Ты во мне сладко противоречишь

Во мне болишь, но от скуки лечишь

Ты соль на рану, бальзам на душу

Из моря волн прямиком на сушу

Внутри меня кровоточит мед

Он карамельно меня гнетет

Каприз души перерос в потребность

Но помешал превратиться в бедность

Я для тебя всего лишь дитя

Не замечаешь меня летя

А я б с тобой полетела снова

Чтобы словить ощущенье слова

В глазури фраз твоих искупаться

Потом навеки не расставаться

Мне б раствориться в твоем объятии

Такие,знаешь, пошли понятия

За картинками-аватарками

Та бракує щось сил відкритися

Як курила б, була б з цигарками..

Закривалась завісою диму б

Хоча якась тобі огорожа

А допоки знайти мені риму б

Щоб на віршик було це схоже..

Я пишу..як же часто «пишеться»

Все питання якісь вирішую..

Та набридла мені вже тиша ця

Що до неї думки домішую

Я у себе питаю вкотре

«Як же можеш отак ти жити?»

-Повернись бо, скажи щось, Мотре

Треба з кимось поговорити..

А не знаю ж я Мотрю зовсім

Забиваю думки розмовами

Ті "хі-хі" і "ха-ха" невдовзі

Стануть потім моїми оковами..

Бо себе заганяю в пастку

Я від себе тікаю прожогом

Де знайти мені Божу ласку?

Заручитись хоча б Даждьбогом…

І немає шляху зворотнього

Віддаляючись,мерехтіла

Залишивши в мені самотнього..

Чоловічка зовсім маленького..

Він сидів,підігнувши ніжки

І з розсудливістю старенького

Споглядав втікачі-доріжки

Він не плакав, і не сміявся

Він не знав ані щастя, ні смутку

Струн душі ніхто не торкався

Бо пішла та увічну відпустку..

Вже б здавалось,немає надії

Він приречений на байдужість

І ніколи..ніколи вії..

Не відчують від сліз вологість..

«Відібрало назавжди мову

І ні пари з вуст,і ні жесту»

Бачиш, цитую знову

Бо душа вимагає протесту!

О Доброта!

Ти-

Посмішка

людини..

Ти-

Щире світло

В душах всіх

людей,

Звичайно, моя майстерність поетичного слова не зрівняється зі справжніми зразками поезій, але, зачувши слово «доброта»,в моїй голові миттєво почали народжуватися ці рядки. Саме так я, напевно, розумію це почуття. Таким воно постає в моїй уяві: надзвичайно світле, тепле і яскраве. Ніби сонечко, що рано-вранці будить тебе від довгого сну. Без неї, дійсно, жити, саме жити, насолоджуватись життям, а не виживати-неможливо!

чудовий афоризм «Звільнетесь від зла - у вас залишиться  добро. Звільнетесь від добра-що у вас залишиться?» Дійсно, давайте поміркуємо, на що перетвориться наше суспільство без тієї маленької часточки добра, що ще жевріє в кожному з нас, яким би не було наше ставлення до інших..Я кажу «без тієї маленької часточки добра», бо реально дивлюся на речі, які мене оточують. На сьогоднішній день люди настільки поринули у світ своїх проблем, переживань, що іноді навіть забувають про близьких. Звичайно, я не хочу сказати про те, що треба спочатку думати про інших, а про себе в останню чергу. Ні! Ні в якому випадку. Це типова помилка деяких людей, які живуть заради когось і кажуть: «Ось я такий весь хороший і добрий, ладен жертвувати собою заради блага інших людей» Тобто, в тебе будуть якісь переживання, а ти, не- зважаючи на них, підеш допомагати іншим? Це все одно, що пропонувати комусь прибрати в кімнаті, не маючи змоги навести порядок у своїй! Але чому б, навівши лад у своїй душі, не подарувати часточку тепла іншим людям? Це ж так просто! Щиро посміхнутися людині, адже посмішка - це найвеличніший дар, яким наділила нас природа. Вона триває недовго, але в пам’яті залишається навічно! Я думаю, в кожного з нас були періоди в житті, коли ми переживали розпач, здавалося, що й жити вже немає сил..! У такі періоди значення має все, що може повернути тебе до життя..! Чиясь щира усмішка, слова підтримки, несподіваний телефонний дзвінок від когось, навіть від людини, з якою ви вже давно не спілкуєтеся, але раптом вона вирішила спитати, як у вас справи; обійми близьких; оточуючі, що поцікавляться  і будуть готові вислухати все, що вас бентежить. Усе це так важливо для людини, яка знаходиться в такому стані. Але, подивіться, як легко ми можемо підтримати її..Лише посміхнутися, але, що важливо, зробити це потрібно  щиро, від усієї душі! Просто зателефонувати! Всього-на- всього запитати: «Як справи?» (Хоча зараз це питання вже можна віднести до розряду шаблонних, втім, людина, якій це важливо почути, неодмінно оцінить цей «жест», якщо вас це дійсно цікавить)! Не кажучи нічого, просто обійняти(маю на увазі, якщо людина вам близька) Нескладно сказати, може, й досить банальні,але щиросердні слова: «Не хвилюйся, я впевнена, в тебе все буде добре! Я допоможу тобі!» Вся справа в тому, щоб не бути байдужими до проблем інших людей, навіть чужих.. Допомогти піднятися всім, хто впав, притримати двері, викликати «швидку», якщо комусь погано. Чи це все настільки складно? Я так не вважаю! Це доступно кожному, тільки залежить все від нашого бажання і від того,  чи є в нас хоча б маленька крапелька доброти по відношенню до інших! А ще по-справжньому добра людина завжди порадіє успіхам інших, бо знаєте, якщо вже багато хто може поспівчувати (або принаймні вдати, що співчуває),то не кожен здатен розділити радість іншого..   

найвищий прояв людяності й щирості!  

доброти, погодьтеся, не такі вже складні, а якщо ви робили приємне іншим людям, то знаєте, що їхня вдячність і радість від такого вчинку наповнює й вас тим світлим почуттям любові і добра!