А ось ще одна цікава думка: "Справжнє кохання приходить через рік".
Британські вчені з’ясували, що справжня любов і взаєморозуміння виникають лише через рік тісного спілкування. Хоча, це теж кому як: виявляється, чоловіки, по їхніх ВЛАСНИХ міркуваннях, набагато частіше випробовують щирі почуття. Жінки ж, навпаки, виявилися ( )легковажними істотами , вони набагато частіше випробовували просто симпатію й деяку прихильність. Пристрасть властива також більшою мірою представницям прекрасної статі, але при цьому вони не відчувають повного духовного злиття з партнером.( Та ну? ) До речі, жінки на стадії зав’язування романів довго не прив’язуються до партнера по-справжньому, це киці, що гуляють самі по собі, і приручити їх – завдання не з легких. (Напевно, тут ключове слово "партнера", а не коханого ) При цьому всі прекрасно розуміють, що любов окриляє, а влаштоване особисте життя – один з факторів, що сприяють успішній кар’єрі, стабільності, іншими словами, соціальній адаптації. Сама ж по собі любов багатогранна, і в контексті сучасних вдач і загальноприйнятих норм її можна розглядати як глибоку взаємну прихильність, що супроводжується сильним щиросердним хвилюванням і має на піку інтимну близькість як ПРОЯВ АБСОЛЮТНОЇ ДОВІРИ. Фізіологи говорять, що це всього лише гра гормонів, взаємодія складних хімічних молекул, що впливають на людський мозок особливим образом. Нове явище – електронна любов, що переростає згодом у щось більше. Комп’ютер перетворився у великий симулятор звичайних людських відносин, і багато хто віддає перевагу онлайн-залицяння й заняття сексом з мишкою у вологій долоні. Отут сформовані споконвіків норми дають збій: люди, не бачачи один одного й толком не знаючи, з ким мають справу, заводять романи й, напевно, мали б дітей, але для цього науково-технічний прогрес, на щастя, не винайшов поки засіб виключення особистого контакту. Джерело: Клео.Ру
Чотири роки - ось який термін відвели любові фахівці з Національного автономного університету Мексики. Вони заявляють, що любов триває не більше цього терміну і є "тимчасовим божевіллям".
На думку дослідниці Хеорхины Монтемайор Флорес, працюючої на медичному факультеті цього університету, любов слід відрізняти від симпатії, прихильності і сексуального потягу. Процес любові, приміром, розпочинається з фази закоханості. Під час її відбувається вироблення мозком особливих хімічних сполук, які зосереджуються на усіх його нейронах. У цей момент активізуються відділи головного мозку, що відповідають за емоції. Якщо віддалитися від точної науки, у той час, поки в голові відбуваються ці складні процеси, "жертва Купідона" не здатна думати ні про що, окрім коханої людини, пише Yoki.ru. Проте ці реакції, з анатомічних причин, не можуть тривати більше чотирьох років. Такий "ресурс міцності" навіть в найромантичніших випадках, стверджує Монтемайор. Тим більше що психічний стан закоханого, за її словами, можна порівняти з синдромом нав'язливих станів.
Монтемайор так само вважає, що любов, окрім іншого, призводить до зниження творчої продуктивності. Жоден шедевр ще не був створений у момент закоханості, говорить вона. (Дивно, нам зі шкільних літ стверджували протилежне!)
Існує і ще один факт - закохатися в одну конкретну людину можна тільки один раз.
Від себе хочу ще додати, що не зовсім розділяю точку зору прагматичних і цинічних суджень медиків, психологів і невдах, бо кохання - це така субстанція, яку неможливо загнати під одну загальну формулу, адже скільки на землі людей - стільки ж і доріг, котрі ми самі обераємо, будуємо чи спалюємо за собою мости і багато чого іншого, що впливає на відносини між чоловіками і жінками. |