Десь, колись... Частина 2, продовження

Початок тут:  http://blog.i.ua/user/4895049/2251112/,

продовження: http://blog.i.ua/user/4895049/2251532/

2. Десь у мокшанських болотах...

Глава 2. Втеча

До селища племені Запутінцев Васісуалій добіг, вже добряче захекавшись. Селище було невеликим - зо два десятки землянок та шалашів, розташованих по колу. Трохи перевівши подих Васісуалій заволав:  Людііііі ! Срочно позовітє вождя! Укропи ідут! Першими на його лемент з"явилися його приятелі Афанасій, Акакій, Дуня та Груня. Вони тільки-но повернулися з сусіднього болота, назбиравши там пташиних яєць, наловивши жаб та нарвавши солодкої осоки. Вони вже збиралися влаштувати собі смачний сніданок, аж тут таке...! Затим з найбільшої землянки вибрався Вєлікій Скрєпоносний Вождь Запутінцев, що звався традиційним ім"ям Владімір, а за ним, крекчучи і матюкаючись, Вєрховний Шаман Істінного Духовноскрєпія, що мав теж традиційне ім"я Гундяй. В ядєрний пєпєл!!! гарикнув Вождь, незадоволенний тим, що його потурбували. Воістіну амінь! - погодився з ним Гундяй. Так ето, как єго...! - розгубився Васісуалій. Винь хммм... ізо рта і говорі внятно!!! - знову гарикнув Вождь. Зібравшись з духом, Васісуалій почав розповідати про свою зустріч з Лібєрастами, про появу страшних Укропів... За час розповіді збіглося послухати Васісуалія практично все селище. Дослухавши розповідь, Владімір довго не думав: Собіраємся всє! Бистро! Уходім! - наказав він. Воістіну амінь! - звично погодився з ним Гундяй і кинувся до своєї землянки, а за ним і інші розбіглися. Зібралися Запутінці дуже швидко. Лише Гундяй трохи затримався, вкладаючи у кошик Священні Реліквії: МатьРьошку і КаКошнік...  Владімір вже хотів був наказати рухатися на Схід, аж раптом десь вдалині залунав спів української пісні... Від несподіванки Владімір підскочив і кинувся тікати світ за очі... По ногах його щось текло... За ним чкурнуло і все Запутінське плем"я...

  Далі НЕ буде, бо Укропи вже тут!