Десь, колись... Частина 2

Початок тут: http://blog.i.ua/user/4895049/2251112/

2. Десь у мокшанських болотах...

Глава 1. Зустріч

Васісуалій з племені Запутінцев з прогулянки до руїн повертався задоволеним. Ще б пак, сьогодні він знайшов аж три корисні речі: залізні вила (подарую Вождю, це ж гарна зброя вийде, якщо держак причепити), дитяче брязкальце (Шаману допомога, коли він Священний Танок біля вогнища танцюватиме) і нічний горщик (ні, Васісуалій не знав, що таке горщик, та він вирішив, що це гарний казанок, аби варити жаб"ячі лапки, п"явок та інші смаколики). Від таких думок у нього аж слина по підборіддю покотилася, та помріяти йому так і не вдалося. Раптом він почув чиїсь голоси, а згодом і побачив вервечку людей, що наближалися до нього. Васісуалій захвилювався було і сховав свої "скарби" за спину, але потім полегшено зітхнув: це були люди з сусіднього племені Лібєрастов. Вони йшли на Схід, прихопивши з собою все своє майно. Ітіть-колотіть! Куда ето ви собралісь? -  здивувався Васісуалій. Опанькі! А ти что тут делаєш? Развє нє знаєш, что сюда Укропи  ідут? Оні блізко ужє! В натурє когті рвать надо...!- вигукнув не зупиняючись один з Лібєрастов. Так, Васісуалій знав про страшних Укропів, що живуть на Заході, і про їх чудернацькі машини чув, що не тільки по землі ходять, а і в небі літають...! Але що вони вже тут, поряд...! Ой...! Хоч і кликали його Лібєрасти йти з  ними рятуватися за Урал, до Жовтих Братів, та він відмовився, бо ж треба ще своїх Запутінцев попередити...! Лібєрасти пішли далі, а Васісуалій, махнувши їм рукою на прощання, чкурнув до рідного селища. І лише забутий нічний горщик лишився на землі, як згадка про цю зустріч...

Далі буде...