з блиском ще в нагоді. Наносила неї і думала про те,що такий самий колір в мене ще дома і він кожен рік зі мною у Толі,незмінна традиція.
Вибігла вниз:
Пройшла повз Толіка красива причепурена навіть не глянула:
- Гроші давай.
А що, в тебе зі вчора нічого не лишилося?
- Толя подиви в мої очі,ти бачиш ,а нігті бачищ,і це я ще помаду не застосовувала! Яка ще решта!? Продовжувала я блимаючи своїми закрученими довгіїми віями.
Нашкрьоб мені 45 грн. А чого це так дорого? Подорожчало! Ларі он підвозять і по 40! Підвозили...
Повз бабушки промайнути не довелося:
- Женю,чого до мене не заходиш. І той раз не заходила... А в пам'яті моїй тільки і думки про останню зустріч,як вона мене журила за занадто веселу Меланку і Старий Новий Рік. Наче я винна що Тольку погано після вечора було а Пашко з моєю мамою вже зустріли її після розпиття шампанського зранку. Прям вари борщі,і по молоко не пускають,що там казати про шампанське зранку! Зато як ми гарцювали з Толяном, я ж не знала ,що це його пониження градусу настільки його опустить вранці. Ну все,воля,біжу переулками до Фрунзе( дивно,чому його не перейменували, до Дергачів не дійшла декомунізація?) Мій улюблени сніжок , іградус в мінус п'ять. Піднялася вгору,повернула ліворуч,подзвонила в дзвоник і тільки зараз помітила,що євразобору нема а калітка зелена. До мене поспішив вийти молодй дебелий чорнявий хлопець і сказав ,що молоком займаються його батьки. Потім вийшов якийсь збентежений папуля здивовано віддав мені молоко, тепер я розумію,що по Дергачьовським міркам він чинив злочин,адже договорєнностей між нами не було а здєлка ввдбулася. Мама рідна,що мене чекало вдома! Я кажу та яка різниця в когт купляти.
Ти не розумієш,в нас домовленості,як за часів козацтва ,чітка організація не можна порушити ані гвинтика в цьому налагодженному механізмі. Це він цитував мою ранкову росповідь про високу організованість козаків... Все перекрутив на свій лад, не лишивши і натяку на свободолюбивий дух козаків. Потім сходив до бабушці,розказав все,там мабуть сталося ЧП шалених розмірів, і він сам поїхав на вєліку по сугробах за молоком. Градус вже піднявс до нуля,як він може їздити за таких умов та ще з банкою в моєму невдалому, як він каже, рюкзаці,я не доберу. Лишилася я сама намилювати пол використаною губкою. Цей процес мене забавляє,вперше я побачила цей трюк у Золушці. Вона одягала чоботи- щітки на ноги і танцювала намилюючи підлогу до чарівних бульбашок і робила сама собі і прачєчну і танці і пєнну вечірку. І я теж золушка затанцювала... Подзвонила Таня і я пішла у розмову аж на півгодини. А просто вперше я не стала приховувати,що гостюю у Толі,що наплутала з дорогою з молоком. Ми з нею сміялися,що ці телепні дергачевські геть не тямлять в стратегічному управлінні. Ну от підняли ціну, а за молоком на наступному тижні не прийшли - час задуматися продавцям,може ціну переглянути,а то на тобі одразу на 12,25% підняли. Вона ВЕД тямить і сміється, а у них ЧП. От люди кажу життя не бачили міського!? Потім ненароком запросила її в гості,а вона наче і погодилася,хоча Пашко їй зростом не такий був ,ще і занадто швидко почав їй доволі ніжні слова у Вайбер надсилати от вона його і відвайберіла. А тут вже і до Китайського нового року не хоче чекати, каже, давай раніше зшашличкуємся. Вернувся мій красень, розв'язав задачку з шости литрами молока тим що купив ще сметанки. З трьох ми сир зробили, грамів 350,з двох пряжене.
Йде. Завтра допишу.
І це я навіть не підібралася до моменту і причини початку цього разказу.
Суть замітки в тому,що кожен день дуже цікавий,якщо придивлятися до нього краще і дивуватися маленьким простим речам.
Комментировать
]]> Mon, 29 Jan 2018 22:44:00 +0200 <![CDATA[Судочинство в Харкові живий гарячий приклад]]> http://blog.i.ua/community/3252/2059384/ http://blog.i.ua/community/3252/2059384/ Наприкинці Листопада минулого року я подала заяву про істотне порушення умов договору та невчасно виплаченої зп при звільненні. До неї, згідно всіх сучасних можливостей, додалаа заяву про надсилання документації на спеціально створену адресу на mail.gov.ua. Там є такий пункт в сервісі (роздрукувати заяву на отримання всієї документації по справі). Начебто електронний суд працює, але постійна несумісність ЕЦП при вході, крім одеських судів у списку інших доступних нема, хіба пару київських ще...
З рештою в цьому, нарешті самостійно прийшовши до суду, дізнаюся що на сьомий день моя заява залишена без руху, а про електронну документацію ніхто не чув і не знає - вони там тільки смс-інформування налагодили. Клацають помічниці своїми накладеними віями і в ус не дують.
Зрозуміло, проїхали з електронним судом.
Відкриваю причини, по яких справу залишено без руху: там стаття 119 ЦПК( ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ) з усіма можливими частинами, ну звісно це форма і зміст позовної адже я не юр. фахівець і деякі пункти(в шапці суму вказати, відповідачу копії ВСІХ документів додати, навіть тих, що в нього і так є...) в невідповідності. Срок на виправлення 5 діб після отримання ухвали на руки. Сідаю виправляти, відкриваю ЦПК на офіційному сайті http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print 119 статтю, а вона зовсім інша без пунктів і частин, просто про Відшкодування витрат, пов’язаних із забезпеченням доказів. Все, що зазначено в ухвалі суду я знаходжу у Статті 175 того ж Кодексу і навіть гадки не маю, що є причиною таких розбіжностей. І як я, пересічний громадянин, вважаючи свої права порушеними можу скористатися нормами закону, якщо на кожному кроці Судочинства спотикаюся і падаю, встаю всупереч фактам іду далі, а там знов підстава.
Хто має рацію, який закон є актуальний на сьогодні і яка саме стаття відповідає за форму і зміст позовної заяви 119 чи 175 ЦПК України?

