Гость із будущого (Чепиногине)

В дитинстві я любив грати в таку гру: Що я буду робити в цей самий день, скажімо, через 30 років... І от умовний діалог між мною і мною. 15 листопада 1984 року-15 листопада 2014 року...

Привіт!
- Здрастуй-здрастуй...
- Що робиш?
- Дивлюся в телефон
- Навіщо?
- Кіно дивлюся
- Де?
- В телефоні
-... В телефоні значить... Ну-Ну... А з тобою все в порядку? Ну, там, в плані здоров"я голови...
- Да, все ок, тільки курю багато...
- Я тоже курю, а що куриш?
- В даний конкретний момент нічого, бо якраз розрядился сігарєта...
- Хто-хто розрядився?
- Сігарєта, електронна...
- ... Ти увєрєн, що з тобою все добре?
- Увєрєн-увєрєн... А в тебе як справи, що робиш? Що читаєш?
- Дон-Кіхота...
- Странно, я також... Уже раз двадцятий, мабуть... Правда зараз не читаю, бо книжка тоже розрядилася...
- Чіво???
- Книжка розрядилася, кажу, дебіл...
- Сам дебіл...
- Ладно, не обіжайся, почекай, зараз фільм зупиню...
- Як зупиниш?
- Ну, як, нажму на екран телефона і зупиню...
-... На екран телефона значить нажмеш, і зупиниш... Понятненько... Якщо такі метаморфози відбулися з телефоном, представляю, що там у вас з радіом твориться. Що ви ним робите, бриєтеся? 
- Тут майже нема радіо вже ні в кого... Бриємся "Жилєтом"...
- Жилєтом... Навєрно дуже удобно, хоча пальтом навєрно ще удобніше... А що ви там їсте?
- В даний момент - яблуко...
- Яблуко не розрядилося?
- Ні, з яблуком все в порядку... Хоча, якщо взять те яблуко, що намальовано на корпусі комп"ютера...
- На корпусі чого?
- На корпусі комп"ютера...
- А що це?
-... Ну... Хм... Така стікляна картонка, по якій ідуть фільми, новини, ще він пише листи і тд... І ще там можна подивиться на голих баб. Майже такі самі, як ото в тебе "голі карти", що ти їх під верстаком ховаєш в середньому сараї...
- Ахуєть...
- Ти що, матюкаєшся?
- Тю, ти ж мене сам навчив...
- А, ну да соррі...
- Я так понімаю, що космонавтом я так і не став...
- Ні, звиняй... Ну зараз це вже не модно... 
- А ким став?
- Блогером...
- Це щось заразне?
- Ну... В якомусь смислі... Але не страшно...
- А яка зарплата в тебе?
- По разному... В даний момент щось є на карті... 
- Ти граєш в карти на гроші...
- Ні, це кредитна карта. Така пластінка, яку треба засунуть в залізний ящик і звідти вилізуть гроші...
- Вилізуть гроші? У Вас гроші лазять?...
- Ні, це я образно...
- Прикольно... Якщо я тут засуну пластінку в залізний ящик, то буде просто конфлікт з сестрою... А скільки грошей вилізе, скільки захочеш?
- На жаль, ні... Гроші така штука, яких ніколи не вистачає
- Тут тоже
- Та я помню...
- Значить, якщо я з тобою зараз общаюся і ти живий-здоровий, - то я можу стрибнуть в шлюз з досок на спор за пачку "Бонд-стріт"?
- Да, можеш, не сси...
- Це хорошо... Ну, ладно пішов я... Пока...
- Пока. Чекаю в майбутньому...
- Та щось я не увєрєн, що хочу туди...