Віктор Бойко В НІЧНУ

*****
Діду. Візьміть у нічну.
Я в полі коней хочу пасти.
Як тоді. Як було по війні
В запізнілу ту осінь на Спаса.

Підсадіть на гнідого коня,
Та подайте торбинку з харчами.
Нехай вітер мене доганяє.
Я помчу, як в дитинстві, степами.

Там у полі багаття розпалю,
Зоряним небом накриюсь.
Та й буду зірки рахувати,
Аж поки росою не вмиюсь.

Нехай хрумають коні травичку,
Нехай перепел пісню співає.
Я дивитимусь в небо бездонне,
Де зоряна музика грає.

Діду. Візьміть у нічну.
Я хочу з дитинством зустрітись,
Щоб у ніч ту далеку пірнуть
І росою ранковою вмитись.

*****
Ой коники, коники
Із лози вербової.
Ганяли ми з дзвоником
По селі з любов’ю:

Кропиву рубали ми
Шаблями дощаними.
Бігали до школи ми
У свитині маминій.

Ми вставали з росами,
Хоч були сонливими,
Бігали покосами
І були щасливими.

Гартувались холодом,
Гартувались бідами.
Бігали на ковзанку
У чоботях дідових.

Заглядали в щілинку,
Як дівки купаються.
Витирали сльози ми,
Коли всі прощаються.

Ми росли безпечними
У ті дні згорьовані,
Та були сердечними
І життям підковані.

_A-S_

Віктор Бойко В НІЧНУ

Останні статті

Коментарі