Чи потрібні друзі, продовження

Моє безробіття тривало недовго, за кілька днів до мене завітав старий друг, турист, з яким ми пройшли чимало походів, і довідавшись що я зараз вільний запропонував зайнятися переобладнанням автомобілів з бензину на скраплений газ, він цьому навчився в Польщі, де прожив майже 5 років. Я зацікавився і погодився. То поїхали! Що, просто зараз? А навіщо відкладати? Ми приїхали на газову заправку, що знаходилася біля 4 причалу напроти інституту фізкультури. Там Олег, так звали нового роботодавця орендував вагончик для переодягання та зберігання інструменту і обладнання, а також слюсарний верстак. Почалася мої нові трудові будні. Це був кінець 90-х, ціни на бензин дуже кусалися, тож перейти з бензину на дешевший газ вистачало. Основними клієнтами були маршрутники і приватні таксі, був і окремий клас клієнтів, вживані іномарки, на яких газове обладнання вже було, але довгий час не використовувалося. Згадавши про нього власники автомобілів заправляли в балони газ, але часто було, що машина або не їхала зовсім, або їхала ледве-ледве. Причини було досить багато, але ми навчилися боротися і з ними. Тобто робота була цікава та творча. До того ж доволі вигідна матеріально. Обладнання для переобладнання машин Олег привозив з Польщі, їздити приходилося майже щомісяця. Прийшов час їхати по нову партію обладнання, мене залишив на хазяйстві і проінструктував: роби що можеш, будуть клієнти на монтаж- призначай дату десь днів через 5-6, я якраз повернусь. Я і залишився. На другий день подзвони ї Саша, і запитав, у тебе якісь гроші є? Не те щоб багато, але трохи маю. Якщо я до тебе завтра зайду, позичиш мені пару гривень, я хоч хліба додому куплю? Давай не додому, а на газову заправку напроти інфізу! Якщо я приїду о десятій, це буде нормально? Цілком! Тоді домовилися. Саша приїхав, перед ним якраз заїхав клієнт на Вольво з проблемою, не працює зараза, зможеш щось зробити? Сподіваюсь що так. То давай! Я зняв редуктор, серце системи, більшість проблем крилося саме в ньому. Тут прийшов Саша, я не заважаю? Добре що прийшов, ось бери, розбирай! Як? Розкручуй все що се що розкручується! А далі що? Далі то вже моя справа! Усі деталі промивай у цьому тазику і складай тут. Дали ми раду цьому клієнту, більше на цей день нікого не трапилось. Тим часом настав вечір і чекати когось було марно, і я запропонував збиратися додому. Саша поступив очі і запитав, чи позичу я йому хоч пару гривень, я простягнув йому двадцять, на той час це був дуже пристойний денний заробіток, він перелякано сказав, а як же я буду віддавати, а це не в борг, це твій чесний заробіток, якщо сподобалось приходь завтра! А можна? Звичайно! Почали ми працювати разом. Клієнти були різні, в основному профілактичні ремонти іномарок, тих, що хотіли монтаж записували в чергу. Оплату ділили за принципом 50/50, тобто половина на фірму, половина майстрам. Тим часом повернувся з Польщі Олег, я його поставив перед фактом, що у мене тепер напарник, він не дуже зрадів, але заперечувати не став. Щоправда трохи поскаржився, що геть витратиася за поїздку, на останні заправився щоб лише додому доїхати, що робити далі не знаю. Зачекай! Ми тут кілька профілактики зробили, тримай ось 85 гривень! Олег здивовано подякував і остаточно змирився з новим співробітником.