Всім дякую за увагу.

Сподіваюся, це не останній геп :)
Комментировать
]]> Wed, 17 Jan 2018 13:10:00 +0200 <![CDATA[Синдром интернет алкоголика вдали от сетей]]> http://blog.i.ua/user/508185/2046230/ http://blog.i.ua/user/508185/2046230/ На пятый день, при виде компьютера с подключенным выходом в паутину, появляется желание вбить в гугл запрос на подачу счастья по адресу данных GPS. Но как это сделать, если после трех букв ввода запроса гугл подсказывает варианты не выбрать которы невозможно, а выбрав я все дальше и дальше ухожу от персоанализации своих желаний.
Итог: я даже не могу сформулировать запрос, о какой выдаче может идти речь!?
P.S. такая вот воскресная осенняя и пасмурная чушь ;) Всем веселых выходных :)
Комментировать
]]> Sun, 05 Nov 2017 12:21:00 +0200 <![CDATA[З Днюхою, татко!]]> http://blog.i.ua/user/508185/2022302/ http://blog.i.ua/user/508185/2022302/ Я все повідаю тобі у снах пророчих.
Бажаю жити років з сто
Аби ще ми зустрілися,
бо сказано мені давно
цій мрії не здійснитися.

В нас сьодні барабанить дощ,
А в вас яка погода?
Хоча мені це все одно
Бо є така нагода:
Шампанське з полуницею
В цей день за тебе й зранку!
Бажаю щастя і добра!
Надії на світанку.

26/10/2018 Тебе не стало.
Таки не зустрілися...
Комментировать
]]> Thu, 15 Jun 2017 10:53:00 +0300