Віктор Бойко ДЕГРАДАЦІЯ
- 05.06.11, 18:56
Суспільство стає деградованим.
Якась «гідра»… із часу встає.
Рушить все, як жорстокою повінню
І життя наше вічне псує.
Уже пам’ятні знаки й гардеробники
Усе рушать, здають все на «лом».
Найсучасніші наші «достойники»
Душі ранять стволом і пером.
Поля маком колись засівали,
Як додаток: в батон, чи у хліб,
А сьогодні це зілля повстало
Знаком смерті, тривоги і бід.
З екранів похабщина ллється
І опіум в небо стовпом.
Дике рило оскалом сміється
Поправши щасливу любов.
На учителя учень ошкирився –
Це ж святе назавжди у віках.
Олігархи із зрадником миряться,
Все тріщить і все рветься по швах.
Тротуари у жуйках, запльовані,
Мерседеси, бомжі і «специ»
І рекламщики жирні, вгодовані
Продукують «колеса» й шпріци.
Контингент в ресторанах – замовлений,
На закуску «Кебаб» і «Лю-ля»,
Юна «леді» за гривню згорьована
Ягодицями смачно вихля.
У театрах кіно чужомовне
І культура чужа, здалека,
Та слова матірщиною повні
От і весь той набір юнака.
Депутати якісь «заторможені»
Крутять гроші й мобілки в руці.
І достатки їх сто раз помножені,
На лацканах чужі прапорці.
Імпотентні закони нам пишуть –
Бездушні, сухі, без основи,
Та й ті на чужому жаргоні,
На чужій нам, загарбницькій мові.
Песимізмом населення змовчене,
Знову «вибраних» злі афоризми,
Нас порівнюють з стадом затовченим
Із окрасом жорсткого фашизму.
А найвищі всі наші «сановники»,
На амбіціях роблять навар,
А народу все пхають з відстойників
«Зашифрований» терпкий узвар.
Історію пишуть перевертні –
Азарови й різні Табачники,
А ми їм чомусь все прощаємо,
Стаємо зовсім необачними.
Р.S.
А ми все нижче шию гнемо
І по світах чогось шукаємо,
В поклонах з кимось заграємо,
Та тільки про своє не дбаємо.
Якась «гідра»… із часу встає.
Рушить все, як жорстокою повінню
І життя наше вічне псує.
Уже пам’ятні знаки й гардеробники
Усе рушать, здають все на «лом».
Найсучасніші наші «достойники»
Душі ранять стволом і пером.
Поля маком колись засівали,
Як додаток: в батон, чи у хліб,
А сьогодні це зілля повстало
Знаком смерті, тривоги і бід.
З екранів похабщина ллється
І опіум в небо стовпом.
Дике рило оскалом сміється
Поправши щасливу любов.
На учителя учень ошкирився –
Це ж святе назавжди у віках.
Олігархи із зрадником миряться,
Все тріщить і все рветься по швах.
Тротуари у жуйках, запльовані,
Мерседеси, бомжі і «специ»
І рекламщики жирні, вгодовані
Продукують «колеса» й шпріци.
Контингент в ресторанах – замовлений,
На закуску «Кебаб» і «Лю-ля»,
Юна «леді» за гривню згорьована
Ягодицями смачно вихля.
У театрах кіно чужомовне
І культура чужа, здалека,
Та слова матірщиною повні
От і весь той набір юнака.
Депутати якісь «заторможені»
Крутять гроші й мобілки в руці.
І достатки їх сто раз помножені,
На лацканах чужі прапорці.
Імпотентні закони нам пишуть –
Бездушні, сухі, без основи,
Та й ті на чужому жаргоні,
На чужій нам, загарбницькій мові.
Песимізмом населення змовчене,
Знову «вибраних» злі афоризми,
Нас порівнюють з стадом затовченим
Із окрасом жорсткого фашизму.
А найвищі всі наші «сановники»,
На амбіціях роблять навар,
А народу все пхають з відстойників
«Зашифрований» терпкий узвар.
Історію пишуть перевертні –
Азарови й різні Табачники,
А ми їм чомусь все прощаємо,
Стаємо зовсім необачними.
Р.S.
А ми все нижче шию гнемо
І по світах чогось шукаємо,
В поклонах з кимось заграємо,
Та тільки про своє не дбаємо.
0
Коментарі