Чи потрібні друзі? продовження 2

Через дорогий бензин люди почали позбавлятися від моторних човнів, бо совєцькі мотори були зроблені так, що жерли той бензин як не в себе, тому кожен виїзд на пікнік виходив занадто дорого. Човни все одно стояли без діла, а металобрухт, особливо кольоровий приймали за добрячу ціну. Боліло серце дивитися як на камаз вантажать практично нові Прогреси та Казанки, бо вони були виготовлені з дюралю. Завдяки високої вартості бензину нам не загрожувало безробіття. Траплялися і кумедні випадки. Якось сталося так, що газ не завезли вчасно, чому я не знаю, та факт такий був. Заправники пішли на вихідні, а ми продовжували працювати. Сидимо ми з Сашею під навісом, заходять два хлопці, явно з тих, що не звикли чути відмови ні в чому, заносяться побутовий балон на 20 літрів, такі теж заправляли, і кажуть, мужики, заправте балон! Нема газу! Один з них починає, та ви зрозумійте, ми на дачу з тьолками їдемо, без газу ніяк! Газу нема! Другий, Рижий, ти з мужиками ніююя базаріть ні способний, сматрі, показую один раз! Мужики, от вам 100 баксов, балон заправітє? Газу нема! Що, мало бабок? Та бабок з головою, навіть більше, просто газу нема, пашлі, Рижий, що то у мєня тоже нічо ні палучаєтца!
Або так. Клієнт залишив машину, в сам пішов по своїх справах. Я стирчу під капотом, роздивдивляюсь, думаю. Тут під заправочну колонку підлітає машина, різко гальмує, здійнявши хмару пиляки, пару хвилин нічого не відбувається, потім починає бібікати, я не реагую, займаюся своїм ділом. Через ще пару хвилин водій біжить до мене, ти що глухий? Ні! Що, не чуєш? Чую! Ну!!! Що ну? Ти мене заправляти думаєш? Ні! Потім вже трохи розгублено, а чому? Ти маленьким колись був? Та начебто було діло, як і всі. До школи хоч інколи заходив? Заходив, а що? Літери всі знаєш? Та всі, а це важливо? Коли залітав на заправку перед воротами фанерку бачив? Не звернув уваги. Я ж про літери не дарма питав, бо там все написано чітко і ясно ГАЗУ НЕМА! Це перше, а друге я не заправник. А чому ж ти одразу не сказав? Так і ти нічого не запитав! А зразу почав псіхувати. Ми працювали, клієнти були нами задоволені, та прийшла біда звідки не чекали. Олег повідомив, що оренду на заправці нам скасовують, але нічого страшного, ще майже місяць ми можемо тут працювати. А у нього є на приміті інше приміщення, так що переїдемо туди. От тільки одна проблема, з собакою туди неможна. Господар заправки сказав свого Балона давайте куди хочете, інакше я викличу ветслужбу, щоб його приспали. До себе його взяти ніхто не міг, таки біда! Але почув Бог наші молитви і якось на нашу територію потихеньку заповзає міліціянтський жигуль, хлопці, допоможіть будь ласка, машина зовсім не їде! Що, теж на газі? Та ні на бензині щойно заправилися і от маємо клопіт! Зараз гляну, відчиняй капот, Балон, ключ на 10! Пес починає лапами перекидати інструменти, хлопці в шоці, невже принесе? Та ні, це він дуркує! А хто навчив? Та ніхто, він сам придумав! А чий це собака? Наш, спільний. Тобто конкретного господаря у нього нема? Виходить нема. Поки слово за слово, я пропшикав їм карбюратор, засвітився головний жекльор, таке буває. Завівся, погазував на місці, начебто все нормально. Тоді віддайте його мені, я кінолог, за нього можете не хвилюватися, він буде ситий, привитий, в хороших умовах, це я вам обіцяю. Ну якщо він до тебе піде то забереш! Я завтра заїду, добре? Добре! На другий день він приїхав на бобіку, там була постелена товста ковдра, кінолог підійшов до Балона, щось довго шепотів йому на вухо, а потім відчинив задні дверцята своє машини і покликав собаку. Пес підійшов до кожного з нас, тикнувся носом, так би мовити попрощався і попросив вибачення, потім побіг до міліціянтської машини і заскочив туди. Ну, все, як і домовлялися собака собака твій! Щасливої служби, Балон! Через кілька днів цей кінолог приїхав і привіз нам 10 пляшок пива, хлопці, ви просто не розумієте кого ви мені віддали! Це не собака, це щось унікальне! Я таких ще не бачив! То бережіть його! А як же! Ви головне не хвилюйтеся!