Родник любви не иссякаем.
- 24.10.12, 01:54
Иди ко мне я обниму...
Сожму в объятиях до боли,
Ты не противься моей воле,
Безвкусна вольность одному.
Усталый, хворый иль хмельной,
Иди без страхов и сомнений,
На тёплые мои колени
Приляг бедовой головой.
Поглажу быстрою рукой
Твои взъерошенные кудри,
Заснёшь... рассвет настанет мудрым,
Такая ночь нам не впервОй.
Ты будешь чувствовать тепло,
Блажен, в объятиях Морфея,
Взлетишь... а если не сумеешь,
Тебе подставлю я крыло.
И всё прощу... и всё пойму...
Простив, прощенье обретаем,
Родник любви не иссякаем,
Иди ко мне я обниму...
Елена Садохина.
6
Коментарі
Hudson Hawk
124.10.12, 05:24
Саничок
224.10.12, 07:34
Бусенка
324.10.12, 21:29
Красиво! Так и хочеться обнять кого то!
Enigm@*
424.10.12, 23:35Відповідь на 3 від Бусенка
А мне только Его!
Enigm@*
524.10.12, 23:36Відповідь на 2 від Саничок
Enigm@*
624.10.12, 23:36Відповідь на 1 від Hudson Hawk
Гість: мары
725.10.12, 11:57
Hudson Hawk
825.10.12, 17:55Відповідь на 6 від Enigm@*
Гість: Пегас13
95.11.12, 07:07
Чудова поезія. Неначе струмочок дзюрчить словами кохання.
ВІТАННЯ З ЮНОСТІ
Сонце заходить, день добігає,
Скоро вже й ніч настає.
Вийди кохана, серце чекає,
Гаряче кохання моє.
Візьмемось за руки, підемо до гаю
Слухати спів у ночі солов’я.
Вийди кохана – серденько чекає,
Зоре небесна, квітуча моя.
Нехай темна ніченька, нас приголубить,
А місяць хай пестить наш час.
Я знову відчую твої ніжні губи
І казку кохання про щастя для нас.
Ми будем ходити з тобою по гаю,
Аж поки на трави не впаде роса.
Нехай наповняє нас нічка любов’ю
Й дарує на пам’ять життя чудеса.
Життя накує нам зозуля сто років,
Темної ночі у нашім гаю,
До серця твого, я своє приторочу
І долю тобі подарую свою.
Жовтень 1958 р.
Enigm@*
105.11.12, 17:42Відповідь на 9 від Гість: Пегас13
Чудовий вірш.
Дякую.
