Бувають у долі такі переломи,
Що ледве жевріло - палає вогнем!
І хочеться жити, не знаючи втоми,
Літати на конях, а не "під конем"!
Безглуздії звички поринуть в минуле,
Здолаєм принизливий страх перемін!
Розірвем кайдани обов'язків грузних,
Осколками болі в серцях відгомін.
Раніш що цінилось - те стане буденне
І посмішка змінить щоденний оскал.
В будинку зустрінуть відчинені двері,
І будуть чекати, хто вже й не чекав.
В пориві поступок здолає знемогу
І нікому буде нудьгу зберігать.
Як жаль, що у долі такі переломи
Не часто ми можемо спостерігать.
Що було безкрилим - те плинне і тленне,
А те неймовірне живе почуття,
Як той потічок, що з гори беззупинно
Струмоче грайливо, не йде в забуття!
Минуле вторинне, швидке і невпинне,
Усе пролетить, пройде й промайне!
Існує ПЕРВИННЕ, святе і безцінне,
Й коротке:"Я ЗНАЮ. ПАМ'ЯТАЮ.ТИ Є!"