Крим,Чак, закінчення

Зібравшись ми рушили в дорогу. Перехід нам дався досить важко, бо день випав не по травневому спекотним. Жодного струмка по дорозі ми не зустріли, тож всі і Чак в тому числі потерпали від спраги. Десь по обідню пору ми спустилися в селище Рибаче. Першим до моря прибіг Чак, він дуже хотів пити, і вже знав, що у водоймах вода цілком придатна до пиття, він кинувся до моря і жадібно почав дисками воду, поті він фиркав, плювався, і Піднявши на нас ображені очі, ніби хотів сказати, що хіба ж можна так жорстко шуткувати над чесними собаками! Нас цілком, влаштовувало, адже з цього селища ходив автобус до Сімферополя. Наступний автобус мав відправитися тільки вранці. То ж до ранку треба було діждатися, тобто треба було шукати місце для ночівлі.
Ми відвідали місцевий магазин, там придбали пляшку горілки та пляшку хорошого вина, але там ще продавалося ще і пляшкове пиво, що в ті часи було страшенним дефіцитом, та курортний сезон ще не розпочався, от воно і потрапило у вільний продаж.ми з Юрчиком випили по дві пляшки, і залили вільні баклаажки, тобто пива у нас було біля п'яти літрів.
Місце для ночівлі було знайдено, дрова для багаття зібрані, намет поставлений.
Оскільки похід закінчився, а Юрчик та ще дві дівчини були у поході перший раз, їм вирішили влаштувати веселу посвяту в туристи. Сутність посвяти, треба відповісти на теоретичне питання і виконати практичне завдання. Юрчику дісталося питання, що треба зробити, коли дівчина скаже, роздягни мене, або зроби мене метеликом! (допомогти зняти рюкзак) Потім з зав'язаними очима знайти на столі чарку горілки і маленький бутерброд щоб закусити. Доки Юрчик обмацував стіл, шукаючи закусь Лилька щедро посипала бутерброд чорним перцем, але Юрчик мужньо його з'їв. Тобто, іспит витримав. Посвята закінчилася, всі почали моститься спати. Я сказав, яке спати? Остання ніч біля моря, коли ще доведеться? Хто як хоче, а я до багаття, дрова є! Скласти мені компанію погодився лише Юрчик. Ми забрали залишки горілки та вина, дівчат присвячували не горілкою, а вином, ніхто не заперечував, коли ми взяли з собою і пиво. Ми сіли біля вогнища і повели тиху дружню розмову, час від часу проголошуючи негучні тости. Наші вже спали, коли біля на зупинився білий Москвич, з якого вийшов молодий чоловік і запитав дозволу посидіти біля багаття. Ми ясна річ запросили його присісти до вогнища і пригостили чим було. Він подякував і повідомив, що в машині сидить його дівчина, то клич то клич її сюди! Дівчина підійшла, сіла на камінець. Що питиме гарна пані? А що є? Горілка, вино і пиво! О, який вибір! Якщо можна то вино! Звісно можна! Поступово ми прикінчили наші запаси, та раптом хлопець сказав, стійте у мене ж у багажнику трилітрова банка домашнього вина, зараз принесу! Вино виявилось смачним, хоча на мій погляд досить молодим. За дружніми бесідами ми не помітили як настав ранок. Лягати спати вже не було сенсу. Нас з Юрчиком вирубило прямо біля вогнища. Групу це занепокоїло, особливо дівчат, ой, нам же ще до автобуса йти, а вони ж не підуть! Спокійно, вони підуть, це Лілька вставила свої п'ять копійок.
Рівновагу мені і правда тримати було важко, Юрчику, здається, теж. На нас наділи рюкзаки і так сяк ми зловили баланс. Всі пішли, пішли і ми. Чак біг поруч і з тривогою поглядав на нас.
До зупинки дійшли нормально, автобус уже стояв. Ми сіли на вільні місця біля задніх дверей, людей було досить багато, але задній майданчик залишався практично вільним. Як нам потім наші пояснили, від вас був такий перегар, що знаходиться поруч було неможливо.
Так і доїхали до Сімферополя. До відправлення нашого потяга було ще кілька годин, які я використав щоб хоч трохи поспати. Дорога додому пройшла без пригод, навіть Чак проспав всю дорогу. Втомився пес добряче! Потім, коли хтось з учасників походу приходив в гості до Костюка і Наталки, Чак залазив на коліна, клав голову на плече, обіймав лапами за шию і не хотів відпускати. Ось так здружилися!