Блог Тарас Музичук

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Тарас Музичук

Смирення віруючого

14.02.26, 11:05

Дуже давно, в1980 році, я закінчив навчання в ТУ N5, де отримав спеціальність слюсар-ремонтник. Оскільки училище було від шинного заводу, то саме для нього і готувалися кадри. Вчили нас добре, в цьому я не раз переконався і підчас роботи, потім в армії та і підчас навчання в інституті знання, набуті в училищі не були зайвими, не кажучи вже про повсякденне життя. Саме в цьому році на заводі запустили третє виробництво, і на нього почали набирати ремонтників з першого та другого виробництв...

Коментарі: 20

Тарас Музичук

Премія Дарвіна, 73%

06.02.26, 14:49

09.01.20, 15:06 Ну що ж, дорогі співгромадяни, підсумуймо? Я маю на увазі підсумок 8-місячного президентства Володимира Олександровича. Оцінимо його успіхи на ниві «розбудови держави». А успіхи, прямо скажемо, не дуже. Якщо коротко, то вони такі: В економіці, м’яко кажучи, повна срака. Падіння виробництва на 10–20%, а деякі підприємства закрилися зовсім. Надходження до бюджету впали, країна поки що тримається, але боюся, що це ненадовго. Обіцяного миру немає і не передбачається. Фінансування ...

Коментарі: 64

Тарас Музичук

Самозасліплення диктатора, сумна правда

02.02.26, 16:05

Подобається це комусь чи ні, але всі диктатори припускаюся однієї помилки, вони не хочуть чути поганих новин, не хочуть чути тих, хто буде робити їм зауваження і показувати їхні помилки. В результаті вони оточують себе людьми, які лише співають диферамби, та голосно захоплююся розумом та ерудицією самого-самого. Найстрашніше в цій ситуації те, що диктатор дійсно починає вірити в свою геніальність і ні про що інше чути не хоче. В чому небезпека такого становища? Диктатор починає вірити в свою...

Коментарі: 30

Тарас Музичук

Історія Лоцманської Кам'янки, спогади дідуся

01.02.26, 19:22

Слобода Лоцманська Кам'янка — дуже давнє запорізьке займище. За запорожців тут були зимовники військової старшини Старого Кодаку. Заселення цієї місцевости почалось з 1750 року, коли з наказу запорізького Кошу сюди перевели частину лоцманів з Ненаситецької берегової сторожі тамошньої гребної флотилії, як каже про це місцевий церковний історик, додаючи до цього, що стало сімейний люд Кам'янку почав заселяти з 1770 року. Отже, можна сказати, що 1770 року був великий напад татар на південну...

Коментарі: 20

Тарас Музичук

Тим, що мріють про Сталіна присвячено

26.01.26, 07:27

У тих, хто хоче Сталіна, залізна логіка й непробивна аргументація: «За Сталіна був порядок, злодії сиділи у в’язницях, робітник був у пошані, все будувалося й розвивалося, казнокрадства не було, і взагалі він прийняв Росію з сохою, а залишив з атомною бомбою!» Сперечатися з вищевикладеним вважаю дурним і непродуктивним. Хочу сказати про інше. Сталінський «порядок» добрий доти, доки він не торкнувся особисто вас. І не треба сподіватися, що «я ж хороший, мене не заберуть, а от сусіда чи колегу...

Коментарі: 23

Тарас Музичук

Свинина для Москви (бувальщина часів здихаючого совка)

24.01.26, 11:18

Діло було десаь в році 1990. Якось покликав мене в гості сусід, сказав, сідай, пий каву і слухай що розповім. Якось прийшов до мене друг Вовка і питає: Сашко, твій "Москвич" на ходу? Так, а що ти хотів? А він до Москви доїде? Доїде, що йому станеться! Та от, вигодував свиню, продати хочу. То вези на Озьорку, там м'ясо по 10 рублів, хіба погано? Та начебто добре, але за довідку ветслужби дай, м'ясникам, що порубають і поріжуть знову дай, а свиня це ж не...

Коментарі: 20

Тарас Музичук

Розповідь старої кішки

23.01.26, 05:47

Стара Кішка сіла, вмила лапкою мордочку й почала розповідати. Давним-давно, багато життів тому, на землі жили коти. Вони були величезні, страшні й шаблезубі. Коти викопали собі затишні печери й оселилися в них. Одного разу до них прийшли люди. Люди були слабкі, голі й дуже нещасні. — Добрі коти, ми змерзли, пустіть нас у свої печери, — плакали люди. — Заходьте, місця всім вистачить! Тільки майте на увазі: в туалет — лише надвір! Уночі люди знову розплакалися й почали просити: — Добрі коти, ...

Коментарі: 31

Тарас Музичук

Таємне слово

18.01.26, 17:47

Давно було діло. Якось попросила мене незнайома бабуся перевести її через дорогу, бо було дуже слизько. Я перевів, а бабуся подякувавши, спитала, чи не допоможу я їй дійти до дому, бо вона дуже боїться впасти. Поспішати мені було нікуди, то ж я і повів стареньку, а дорогою вислухав цікаву історію. Чоловік мій був офіцером, познайомились і побрались ми на Далекому Сході, одразу після війни. Вже і двійко діток народилось, а із свекрухою ми так досі і не познайомились, бо мешкала вона у...

Коментарі: 22

Тарас Музичук

Крим,Чак, закінчення

17.01.26, 13:52

Зібравшись ми рушили в дорогу. Перехід нам дався досить важко, бо день випав не по травневому спекотним. Жодного струмка по дорозі ми не зустріли, тож всі і Чак в тому числі потерпали від спраги. Десь по обідню пору ми спустилися в селище Рибаче. Першим до моря прибіг Чак, він дуже хотів пити, і вже знав, що у водоймах вода цілком придатна до пиття, він кинувся до моря і жадібно почав дисками воду, поті він фиркав, плювався, і Піднявши на нас ображені очі, ніби хотів сказати, що хіба ж можна...

Коментарі: 5

Тарас Музичук

Про Крим, продовження

17.01.26, 13:42

Перший день походу найтяжчий, плечі не звикли до лямок рюкзака, ноги до довгого навантаження і взагалі зміна ритму життя. Всім тяжко, але всі тримаються. Один Чак гасає вздовж групи туди сюди. Доки дійшли до місця, де вирішили заночувати добряче упріли, чим і скористалися комарі, які почали нас нещадно кусати. Доки ми йшли це було не так помітно, а от коли зупинилися, то відчули на собі всі радощі життя, бо крилаті кровосісі накинулись на нас як навіжені, при чому ні одеколони ні інші парфуми...

Коментарі: 17

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Замітки:

Смирення віруючого

Премія Дарвіна, 73%

Самозасліплення диктатора, сумна правда

Історія Лоцманської Кам'янки, спогади дідуся

Тим, що мріють про Сталіна присвячено

Свинина для Москви (бувальщина часів здихаючого совка)

Розповідь старої кішки

Таємне слово

Крим,Чак, закінчення

Про Крим, продовження