Що замовчує офіційна преса?

У п’ятницю, 20.04, після завершення робочого дня мені віддали заключення німецьких лікарів професорів П. Хааса та К.Н.Айнхойпля, які  зазначили, що я не зможу поправити свій стан здоров’я в цій клініці, яку запропонувала українська влада.

Причина не в лікарях. Я вірю українським лікарям та глибоко їх поважаю, знаю, в яких складних умовах вони працюють. І не в обладнанні  лікарні – воно відповідає стандартам. Причина в загальній ситуації  щохвилинного насилля, знущання, які мені організував діючий президент  України.

Після отримання висновку німецьких лікарів я письмово повідомила начальника колонії, усно наглядаючого прокурора та заступника міністра  охорони здоров’я, що до зустрічі з моїм захисником, враховуючи зміст  висновку, я не можу переїжджати в лікарню. Ми домовилися, що такий  переїзд в лікарню відбудеться в понеділок після спілкування з Сергієм  Власенком.

Але приблизно біля 21.00 з тюремної камери, де я перебувала, вивели мою сусідку, а через деякий час після того до мене зайшли 3 чоловіки кремезної статури. Вони підійшли до мого  ліжка, накинули на мене простирадло та почали втрьох стягувати з ліжка,  докладаючи грубу фізичну силу.

Від болю та відчаю я, як могла, почала захищатися та отримала через простирадло сильний удар кулаком в живіт, мені скрутили руки та ноги, підняли та потягнули в простирадлі на вулицю.

Я думала, що наступили останні хвилини мого життя. Від невиносимого болю в спині та страху я почала кричати та кликати на допомогу, але ніякої допомоги я не отримала. В якийсь момент від страшного болю я просто відключилася та прийшла до тями вже в лікарняній палаті. В стані  крайнього стресу я відмовилася будь з ким спілкуватися до зустрічі з  моїми захисниками.

На наступний день я відмовилася від їжі. Але зустрічі з захисниками так і не вібулося.

Зараз я думаю про те, який безвихідь та безсилля відчуває кожна людина сьогодні, коли стикається з насиллям влади в усіх її проявах.

Коли до мене почали застосовувати грубу фізичну силу, я уявила весь відчай тих беззахисних людей, яких жорстоко, по-звірячому б’ють, а іноді і вбивають слуги народу в погонах в численних тюрмах, слідчих ізоляторах, міліцейських відділках, зонах, в підвалах сучасного  СБУ-НКВС.

Коли в чотирьох замкнутих стінах, в повній ізоляції від світу, над тобою орудують м’ясники з перекошеними від лютті обличчями і коли ти не  знаєш, це кінець життя чи ні - саме в такі хвилини особливо чітко усвідомлюєш, яку ми країну побудували за 20 років незалежності і що ми  не маємо права залишити її в такому нелюдському вигляді нашим дітям.

Я припинила їсти 20 квітня тільки з однією метою, щоб привернути увагу демократичного світу до того, що відбувається в центрі Європи, в країні під назвою Україна. І питання не в долі сучасних українських політв’язнів; ми готові стійко та гідно проходити свій шлях, який би він не був.

Проблема в іншому – в негайному розумінні, що президент України неухильно та педантично будує в великій європейській Україні концентраційний табір насильства та безправ’я, які доповнюються безпрецедентним збагаченням правлячої родини та її оточення за рахунок  привласнення державних ресурсів.

Треба негайно усвідомити цей трагічний стан речей та негайно це зупинити, застосувавши всі засоби українських та міжнародних можливостей та впливів. Якщо час буде втрачено, ми отримаємо Лівію або Сірію в  центрі Європи, і тоді вже буде запізно гасити пожежу.

Я благаю демократичний світ та всі здорові сили в Україні почати негайно діяти та спільними зусиллями ліквідувати цю загальноєвропейську загрозу. Саме  ліквідувати, бо консервативне лікування ситуації вже неможливе.

План, який я пропоную, складається з 2 пунктів: по-перше, розпочати публічні міжнародні розслідування всіх корупційних оборудок родини Януковича та його оточення, де були задіяні міжнародні фінансові  трансакції та оформлення власності, здобутої незаконним шляхом, на  території інших держав.

Я публічно прошу всіх чесних журналістів, лідерів громадських рухів, службовців, силовиків та інших небайдужих людей передати мені матеріали  журналістських та інших розслідувань, які чітко доводять міжнародний  характер злочинів правлячої верхівки України.

Я публічно звернуся до офіційної влади тих країн, в юрисдикції яких проводилися корупційні злочини наших правителів з проханням провести  неупереджені, незалежні розслідування цих злочинів та притягнути до  відновідальності винних. Треба розпочати Велике Очищення Країни вже  зараз.       

По-друге, треба докласти всіх зусиль, щоб без  революцій, мирно, під час парламентських виборів усунути авторитарний  режим Януковича з усіма його метастазами. Найближчим часом я оголошу  звернення до всіх громадян України з поясненням, як це на мій погяд  можливо зробити. Якщо на парламентських виборах народу України завадять усунути цю владу, це означає, що доведеться піднімати нову мирну революцію.

Але чого точно не можна робити – так це бути мовчазним стадом, яке ведуть на заклання. Поки я жива, я буду цьому протистояти. І ви не дозволите так принижувати Україну, я це знаю…

Ваша Юлія Тимошенко.