Віктор Бойко РІДНА МОВА

РІДНА МОВА

Ми мову рідного народу
В далекому дитинстві вчили,
Носили все життя з собою
Прості слова, що так любили.

Прості слова, ті серебринки:
Про поле, небо і гаї
І пісня добра, материнська –
То є наставники й мої.

Вони ведуть мене по світу,
Коли я десь, в далечині,
Про отчий дім, про мою мову
Вони нагадують мені.

І я тоді дитинство бачу,
Коня з вербової лози
І повоєнний перший клас,
І мови рідної ази.

Я вчивсь писати: Мама, Тато,
Якеєсь дивне дієслово,
В торбинку суфікси складав,
Щоб взнати, що ж таке є мова.

Та відповідь шукаю й досі:
Чи то вогонь, чи може лід?
Слова, що стали вже дорослі,
На серці залишають слід.

Коли в село я приїжджаю,
Іду до свого джерела,
Поп’ю водиці і питаю:
«Чи ви ще тут мої слова?..»

Слова: Дзвіночки серед поля,
І крапля крові, і роса,
І вже засохлая тополя –
То мови рідної краса.

А мова щиро все фіксує:
Молитву тихую прочан
І ті слова, що мовив хлопчик,
І слово, рубане з плеча.

Я всі слова, як колосочки,
Складаю в сніп отой, єдиний,
І віддаю від серця щиро
Моїй Матусі Україні.
Записник. 1970 рік.
*****
Ходив по світу, думав може
Знайду якісь такі слова,
Щоб на мої були всі схожі,
Та мови неньки дорогої
На світі кращої нема.
2007 р.

_A-S_

Віктор Бойко РІДНА МОВА

Останні статті

Коментарі