[Приєднана картинка]Крок стелиться в слід. Слід стелиться в шлях. І далі - вперед без сумнівів жодних. Хай місяць в ночі – ліхтарик Творця, Сіяє й надалі в холодній безодні. Та думка мене тримає одна: Не вмію, не зможу, а чи боюся… Не здійсненні мрії неначе орда За мною з надією віддано рвуться. Ось постріл луна, і зграя пташок Зірвавшись у мить з прилеглого гаю, Віщує мені: Життя – це ніщо, Та лише воно здатне вести до раю. Не згинули ще мої вороги – Кують свою лють, та сил...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Пролог: Вдохни воздух леса, аукай! А что остаётся ещё? ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]У час, коли світом керує зима, Все кригою вкрито, і навіть вуста Забули про дотик, з’явилась вона… З’явилась зненацька, неначе не звідки. Примарилось літо, блакитний лиман, Єдину її я лиш там розпізнав, І впевнений я – не відався я снам. Було це по справжньому реалістично. Мій сум, що на серці, розвіявся в мить - Спасінням було для мене ведіння. До нього торкався, міг з ним говорить, Бо досі ще в щире кохання я вірив. Та зустріч, що сталась у шепоті...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Я все частіше - день у день,у небо погляд піднімаю,і все частіше - день у день,душею ніби помираю…Скажіть, хто зможе пояснитимені страшні буденні дні,в яких голодні плачуть діти,та гинуть люди на війні?Чому колишні наші браттявіднині стали ворогами?Хто розпалив війни багаття,та прірву утворив між нами?Чому від геніїв-тиранів ми кривду маємо терпіти?Невже це - наші дні останні?Коли ж любов тоді творити?06.02.18© Copyright: Віталій Тугай, 2018-----------------...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Мій зошит з віршами… Чи він вам знайомий? Напевно, що ні, хоч вірші кольорові, Неначе малюнки в альбомі дитини - Не ті, що малюють дорослі на стінах. Папір цей... Він стерпить і клякси, і сльози. Він стерпить буденну замилину прозу. Все стерпить, наприклад, весь сум одиноких - Всі їхні бажання, гріхи, та пороки. .. До болі в душі почуття їх глибокі, Нехай і не вдалі, життєві їх кроки… Невдалі, та хибні життя мого кроки… Всі сни...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ходят в небе ночью тучи лёгкие, как мгла, а печаль змеёй гремучей в душу залегла. Мысли ночи словно чаща - с беспросветной мглой - так любовь, умом дурача, вызывает зной! Да, в душе порою тучи с молнией, грозой... Это именно тот случай, где хоть плачь, хоть вой. Знаю, есть за всё расплата - только как мне быть? Ведь душа не виновата - ей дано любить! Хорошо, хоть в небе тучи лёгкие, как мгла. Пусть сквозь них пробьётся лучик - светлая стрела...

Читати далі...

[Приєднана картинка] автор фото Віталій Максимович "Схід сонця над горою Піп Іван в Карпатах" ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Я утром опять иду на рассвет, Встречать за горой восходящее Солнце. Где сумрак и мрак - меня больше нет, И тень всех сомнений лица не коснётся. На травах лучи ласкают росу. Роса умывает мне грешные ноги... Да, - именно так любовь я несу, Минуя овраги, яры, да...

Читати далі...

[Приєднана картинка]У метели очи помутнели - Всё метёт, не ведая куда. На ступени, что оледенели,На порог, чтоб не прошла беда... И собака ныне не завоет, В конуру забилась от пурги. В доме тёплом укрывалось двое - Я и друг, что пламенем горит. Ни один так вечер с ним я греюсь, Вспоминая с болью о былом. Я стараюсь снежную затею Не пустить ни в душу и ни в дом. Мир поблек - он весь в тонах пастели, И тона разбавлены во льдах. А душа желает акварели Нежной, тёплой, в радужных ...

Читати далі...

Это старое философское стихотворение написано ещё 2015 году. Тогда, я заключил его "в стол", - не стал публиковать, а вот сейчас решил, что время пришло... [Приєднана картинка]Мой отзыв о себе, как крика отголосок. Я словно взглядом провалился в зеркала. Я - автор, но...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Молчите, уста, молчите,и вверх глаза не смотрите.Там - Бог. Он - мой покровитель,там небо - Его обитель. А я тут внизу - изгнанник,отшельник, к тому же - грешник.Меня посадите в сани,да привяжите покрепче.В пургу - меня, да в морозы,чтоб душу очистить снегом.Пусть лошади жизнь увозятшальным сумасбродным бегом...Сломайте на мне все розги,за дело и между делом, не парьте мне только мозгио том, что я жил неумело.Я ныне пред Светом каюсь - пред...

Читати далі...