Пишу коли радію, сумую, коли все добре або що тривожить .Про те що тільки зародилося в мозку про те що не кожному скажеш словами. Приєднуйтесь! За вікном сильний вітер... В душі щемить якась тривога. Все добре - заспокоюю себе, це тільки негода. Тиждень ловлю себе на думці що що мрію про звільнення. Так, мрію! Таке буває? Ніби камінь з душі хочеться скинути . рутина днів пожирає мій мозок - а я пропускаю щось важливе в своєму житті : серце тягне за світлий промінець і душа радіє...

Читати далі...

Так тихо .....серце стукаэ ....тишина .завтра буде новий день все розясниться .Все стане добре ,ми переживемо сьогодення а завтра буде чиста вкрита росою днина все буде добре!

Так хочеться багато про що забути.Жити так ніби вчорашнього невдалого дня зовсім неубло... І ти прокинувся зранку,подивився в вікно: світить сонце ,щебечуть пташки,вітер ганяє хмари.Посмішка - сьогодні ти встав з тієї ноги.Йдеш на роботу - так проходить день. А ввечері повертаєшся : гасають діти в дворі, якась мама кричить:"Вовчик не виходь до дороги! Там машини" А він почув слово машини і ще швидше побіг ,щоб мама не спіймала... Девята година _ улюблена чашка...

Читати далі...

ти вмієш підняти настрій ?_ сам собі ,коли я сам з собою і думаю про будь-що, в один момент радію і сміюсь а потім плачу від того що сам з собою,хоча ні, не плачу просто так сумно робиться . Та потім йду де люди щоб загубитися в натовпі,опускаю очі коли на зустріч йде парочка, а так все як завжди , все добре - я завжди сам з собою

Навіть з часом старі фотографії піднімають настрій. Ти поринаєш в той час ,коли тобі було добре, згадуєш ті маленькі деталі -які зараз ти зробив би по іншому,та з іншого боку все було як мало б бути.... Як зараз...Відчуваєш як легкий вітерець обвіває волосся ,ніжно торкається шиї,ніби вкриває прозорим шовком. Ти вдиивляєшся десь в далечінь де небо купається в пухнастих хмарках ,а під хмарками як маленькі цяточки, кружляють птахи ,придивляєшся в одну із них ,боїшся відірвати погляд...

Читати далі...

День тільки починається, Ранкове сонце заглядає в закутки між будинками ,щойно позеленівша трава, обсипана росинками. Вийшовши на балкон прислухаєшся до співу птахів які ледве доринають через шум машин, спостерігаєш за прохожими,які спішать на роботу. Метушливо обганяючи один одного , натикаються на байдужі або зацікавлені погляди... Ще залишилось пятнадцять хвилин , та ти поспіхом вдіваєшся ,виходиш за двері і поринаєш у те метушливе місто,яке щойно було за вікном....

Читати далі...

Так склалося життя. За щоденними турботами минали дні ,потім роки, а потім багато років.І ось,їй стукнуло пятдесят.Старість підкралася так непомітно , як ті зморшки що стали виразнішими,або сиве волосся якого не приховати.За плечима був чималий досвід а перед ними ненаситна жага до життя. Ще багато разів хотілося бачити як сходить і заходить сонце, як приходить весна,літо ,осінь,а потім зима.Такі звичні слова, а відчуваєш їх кожен раз по іншому. Гуркіт грому...

Читати далі...