Триденний роман

Ні, ну чесно не можу не поділитися про найкоротший роман свого життя - три дні!
Значить в Скайпі зписалися два старих контакти. Зустрілися, вина попили про життя поговорили... Два дні я марила, про наступну зустріч і таки він назначив її. Після роботи він заїхав,але я потягнула гуляти,бо це моє. Погуляли,але він на це не дуже разраховував, бо "був в одних штанях" (а ця весна морозна,як ви знаєте). Пішли ми в метро,на його картці не було грошей і він бігав по різних працючих чи ні автоматах з палтішком аби поповнитися. З рештою пройшов сам,а я лишилася поза тою стороною турнікетів. Трохи вгамувавши свій шок, полізла за гаманцем у сумочку і пройшла за ним. Він відчував,що це перебор, тому їхав спиною до мене на ескалаторі, хіба тільки незграбно щось пожартував про вухастого сірого кота на рекламі білборду. І тут кульмінація! Він розвертається і каже: - Нам сюди, - вказуючи на свою гілку метро.
- Ні, - спокійно відповіла я, - якщо хочеш,можеш мене проводити до дому.
Він тільки посміхнувся і взяв мене за плече, продовжуючи свою наполегливість жестом.
Я визволила руку, розвернулася і пішла своєю дорогою, чітко розуміючи,що ми більше не побачимося. Спочатку мені стало гірко, щойно всі мої плани продовжити ходити закоханою всю весну розтанули, як сугроб в липневу спеку. Але, коли я вийшла з метро,то йшла всю дорогу голосно сміючись, згадавши як ще ранком сподівалася на квіти, а він не спроможним виявився навіть на квиток!